Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . |
Аполлінарія Прокопівна Суслова (1840—1918) — російська письменниця, кохана Федора Достоєвського (1861—1866) і дружина (1880—1887). Сестра Надії Суслової.
| Суслова Аполлінарія Прокопівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1840[1][2] d, Нижньогородська губернія[1] |
| Померла | 1918[1][2][3] Севастополь, Таврійська губернія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | письменниця |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | з 1861 |
| Брати, сестри | Суслова Надія Прокопівна |
| У шлюбі з | Розанов Василь Васильович[1] |
| |
Вважається прототипом ряду ключових жіночих образів у романах Достоєвського — перш за все Поліни (так усі називали Суслову) в «Гравці», але також і Настасії Пилипівни в «Ідіоті» та деяких інших.
Опублікувала кілька повістей — починаючи з повісті «Поки», опублікованої в 1861 році в журналі Достоєвського «Час», і закінчуючи повістю «Чужа і свій», в якій розповідається про відносини Суслової і Достоєвського.
Біографія
Батько Аполлінарії, Прокофій Суслов, почав життя кріпаком графів Шереметєвих, а потім став купцем та фабрикантом. Дочкам Аполлінарії та Надії він вирішив дати справжню освіту. Надія згодом стала першою в російській імперії жінкою-лікарем.
Аполлінарія навчалася в пансіоні шляхетних дівчат, потім сім'я Суслових перебралася до Петербурга, і тут стала відвідувати лекції в університеті.
1861 року Аполлінарія Суслова вперше зустріла Федора Достоєвського, на той час — вже маститого письменника, чиї лекції мали великий успіх у молоді. На момент зустрічі Достоєвському було сорок, Аполлінарії Сусловій двадцять один.
Незабаром у Достоєвського та його шанувальниці зав'язався роман. Письменник не відмовляв коханій у її проханнях: так, наприклад, її повість «Поки», досить слабка і претензійна, таки була надрукована в журналі братів Достоєвських «Час». Подальші стосунки Суслової та Достоєвського можна охарактеризувати як «любов-ненависть». Федір Михайлович постійно чув від Аполлінарії докори, вимоги розлучитися зі своєю дружиною.
Після чергової сварки замість запланованої спільної поїздки до Європи Аполлінарія Суслова вирушила до Парижа одна. Достоєвський приїхав до Франції трохи згодом. Аполлінарія вже не чекала на нього; у неї з'явився новий знайомий-француз.
Після смерті першої дружини Достоєвський запропонував Аполлінарії Сусловій вийти за нього, але вона відмовилася. Їхні стосунки продовжували залишатися нервовими, неясними, болісними насамперед для Федора Михайловича. Деякі вважають, що для Суслової Достоєвський був не великий письменник, а лише шанувальник; стверджують навіть, що його книг вона майже не читала, а тому весь багатий внутрішній світ Федора Михайловича для неї ніби і не існував. І коли Достоєвський написав Аполлінарії в одному з листів: «О мила, я не на дешеве необхідне щастя запрошую тебе…», для неї це були лише слова.
Зовсім інакше поставилася до пропозиції Ф. М. Достоєвського молода стенографістка Ганна Сніткіна: вона була згодна на будь-яке запрошення, на будь-яке щастя — аби з Федором Михайловичем. Ганна Сніткіна готова була розчинитись у ньому, пожертвувати себе йому. Аполлінарія, навпаки, жадала аж ніяк не покірного служіння генію, але особистої свободи.
Після закінчення роману із Ф. М. Достоєвським Аполлінарія Суслова спалила багато паперів, що її компрометують, у тому числі й листи письменника до неї. Таємниці їх бурхливих і незвичайних відносин так і канули в історію, залишивши дослідникам лише припущення. Критики неодноразово знаходили риси Суслової у деяких образах великого класика — Поліни («Гравець»), Настасії Пилипівни («Ідіот»), Катерини та Грушеньки («Брати Карамазови»). Вже розлучившись з Аполлінарією, Достоєвський напише: «Я люблю її досі, дуже люблю, але не хотів би любити її».
Шлюб із Василем Розановим
Коли Василь Розанов познайомився з Аполлінарією Сусловою, він був ще гімназистом, їй було далеко за тридцять. Розанову було відомо, що Аполлінарія була коханкою Ф. М. Достоєвського, і йому, відчайдушному шанувальнику великого письменника, цього вже було достатньо, щоб виявити до неї інтерес. У щоденнику Розанова є короткий запис: «Знайомство з Аполлінарією Прокопівною Сусловою. Любов до неї. Суслова мене любить, і я її дуже люблю. Це найчудовіша з жінок, що зустрічалися мені…»
11 листопада 1880 Розанов отримав свідчення: «Від ректора Імператорського Московського Університету студенту 3-го курсу історико-філологічного факультету Василю Розанову в тому, що до вступу його в законний шлюб з боку університету перешкод немає». Нареченій на той момент виповнилося 40 років, нареченому — 24.
