Стюарт Саткліфф

Стю́арт Са́ткліфф (23 червня 1940, Единбург, Шотландія — 10 квітня 1962, Гамбург, ФРН) — британський художник, бас-гітарист гурту «The Beatles» (січень 1960 — червень 1961), відомий також як «п'ятий бітл». Створював картини, подібні за стилем до абстрактного експресіонізму.

Стюарт Саткліфф
англ. Stuart Fergusson Victor Sutcliffe
Основна інформація
Повне ім'я	Стюарт Ферґюсон Віктор Саткліфф
Дата народження	23 червня 1940(1940-06-23)
Місце народження	Единбург, Велика Британія^[1] або Единбург, Велика Британія
Дата смерті	10 квітня 1962(1962-04-10) (21 рік)
Місце смерті	Гамбург, ФРН^[1]
Причина смерті	геморагічний інсульт
Поховання	^d
Роки активності	Січень 1960 — червень 1961
Громадянство	Велика Британія
Професії	басист, художник, рок-музикант, музикант
Освіта	^d
Інструменти	Бас-гітара
Жанри	рок, поп
Колективи	The Beatles
stuartsutcliffeart.com
Файли у Вікісховищі

Біографія

Стюарт Саткліфф народився в Единбурзі 23 червня 1940 року в сім'ї матроса Чарльза Саткліффа та вчительки Марти Саткліфф, яка також була активним членом Лейбористської партії Великої Британії. У 1946–1950 роках відвідував початкову школу в Гайтоні (Parkview Primary School), після її закінчення шість років навчався у Прескотській класичній середній школі у Гайтоні. Під час навчання у Ліверпульському художньому коледжі у 1957 році познайомився з Джоном Ленноном, наприкінці 1959 року почав активно займатися живописом, щоб запропонувати свої картини на престижному бієнале виставки Джона Мура, яка проходила у галереї мистецтв Вокера (Walker Art Gallery). Ще в дитинстві Стюарт Саткліфф брав уроки гри на піаніно, а у чотирнадцять років отримав у подарунок від батька іспанську гітару. Згодом він приєднався до музичної групи коледжу, а після вмовлянь Джона Леннона та Пола Маккартні долучився до їхньої групи, де, крім нього, грав також Джордж Гаррісон. Після депортації з Німеччини Джона, Пола та Джорджа Стюарт Саткліфф залишився там, після чого отримав від Гаррісона повідомлення, у якому писалося, наскільки погано буде у групі без нього. Перед поверненням Саткліффа до Ліверпуля Пол Маккартні успішно оволодів бас-гітарою, члени «The Beatles» пропонували остаточно вилучити Саткліффа зі складу групи, однак Джон навіть не слухав їх. Після повернення до Ліверпуля Стюарт Саткліфф знову приєднався до «The Beatles», однак ненадовго — Пол Маккартні відчував, що саме він повинен грати на бас-гітарі у групі. В результаті Стюарт остаточно покинув групу та сконцентрувався на живописі, а Пол Маккартні затвердився як постійний бас-гітарист «The Beatles». До моменту другого візиту «The Beatles» у Гамбург Стюарт Саткліфф вступив до Гамбурзької державної школи живопису. Крім цього, він також два роки провчився на майстер-класах Едуардо Паолоцці з мистецтва.

Особисте життя

Під час перебування у Гамбурзі Стюарт Саткліфф познайомився з Клаусом Воорманом, який пізніше згадувався як можлива заміна Полу Маккартні після того, як останній покинув «The Beatles» у 1970 році; Воорман, в свою чергу, представив його Астрід Кірхерр. Між нею та Саткліффом почали швидко розвиватися відносини. Астрід Кірхерр здійснила значний вплив на імідж Саткліффа — вона змінила стиль його одягу та створила для нього нову чоловічу зачіску, яку згодом перейняли інші члени «The Beatles». У 1961 році, коли «The Beatles» повернулися до Ліверпуля, Саткліфф залишився у Гамбурзі з Астрід та мав намір одружитися з нею. Разом з тим після запису першого диску зі співаком (Тоні Шеріданом) він остаточно вийшов зі складу «The Beatles» та відновив заняття живописом.

Смерть

В останні часи Стюарт Саткліфф відчував сильний головний біль, 10 квітня 1962 року він у компанії приятелів-художників знепритомнів. Того ж дня Саткліфф помер по дорозі у лікарню у Гамбурзі від крововиливу в мозок. Вважається, що причиною захворювання стало зловживання амфетамінами.

Похорон Саткліффа відбувся у церкві св. Гавриїла у Гайтоні біля будинку, де він виріс. Похований на Гайтонському церковному цвинтарі.

Вплив на «The Beatles»

Вплив Стюарта Саткліффа на «The Beatles» визнавали самі учасники гурту — він був талановитим художником, який мав тверезий погляд на мистецтво. Разом з ним до гурту прийшов своєрідний дух богеми. Незважаючи на те, що Саткліфф не мав великих музичних здібностей, він продовжував грати у складі «The Beatles», але це було здебільшого результатом дружби Саткліффа з членами гурту. За словами Джона Леннона, йому імпонувало бути в компанії Саткліффа, оскільки завдяки дружбі з ним він міг краще боротися зі своїми недоліками.

Література

• Багиров А. «Битлз» — любовь моя/Худож. С. М. Резников. — Мн.: Ред. журн. «Парус», 1993.

Посилання

• Офіційний сайт Стюарта Саткліффа (англ.)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119165554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578