Стяга йлівка село в Україні у Зноб Новгородській селищній громаді Шосткинського району Сумської області До 2016 орган мі

52°16′12″ пн. ш. 33°39′44″ сх. д. / 52.27000° пн. ш. 33.66222° сх. д.Координати: 52°16′12″ пн. ш. 33°39′44″ сх. д. / 52.27000° пн. ш. 33.66222° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

143 м

Водойми

р. Знобівка

Місцева влада

Адреса ради

41022, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт. Зноб-Новгородське, вул. Шкільна, буд.1

Карта

Стягайлівка

Стягайлівка

Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стягайлівка.

Після ліквідації Середино-Будського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району.

Населення становить 301 особа.

Географія

Село знаходиться на правому березі річки Знобівка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташований смт Зноб-Новгородське, на протилежному березі — село Люте. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Назва

Свою назву Стягайлівка запозичило від прізвища засновника — знатного батуринського козака Івана Стягайло.

Символіка

На гербі зображений батуринський козак Іван Стягайло зі стягом (герб є промовистим). Герб містить всі елементи герба Батурина - синій стяг, срібні півмісяць і шестипроменева зірка, золоте серце та червоний козацьких хрест. Срібний півмісяць зображений у формі літери «С» що також вказує на назву села.

Історія

Згідно з матеріалами Генерального слідства про маєтності Ніжинського полку 1729 р., Стягайлівка була заснована за гетьмана Івана Мазепи знатним батуринським козаком Іваном Стягайло.

Іван Мазепа був гетьманом Війська Запорізького на Лівобережній Україні з 1687 по 1708 рр. У проміжку між зазначеними датами він надав Івану Стягайло вільні землі поблизу річки Знобівка і дозволив йому поселити на ній слобідку Стягайлівка. Проте документи про це були втрачені. У зв'язку з цим визначити точний час заснування села не представляється можливим.

18 листопада 1708 гетьман Іван Скоропадський закріпив Стягайлівку за Іваном Стягайло гетьманським універсалом і одночасно з цим визначив межі Стягайлівських земель, встановивши їх «від рудні Добронідського і від самої річки Знобівкі дібровою Єлушицею да через річку Уличку до Ваковія болота, а звідти на старе Будище, а від Будища на Люту річку нижче млина Протопопівської да до села Зноб».

Після смерті Івана Стягайло село, за одними даними, перейшло у спадок до його сина Петра Стягайло (Стягайленко), який в 1727 році продав її князю Меньшикову, а за іншими — до значкового товариша Стародубського полку Левона Стягайло, який в 1722 році продав її тому ж Меньшикову.

У володінні Меньшикова Стягайлівка перебувала до 8 квітня 1728 року, після чого була «відписана Його Імператорській Величності».

11 липня 1740 імператриця Анна Іванівна звеліла організувати в Україні кінний завод і передала йому в повне ведення раніше приналежні князю Меншикову «міста Батурин і Ямпіль, з усіма до нього приналежними містечками, слободами, селами». Серед них, ймовірно, була і Стягайлівка. Однак будь-яких вказівок на це ми не знайшли.

Після ліквідації кінного заводу Стягайлівка була повернута її Імператорській Величності і 10 листопада 1764 надана нею разом з іншими населеними пунктами Ямпільської волості у вічне і спадкове володіння дійсному таємному раднику Івановичу Неплюєву, «за його довготривалу і бездоганну службу, а особливо за вчинене їм в Оренбурзі знатне прирощення державних доходів».

У його володінні село перебувало до його смерті, яка настала 11 листопада 1773 р, після чого перейшло у спадок до його молодшого сина — таємного радника і сенатора Миколі Івановичу Неплюєву. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр. Микола Іванович володів у Стягайлівці 58 дворами і 59 хатами. В них проживало 59 обивателів зі своїми сім'ями, більшість з яких займалися вирощуванням конопель і виготовленням з неї конопляної олії.

24 травня 1784 М. І. Неплюєв помер. Після його смерті Стягайлівка дісталася його старшому сину таємному раднику Івану Миколайовичу Неплюєву (26.03.1750 — 6.07.1823), а від нього перейшла до його сина, полковнику Івану Івановичу Неплюева. 21 грудня 1851 Іван Іванович подарував Стягайлівку своїй доньці Наталії (1826 — 5.08.1856), від якої вона перейшла до її чоловіка Карла Людвіговича Шуленбурга та дітям: Івану та Марії.

Напередодні скасування кріпацтва, 1859 року у власницькому селі Стегайлівка Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 848 осіб (233 чоловічої статі та 232 — жіночої), налічувалось 63 дворових господарства. Більшість мешканців кріпаками і належали Шуленбургу.

Після смерті К. Л. Шуленбурга, що настала 7 лютого 1874 р, його володіння в Стягайлівці успадкував його син Іван Карлович Шуленбург (7.05.1850 — 16.06.1891), а від нього вони перейшли до його другої дружини Єлизавети Дмитрівні Шуленбург (? — 1898) і сину Сергію (20.05 .1875 — ?), які, за переказами, продали їх поміщику Леницькому.

Станом на 1886 у колишньому власницькому селі Протопопівської волості мешкало 578 осіб налічувалось 146 дворових господарств, існував вітряний млин.

За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 709 осіб (346 чоловічої статі та 363 — жіночої), налічувалось 123 дворових господарства.

У 1896 році у селі була відкрита школа грамоти, в якій 1 січня 1899 р. навчалися 23 хлопчика. Школа знаходилася в приватному будинку, а в 1915 році для неї було побудовано нове шкільне приміщення.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 780 осіб (370 чоловічої статі та 410 — жіночої), з яких всі — православної віри.

Примітки

Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2233)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 155), (код 2305)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-267. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Посилання

Погода в селі Стягайлівка

[1] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[2] рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2233)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)

[4] рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 155), (код 2305)

[5] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-267. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)