Через різницю у віці та складний характер Аполлінарії сімейне життя з Розановим поступово ставало кошмаром. Вона влаштовувала чоловікові публічні сцени ревнощів і водночас фліртувала з його друзями. Розанов, безумовно, дуже страждав. Як стверджує у своїх спогадах дочка Розанова, Тетяна, «Суслова насміхалася з нього, кажучи, що він пише якісь дурні книжки, дуже ображала, а зрештою кинула його. Це був великий скандал у маленькому провінційному місті».
Аполлінарія Суслова двічі йшла від Василя Розанова, він їй прощав і просив повернутися назад.
Коли В. В. Розанову пощастило зустріти іншу жінку, свою майбутню дружину Варвару Дмитрівну, Аполлінарія не давала Розанову розлучення 20 років, прирікаючи нову сім'ю на додаткові труднощі та страждання.
Смерть
Успадкувала від батька (помер у 1890 році) будинок та невеликий спадок, що дозволило їй вести забезпечене життя. Близько 1900 року переїхала до сестри в Алушту, та потім до Севастополя, де була «головою» відділення Союзу російського народу (1911).
Аполлінарія Розанова (це прізвище вона продовжувала носити до кінця життя) померла у віці 78 років у 1918 році (у рік смерті дружини Достоєвського). Через рік не стало і В. В. Розанова. Незадовго до смерті Розанов згадав Аполлінарію: «З нею було важко, але її було неможливо забути».
Примітки
- Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 7.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119226839 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- fedordostoevsky.ru
- Суслова Аполлинария Прокофьевна. Федор Михайлович Достоевский. Антология жизни и творчества. Процитовано 5 грудня 2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno Apollinariya Prokopivna Suslova 1840 1918 rosijska pismennicya kohana Fedora Dostoyevskogo 1861 1866 i druzhina 1880 1887 Sestra Nadiyi Suslovoyi Suslova Apollinariya ProkopivnaNarodilasya1840 1 2 d Nizhnogorodska guberniya 1 Pomerla1918 1 2 3 Sevastopol Tavrijska guberniyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistpismennicyaAlma materSankt Peterburzkij derzhavnij universitetZnannya movrosijskaRoki aktivnostiz 1861Brati sestriSuslova Nadiya ProkopivnaU shlyubi zRozanov Vasil Vasilovich 1 Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Suslova Vvazhayetsya prototipom ryadu klyuchovih zhinochih obraziv u romanah Dostoyevskogo persh za vse Polini tak usi nazivali Suslovu v Gravci ale takozh i Nastasiyi Pilipivni v Idioti ta deyakih inshih Opublikuvala kilka povistej pochinayuchi z povisti Poki opublikovanoyi v 1861 roci v zhurnali Dostoyevskogo Chas i zakinchuyuchi povistyu Chuzha i svij v yakij rozpovidayetsya pro vidnosini Suslovoyi i Dostoyevskogo BiografiyaBatko Apollinariyi Prokofij Suslov pochav zhittya kripakom grafiv Sheremetyevih a potim stav kupcem ta fabrikantom Dochkam Apollinariyi ta Nadiyi vin virishiv dati spravzhnyu osvitu Nadiya zgodom stala pershoyu v rosijskij imperiyi zhinkoyu likarem Apollinariya navchalasya v pansioni shlyahetnih divchat potim sim ya Suslovih perebralasya do Peterburga i tut stala vidviduvati lekciyi v universiteti 1861 roku Apollinariya Suslova vpershe zustrila Fedora Dostoyevskogo na toj chas vzhe mastitogo pismennika chiyi lekciyi mali velikij uspih u molodi Na moment zustrichi Dostoyevskomu bulo sorok Apollinariyi Suslovij dvadcyat odin Nezabarom u Dostoyevskogo ta jogo shanuvalnici zav yazavsya roman Pismennik ne vidmovlyav kohanij u yiyi prohannyah tak napriklad yiyi povist Poki dosit slabka i pretenzijna taki bula nadrukovana v zhurnali brativ Dostoyevskih Chas Podalshi stosunki Suslovoyi ta Dostoyevskogo mozhna oharakterizuvati yak lyubov nenavist Fedir Mihajlovich postijno chuv vid Apollinariyi dokori vimogi rozluchitisya zi svoyeyu druzhinoyu Pislya chergovoyi svarki zamist zaplanovanoyi spilnoyi poyizdki do Yevropi Apollinariya Suslova virushila do Parizha odna Dostoyevskij priyihav do Franciyi trohi zgodom Apollinariya vzhe ne chekala na nogo u neyi z yavivsya novij znajomij francuz Pislya smerti pershoyi druzhini