Спасо Преображенська церква тетраконховий храм у місті Глухів Стояла за межами колишніх загальноміських укріплень і тому

Спасо-Преображенська церква — тетраконховий храм у місті Глухів. Стояла за межами колишніх загальноміських укріплень і тому називалася «Заградською». Зараз церква розташована в самому центрі Глухова на площі Рудченка неподалік Трьох-Анастасіївської церкви і є однією з головних архітектурних окрас міста.

Спасо-Преображенська церква
Загальний вигляд церкви (8 лютого 2010)
51°40′31″ пн. ш. 33°54′49″ сх. д. / 51.6753667° пн. ш. 33.91361° сх. д. / 51.6753667; 33.91361Координати: 51°40′31″ пн. ш. 33°54′49″ сх. д. / 51.6753667° пн. ш. 33.91361° сх. д. / 51.6753667; 33.91361
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Глухів
Архітектор	Квасов Андрій Васильович
Початок будівництва	XVII століття
Кінець будівництва	1765
Належність	УПЦ МП
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України (180034-Н) і ^d (180034-Н)
Спасо-Преображенська церква (Глухів) (Україна)

Спасо-Преображенська церква у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Спасо-Преображенська церква.

Опис

Церква мурована з місцевої цегли, потинькована з побіленим інтер'єром. Фасади мають двобарвне пофарбування: жовте тло з білими деталями. У пандативах частково збереглися олійні зображення Св. Євангелістів у медальйонах. Старий іконостас майже не зберігся. Підлога дощана. Щипцевий та вальмові дахи, а також баня по дерев'яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю і пофарбовані в зелений колір.

Історії

На початку XIX століття в північно-західному куті церковного подвір'я спорудили муровану багатоярусну дзвіницю в стилі , яку було зруйновано в 1930 році. 1855 року архітектор А.Ассінг розробив проект прибудови з заходу теплої церкви, яку було здійснено 1867 року. У 1961 році святиню було закрили, а подальшим можливим її знесення. Церкву використовували як склад до 1979 року, коли її було оголошено пам'яткою архітектури національного значення. З 1989 року Спасо-Преображенську церкву повернуто релігійній громаді. Поступово храм реставрували: перший етап реставраційних робіт було завершено 1992 року (автор проекту реставрації — архітектор інституту «Укрпроектреставрація» С. Халепа), другий — у 2004.

У липні 2008 р. реставратори відкрили в глухівській Спасо-Преображенській церкві раніше невідомий унікальний живопис XVIII століття. Відкриті реставраторами фрагменти композиції «Тайна вечеря» виконані надзвичайно майстерно. Смисловий та композиційний центр — зображення Ісуса у червоній багряниці. Цей живопис зберігся на первинному тиньку, тому впевнено його можна датувати 70-ми роками XVIII ст. Припускають, що він виконаний художником з Петербурзької академії мистецтв.

В кінці 2010 року реставратори надали церкві нового вигляду.

Примітки

Стаття «У Спасо-Преображенській церкві Глухова виявлено унікальні старовинні розписи XVIII століття» на Сайті прес-служби Української Православної Церкви [ 7 грудня 2009 у Wayback Machine.]
Стаття «Спасо-Преображенська церква» [ 6 вересня 2010 у Wayback Machine.] на Неофіційному сайті Глухова [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
В. Вечерський, О. Козлов, В. Рульчет та ін. 50 річчя Укрреставрації. Історія корпорації. — Київ-Львів : © Укрреставрація й © Укрзахідпроектреставрація, 1996. — С. 58. — .
А. Є. Бартош, В. А. Марампольська. Унікальна знахідка 2008 року. «Сіверщина в історії України».

Посилання

Фото Преображенської церкви [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Перлини України [ 14 вересня 2010 у Wayback Machine.]

[1] Стаття «У Спасо-Преображенській церкві Глухова виявлено унікальні старовинні розписи XVIII століття» на Сайті прес-служби Української Православної Церкви [ 7 грудня 2009 у Wayback Machine.]

[2] Стаття «Спасо-Преображенська церква» [ 6 вересня 2010 у Wayback Machine.] на Неофіційному сайті Глухова [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.]

[3] В. Вечерський, О. Козлов, В. Рульчет та ін. 50 річчя Укрреставрації. Історія корпорації. — Київ-Львів : © Укрреставрація й © Укрзахідпроектреставрація, 1996. — С. 58. — .

[4] А. Є. Бартош, В. А. Марампольська. Унікальна знахідка 2008 року. «Сіверщина в історії України».