Стрига льня село в Україні в Міжгірській селищній громаді Хустського району Закарпатської області село СтригальняКраїна

Стрига́льня — село в Україні, в Міжгірській селищній громаді Хустського району Закарпатської області.

село Стригальня
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Хустський район
Громада	Міжгірська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21120190190024607
Основні дані
Засноване	1400
Населення	507
Площа	0,99 км²
Густота населення	5,12 осіб/км²
Поштовий індекс	90000
Телефонний код	+380 3146
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	705 м
Водойми	річка Воловець
Відстань до обласного центру	153,3 км
Відстань до районного центру	9,2 км
Найближча залізнична станція	Воловець
Відстань до залізничної станції	47,4 км


Місцева влада
Адреса ради	90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, смт.Міжгір’я, вул.Шевченка,77
Карта
Стригальня
Стригальня
Мапа

Географія

На південному сході від села бере початок річка Толчка, права притока Тереблі.

Назва

Колишня назва — Стригальні.

Згадки назви села в різних історичних джерелах: 1770—1772 — Sztrihalny (вперше згадується), 1780-1781 — Sztruhálya, 1789 — Sztrihalnyi, Sztrihalyni, 1808 — Sztrihalyna, Strihalňa, 1828 — Sztrihalnya, 1838 — Sztrihalnya, 1851 — Sztrihajna, 1877 — Sztrihánya, 1898 — Sztrihálnya, 1907–1913 — Fenyves, 1925 —Strihálňa, 1930 — Střihalně, 1944 — Fenyvestelep, Стригальня, 1983 — Стригальня, Стригальня.

Релігійні споруди

Церква Покрови Богородиці (1913 рік)

Церква належить до «нових» церков, але має всі ознаки традиційного будівництва. Церква двозрубна, невеликих розмірів. Бабинець однакової ширини з навою, вівтарний зруб вужчий.

З-під бляхи видно старе ґонтове покриття даху, конструктивні вузли, гарну аркаду верхніх голосниць. Різьблені стовпчики колись відкритого ґанку тепер закриті скляною верандою. На південному фасаді є ще одні двері. Дерев'яна дзвіниця коло церкви старша за церкву і походить з XIX ст. Архаїчний вигляд має гострий шатровий верх дзвіниці, а також одвірок і двері. Ансамбль дерев'яних споруд розташовано на височенному пагорбі у центрі села.

Збереглося в пам'яті старих людей і прізвище майстра, що будував церкву. Це був Василь Ковбашин з села Верхній Бистрий, який за свою майстерність і вміння допомогти людям отримав прізвисько Сус (Ісус).

У 1930-х роках тодішній дяк продав частину церковного лісу, а виручені кошти пішли частково на спорудження каплиці в Міжгір'ї, а частково — на іконостас у Стригальні.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 495 осіб, з яких 202 чоловіки та 293 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 504 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,61 %
російська	0,39 %

Примітки

Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 493 – 494. "Прадідівська слава" (укр.). Процитовано 23 квітня 2023.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

Погода в селі [ 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 493 – 494. "Прадідівська слава" (укр.). Процитовано 23 квітня 2023.

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.