У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стеценко Стеценко Гнат лицар Залізного хреста Армії УНР Гнат СтеценкоК

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стеценко.

Стеценко Гнат — лицар Залізного хреста Армії УНР.

Гнат Стеценко
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	Хорунжий
Війни / битви	Українсько-радянська війна Перший зимовий похід
Нагороди	Орден «Залізний хрест» (УНР)

З життєпису

Стеценко Гнат — хорунжий Окремого кінного партизанського дивізіону ім. П. Болбочана. Зі спогадів Петра Дяченка:

29 січня 1919 р. дивізіон імені полковника Петра Болбочана вирушив на фронт у напрямі Харкова. Склад дивізіону: командир — поручник [Петро] Дяченко; ординансовий старшина — хорунжий М'якота ; штабний сурмач та 5 козаків почту; 1-ша сотня — хорунжий ; 2-га сотня — хорунжий Недригайло; кулеметна чота — хорунжий Щербина; господарська чота — хорунжий Черняїв (2 польових кухні і 6 возів); молодші старшини в сотнях — хорунжий [Євген] Нестеренко, хорунжий [Іван] Зуб, хорунжий [Гриць] Плужник і хорунжий [Гнат] Стеценко.

Заступник командира, командир 1-ї сотні пластунського куреня.

Поранений 1 жовтня 1920 р. біля с. Щедрова (тепер північна частина м. Летичів Летичівського району Хмельницької області).

Лицар Залізного хреста Армії УНР.

Подальша доля невідома.

Примітки

Дяченко П. Г. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 448 с. [1]
. Лицар Залізного хреста. [2]^{[недоступне посилання]}
Військове звання — хорунжий Армії УНР [3]^{[недоступне посилання]}
Лицар Залізного хреста Армії УНР.
Довідник «Жарких М. І. Храми Поділля» [4]

Посилання

Холодний Яр. Історичний клуб^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[1] Дяченко П. Г. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 448 с. [1]

[2] . Лицар Залізного хреста. [2]^{[недоступне посилання]}

[3] Військове звання — хорунжий Армії УНР [3]^{[недоступне посилання]}

[4] Лицар Залізного хреста Армії УНР.

[5] Довідник «Жарких М. І. Храми Поділля» [4]