Dostoyevskij zaproponuvav Apollinariyi Suslovij vijti za nogo ale vona vidmovilasya Yihni stosunki prodovzhuvali zalishatisya nervovimi neyasnimi bolisnimi nasampered dlya Fedora Mihajlovicha Deyaki vvazhayut sho dlya Suslovoyi Dostoyevskij buv ne velikij pismennik a lishe shanuvalnik stverdzhuyut navit sho jogo knig vona majzhe ne chitala a tomu ves bagatij vnutrishnij svit Fedora Mihajlovicha dlya neyi nibi i ne isnuvav I koli Dostoyevskij napisav Apollinariyi v odnomu z listiv O mila ya ne na desheve neobhidne shastya zaproshuyu tebe dlya neyi ce buli lishe slova Zovsim inakshe postavilasya do propoziciyi F M Dostoyevskogo moloda stenografistka Ganna Snitkina vona bula zgodna na bud yake zaproshennya na bud yake shastya abi z Fedorom Mihajlovichem Ganna Snitkina gotova bula rozchinitis u nomu pozhertvuvati sebe jomu Apollinariya navpaki zhadala azh niyak ne pokirnogo sluzhinnya geniyu ale osobistoyi svobodi Pislya zakinchennya romanu iz F M Dostoyevskim Apollinariya Suslova spalila bagato paperiv sho yiyi komprometuyut u tomu chisli j listi pismennika do neyi Tayemnici yih burhlivih i nezvichajnih vidnosin tak i kanuli v istoriyu zalishivshi doslidnikam lishe pripushennya Kritiki neodnorazovo znahodili risi Suslovoyi u deyakih obrazah velikogo klasika Polini Gravec Nastasiyi Pilipivni Idiot Katerini ta Grushenki Brati Karamazovi Vzhe rozluchivshis z Apollinariyeyu Dostoyevskij napishe Ya lyublyu yiyi dosi duzhe lyublyu ale ne hotiv bi lyubiti yiyi Shlyub iz Vasilem Rozanovim Koli Vasil Rozanov poznajomivsya z Apollinariyeyu Suslovoyu vin buv she gimnazistom yij bulo daleko za tridcyat Rozanovu bulo vidomo sho Apollinariya bula kohankoyu F M Dostoyevskogo i jomu vidchajdushnomu shanuvalniku velikogo pismennika cogo vzhe bulo dostatno shob viyaviti do neyi interes U shodenniku Rozanova ye korotkij zapis Znajomstvo z Apollinariyeyu Prokopivnoyu Suslovoyu Lyubov do neyi Suslova mene lyubit i ya yiyi duzhe lyublyu Ce najchudovisha z zhinok sho zustrichalisya meni 11 listopada 1880 Rozanov otrimav svidchennya Vid rektora Imperatorskogo Moskovskogo Universitetu studentu 3 go kursu istoriko filologichnogo fakultetu Vasilyu Rozanovu v tomu sho do vstupu jogo v zakonnij shlyub z boku universitetu pereshkod nemaye Narechenij na toj moment vipovnilosya 40 rokiv narechenomu 24 Cherez riznicyu u vici ta skladnij harakter Apollinariyi simejne zhittya z Rozanovim postupovo stavalo koshmarom Vona vlashtovuvala cholovikovi publichni sceni revnoshiv i vodnochas flirtuvala z jogo druzyami Rozanov bezumovno duzhe strazhdav Yak stverdzhuye u svoyih spogadah dochka Rozanova Tetyana Suslova nasmihalasya z nogo kazhuchi sho vin pishe yakis durni knizhki duzhe obrazhala a zreshtoyu kinula jogo Ce buv velikij skandal u malenkomu provincijnomu misti Apollinariya Suslova dvichi jshla vid Vasilya Rozanova vin yij proshav i prosiv povernutisya nazad Koli V V Rozanovu poshastilo zustriti inshu zhinku svoyu majbutnyu druzhinu Varvaru Dmitrivnu Apollinariya ne davala Rozanovu rozluchennya 20 rokiv pririkayuchi novu sim yu na dodatkovi trudnoshi ta strazhdannya Smert Uspadkuvala vid batka pomer u 1890 roci budinok ta nevelikij spadok sho dozvolilo yij vesti zabezpechene zhittya Blizko 1900 roku pereyihala do sestri v Alushtu ta potim do Sevastopolya de bula golovoyu viddilennya Soyuzu rosijskogo narodu 1911 Apollinariya Rozanova ce prizvishe vona prodovzhuvala nositi do kincya zhittya pomerla u vici 78 rokiv u 1918 roci u rik smerti druzhini Dostoyevskogo Cherez rik ne stalo i V V Rozanova Nezadovgo do smerti Rozanov zgadav Apollinariyu Z neyu bulo vazhko ale yiyi bulo nemozhlivo zabuti PrimitkiKratkaya literaturnaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1962 T 7 d Track Q4239850d Track Q649 Deutsche Nationalbibliothek Record 119226839 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 fedordostoevsky ru d Track Q98780374 Suslova Apollinariya Prokofevna Fedor Mihajlovich Dostoevskij Antologiya zhizni i tvorchestva Procitovano 5 grudnya 2015