Субрахманьян Чандрасекар (там. சுப்பிரமணியன் சந்திரசேகர், англ. Subrahmanyan Chandrasekhar, 19 жовтня 1910, Лахор, Пенджаб, Британська Індія — 21 серпня 1995, Чикаго, Іллінойс, США) — таміло-індійський та американський астрофізик, лауреат Нобелівської премії з фізики.
Біографія
Народився в Лахорі, Британська Індія (тепер Пакистан) у родині тамільського походження. Його дядьком був інший нобелівський лауреат Чандрасекара Венката Раман. Мати майбутнього вченого переклала тамільською мовою «Ляльковий дім» Генріка Ібсена. Саме вона сприяла пробудженню зацікавленості науками в юного Чандри.
Спочатку Чандра навчався вдома, потім в індуїстській вищій школі в Мадрасі, а в 1925—1930 — в , здобувши там ступінь бакалавра.
У 1930 отримав від індійського уряду стипендію для навчання в Кембриджі. Він вступив до Триніті коледжу й почав дослідницьку роботу під керівництвом Ральфа Фаулера. За порадою Поля Дірака провів рік в Інституті теоретичної фізики в Копенгагені, де зустрічався з Нільсом Бором.
Влітку 1933 року здобув ступінь доктора філософії.
Відомий завдяки працям над проблемою стабільності та еволюції білих карликів. Він встановив, що білі карлики з масою приблизно в 1,44 раза більшою за масу Сонця нестабільні й мають колапсувати. Ця величина (1,44 M☉) стала відомою як межа Чандрасекара. Чандрасекар запропонував цю теорію 1930 року, але проти неї виступив Артур Еддінгтон, який на той час був провідним теоретиком у галузі будови зір. Ніхто з європейських фізиків не підтримав Чандрасекара, що стало для нього великим розчаруванням й однією з причин подальшого переїзду до Чикаго. 1983 року за це відкриття його нагородили Нобелівською премією.
1937 року Чандрасекара запросили на роботу до Чиказького університету на посаду професора-асистента Отто Струве та президента . У цьому університеті він залишився на все життя.
Наукова робота
Тривалий час працював над кожною проблемою, тому його діяльність можна розбити на періоди.
У 1929—1939 він вивчав структуру зір, зокрема будову білих карликів.
У 1939—1943 займався зоряною динамікою. Ввів поняття (динамічного тертя) в астрофізиці.
Потім він зосередився на проблемах радіаційних переходів та від'ємно зарядженого йона гідрогену (1943—1950).
У 1950—1961 здійснював дослідження в галузі гідродинаміки та гідродинамічної стабільності.
У 1960-х він вивчав рівновагу та стабільність еліпсоїдних форм, а також працював над загальною теорією відносності.
У 1971—1983 працював над теорією чорних дір, а наприкінці 1980-х почав роботу над теорією зіткнень гравітаційних хвиль.
У 1952—1971 був редактором Astrophysical Journal.
У 1957 отримав премію Румфорда Американської академії мистецтв і наук за дослідження радіаційного балансу енергії в зорях.
Див. також
- (1958 Чандра) — астероїд, названий на честь науковця.
- Чандра (телескоп) — найпотужніша, станом на 2018 р., космічна обсерваторія дослідження космосу у рентгенівському діапазоні, названа на честь науковця
Бібліографія
- Чандрасекар С. Введение в учение о строении звезд. — М. : ИЛ, 1950. — 476 с.
- Чандрасекар С. Жидкие кристаллы. — М. : Мир, 1980. — 344 с.
- Чандрасекар С. Математическая теория чёрных дыр. — М. : Мир, 1986. — 264+360 с.
- Чандрасекар С. Перенос лучистой энергии. — М. : ИЛ, 1953. — 432 с.
- Чандрасекар С. Принципы звездной динамики. — М. : ИЛ, 1948. — 264 с.
- Чандрасекар С. Стохастические проблемы в физике и астрономии. — М. : ИЛ, 1947. — 168 с.
- Чандрасекхар С. Эллипсоидальные фигуры равновесия. — М. : Мир, 1973. — 289 с.
Джерела
- https://elpais.com/diario/1995/08/24/agenda/809215201_850215.html
- Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- Find a Grave — 1996.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- NNDB — 2002.
- https://twas.org/directory/chandrasekhar-subrahmanyan
- Parameswaran U. C.V. Raman : A Biography — Penguin India, 2011.
- Google Doodle celebrates birthday of S. Chandrasekhar // The Hindu — 2017. — ISSN 0971-751X
- O'Connor, J. J.; Robertson, E. F. Subrahmanyan Chandrasekhar. Biographies. School of Mathematics and Statistics University of St Andrews, Scotland. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 21 травня 2012.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
- Эволюция Звёзд.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет