Сорокіна Світлана Інокентіївна

|нагороди і премії=

Сорокіна Світлана Інокентіївна
Ім'я при народженні	Світлана Інокентіївна Сарикова
Народилася	15 січня 1957(1957-01-15) (67 років) м. Пушкін, Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	журналістка, режисерка, телеведуча, радіоведуча
Alma mater	Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет
Знання мов	російська
Заклад	Вища школа економіки (Москва)
Членство	^d
Батько	Інокентій Миколайович Сариков
Мати	Валентина Сергіївна Сарикова
Діти	Антонина
Нагороди	Орден «За особисту мужність» ТЕФІ (1996, 2000, 2005)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сорокіна.

Світлана Інокентіївна Сорокіна (уроджена Сарикова; нар.. 15 січня 1957, Пушкін, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська журналістка, теле-і радіоведуча, режисерка. Член Фонду «Академія російського телебачення», викладач Вищої школи економіки, у минулому — член Ради з прав людини при Президентові РФ (2009—2011). У різний час вела телепрограми «Вести» (РТР), «Герой дня» (НТВ) та «Голос народу» (НТВ та ТВ-6), «Основний інстинкт» («Перший канал») та інші, провідна програми «У колі світла» на радіостанції «Ехо Москви» (з 2005 року).

Біографія

Народилася 15 січня 1957 року у Пушкіні. Її батько Інокентій Сариков був військовим будівельником, мати Валентина працювала учителькою історії.

Навчання

Школу закінчила із золотою медаллю, потім закінчила Лісотехнічну академію в Ленінграді в 1979 році, здобувши спеціальність інженер-озеленення. Працювала у лісовпорядному підприємстві та навчалася в аспірантурі Лісотехнічної академії.

У 1985 році вступила до студії дикторів при Ленінградському телебаченні.

Кар'єра

На засіданні Ради зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства та прав людини.

З 1986 року як позаштатний співробітник готувала сюжети для суботнього вечірнього огляду «Телекур'єр».

В 1987 році зарахована до штату Ленінградського телебачення, в 1988—1990 роках — ведуча програми «600 секунд».

1990 року переїхала до Москви. Спочатку стажувалася на Першій програмі Центрального телебачення, потім з 13 травня 1991 року по 22 листопада 1997 року була політичним оглядачем, що веде щоденну інформаційну програму «Вісті» ВДТРК. Особливої популярності здобули фірмові «прощалки» Сорокіної, якими вона закривала кожен випуск «Вестей». З 1996 до 1997 року в парі з Едуардом Сагалаєвим вела програму «Відкриті новини» на РТР.

З листопада 1997 року, прийнявши пропозицію Олега Добродєєва, стала працювати в телекомпанії НТВ, була ведучою програми «Герой дня» та «Голос народу», знімала документальні фільми, у тому числі й у рамках проекту «Найновіша історія».

В 1999 стала ініціатором і учасницею створення на радіо «Ехо Москви» радіоспектаклю «Хоббіт» (за однойменною повісті Дж. Р. Р. Толкіна), в 2000 році — брала участь в радіоспектаклі «Важко бути богом».

З червня 2001 до січня 2002 року працювала на каналі ТВ-6 в інформаційній програмі «Сегодня на ТВ-6» (з вересня 2001 року назва програми була змінена на «Сейчас» (укр. — «Зараз»)) та ток-шоу «Голос народу».

З 1 червня 2002 по січень 2003 року — на каналі ТВС, автор документальних фільмів та ведуча програми «Нічого особистого» (була закрита після п'яти випусків з ініціативи ведучої). Неодноразово була учасницею гумористичної програми «Тушіть світло!» з Хрюном Моржовим та Степаном Капустою.

З січня 2003 року працювала на російському «Першому каналі». З березня 2003 до червня 2005 вела ток-шоу «Основний інстинкт». Після закриття ток-шоу гендиректор каналу Костянтин Ернст запропонував продовжити роботу на каналі як авторці документального кіно і ведучої програми про благодійність.

З вересня 2005 року працює ведучою на радіо «Ехо Москви» у суботній вечірній програмі «У колі СВІТЛА» (з вересня 2006 року співведучий — Юрій Кобаладзе, з листопада 2007 року програма виходить у вівторок).

У вересні 2006 року телеверсія програми «У колі СВІТЛА» виходила в ефір на телеканалі «Домашній». В ефір вийшло лише чотири випуски. Остання програма, присвячена суду присяжних і що йшла прямому ефірі, призвела до гострої політичної дискусії. За даними «Комерсанта», акціонерам «СТС Медіа», до складу якої входить канал «Домашній», не сподобалося, що в прямому ефірі програми обговорювалися політичні теми. Причиною закриття стали програми оцінки російського суду, що прозвучали в прямому ефірі, як «поліцейського», а також слова про «нахабне втручання» ФСБ у роботу «третьої влади». Це і викликало таку різку реакцію низки акціонерів каналу, зокрема Альфа-груп, пише газета.

Активно займається благодійністю, насамперед на користь хворих дітей. Викладає. З квітня 2007 року очолювала Центр громадських зв'язків РСПП, але незабаром пішла через розбіжності з керівництвом. З 20 жовтня 2007 року працювала ведучою на телеканалі «Росія» у суботньому соціальному ток-шоу «Білим по чорному» (8 випусків).

У 2006 році — ведуча соціального проєкту Четвертого каналу (Єкатеринбурзьке телебачення) «Разом зможемо все!», на якому обговорювалися проблеми дітей-сиріт та дітей з важкими захворюваннями. Під час телемарафону глядачі «Четвертого каналу» пожертвували 380 000 рублів для дітей, яким потрібно термінове дороге лікування. За підсумками акції зі збору дитячих підгузків для соціальних центрів, у яких утримувалися діти до трьох років, було зібрано 1500 упаковок дитячих підгузків. За підсумками соціального проєкту «Разом зможемо все!» у 2006 році було передано 2 млн рублів дітям, що потребували допомоги. Проєкт отримав дві статуетки ТЕФІ у 2006 році (Публіцистична програма) та у 2007 році («Спеціальний проєкт „Телебачення і життя“»).

З 15 березня 2010 по 12 січня 2011 вела «Програму передач» на «П'ятому каналі» .

На сайті «РИА Новости» деякий час виходила програма Сорокіної «Громадянська оборона», де гості висловлювалися з актуальних питань. Останній випуск передачі 7 березня 2012 був присвячений новому третьому терміну президента Путіна.

З 2011 року викладає на факультеті медіакомунікацій Вищої школи економіки.

8 грудня 2011 року разом із подругою Іриною Ясіною оголосила про вихід зі складу президентської ради з розвитку інститутів громадянського суспільства та прав людини на знак протесту проти фальшування результатів виборів до Держдуми РФ 4 грудня 2011.

З 27 квітня по 29 грудня 2015 року була ведучою ток-шоу «Сорокіна» на телеканалі «Дождь». З травня 2016 по червень 2017 була однією з ведучих ток-шоу «#ВечерняЯХиллари» на тому ж каналі.

У вересні 2020 року підписала листа на підтримку протестних акцій в Білорусії.

Родина

• Батько — Інокентій Миколайович Сариков, військовий будівельник, мати — Валентина Сергіївна Сарикова, учителька історії .
• Сестра Лариса.
• Розлучена (було два шлюби, прізвище — від першого шлюбу, дівоче прізвище — Сарикова; другим чоловіком був телевізійний оператор Володимир Гречишкін).
• Прийомна дочка Антоніна (з липня 2003).

Нагороди

• Нагороджена орденом «За особисту мужність» (за події жовтня 1993).
• Тричі лауреат премії «ТЕФІ»:
  • 1996 — у номінації «Найкращий ведучий інформаційної програми» з програмою «Вести»;
  • 2000 — у номінації «Інтерв'юер» з програмою «Герой дня»;
  • 2005 — програма «Основний інстинкт» у номінації «Ток шоу».
• Лауреат Національної премії громадського визнання здобутків жінок «Олімпія» Російської Академії бізнесу та підприємництва у 2003 р.
• 2013 — Присуджено 10-й рівень журналістської твердості за шкалою Мооса за версією Ігоря Яковенка.

Фільмографія

На зустрічі із читачами

• 1998 — «Серце Єльцина» (НТВ) — про операцію, перенесену Борисом Єльцином
• 1998 — «Чисто російське вбивство» (НТВ) — про вбивство Галини Старовойтової
• 1999 — З'їзд переможених? "(НТВ)
• 1999 — «Перша Перша леді» (НТВ), присвячений дружині Президента СРСР Раїсі Максимівні Горбачовій .
• 2000 — «Блиск і злидні Гохрана» (НТВ)
• 2000 — «Перемога. Одна на всіх» (НТВ)
• 2001 — «Непіднята цілина» (НТВ)
• 2001 — «Пісні війни» (ТВ-6)
• 2002 — «Лебідь» (ТВЗ) — про генерала Лебедя
• 2003 — «Бурштиновий привид» (1-й канал) — про янтарну кімнату
• 2005 — «Карателі» (1-й канал)
• 2005 — «Російський полон» (1-й канал)
• 2006 — «Російські» (1-й канал), провідна документального циклу.

Бібліографія

• Сорокина С. И. Недетские истории. М.: АСТ, 2008. 176 стр. , 978-5-9713-9095-4, 978-5-94663-708-4, 978—985-16-5693-2. Тираж: 10 000 экз.
• Сорокина С. И. Мне не всё равно. М.: Эксмо, 2009. 224 стр. . Тираж: 5 100 экз.

Критика

Насправді всім журналістам, які працювали на НТВ, було запропоновано на НТВ і залишитися. Ніхто їх не виганяв, вони довго чекали, коли їх виженуть. Вони пішли самі добровільно. Багато хто з тих, що найголосніше кричав, пішли працювати на ті самі ненависні державні канали, як Світлана Сорокіна.

— Голова ради директорів НТВ Альфред Кох

Сама Світлана Сорокіна пояснює подібні творчі пошуки тим, що після розгрому «старого» НТВ, «довелося поблукати каналами у пошуках кращої долі».

Костянтин Ернст так відгукувався про Сорокіну та її ток-шоу «Основний інстинкт»: "У нас виникали суперечки про розвиток програми. Я намагався орієнтувати програму у бік соціальності, а Світлана — таких розбірок усередині Садового кільця " … "У неї [Сорокиної] немає жодного системного бачення світу… У неї в ході перебудови були забуті ці стереотипи, як у половини співробітників "Ехо Москви " «».

Примітки

1. . Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017.
2. Светлана Сорокина решила усыновить ребенка. Комсомольская правда. 10 квітня 2003.
3. ПЕРВЫЙ РАЗ В ПЕРВЫЙ. КЛАСС!. Московский комсомолец. 20 грудня 2002.
4. Известная теле- и радиоведущая Светлана Сорокина возглавила пресс-службу РСПП. NEWSru.com. 20 квітня 2007.
5. Светлана Сорокина: «Надеюсь, что президенту будет не зазорно прийти на ТВ-6». Время новостей. 4 червня 2001.
6. Кому отражать эпоху. . 4 липня 2007.
7. С НОВОГО ГОДА 2-Й КАНАЛ СТАНЕТ БУДИТЬ НАС ГИМНОМ. Эдуард Сагалаев: "Государственного ТВ у нас нет!". . 28 серпня 1996.
8. Новости — наша профессия. 20 лет НТВ. . 15 липня 2013.
9. «Самое непоправимое и грустное — это настроение молодого слоя» Полная расшифровка диалога Светланы Сорокиной и Николая Сванидзе. Meduza. 27 квітня 2015.
10. (29 листопада 1997). . Известия. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 10 листопада 2014.
11. Телезвезды: Светлана Сорокина. Интервью ведущей программ «Вести», «Герой дня», «Глас народа» и «Основной инстинкт». Meduza. 18 лютого 2016.
12. ТАМАРА МАКСИМОВА: ПРИМИТИВ НА РИНГЕ. Московский комсомолец. 15 квітня 1999. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 7 липня 2022.
13. . . 24 червня 2003. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 12 березня 2022.
14. . Антенна-Телесемь. 11 вересня 2000. Архів оригіналу за 20 лютого 2002. Процитовано 12 березня 2022.
15. Светлана Сорокина оформляет трудовую книжку на ТВ-6. Комсомольская правда. 30 травня 2001.
16. . Новая газета. 7 червня 2001. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 21 червня 2015.
17. Выпуски новостей на ТВ-6 будут называться "Сейчас". NEWSru.com. 23 серпня 2001.
18. Сорокина снова пойдет в народ. Сегодня на ТВ-6 премьера обновленного «Гласа народа». Комсомольская правда. 27 вересня 2001.
19. Светлана Сорокина уйдет с ТВС на "Первый канал" после Нового года. newsru.com. 25 грудня 2002.
20. СВЕТЛАНА СОРОКИНА: ПОЛНЫЙ НАЗАД!. Московский комсомолец. 11 листопада 2002.
21. "Слабое звено" предвыборного года. . 4 березня 2003.
22. Сорокиной не разрешили снимать брюки. Телеведущая обжила студию своей новой программы «Основной инстинкт». Первыми гостями стали журналисты. Комсомольская правда. 28 лютого 2003.
23. Осенью на ТВ не будет ток-шоу Сорокиной?. Комсомольская правда. 14 червня 2005.
24. Радио ЭХО Москвы :: Документы / МН: Радио по-'Домашнему', Светлана Сорокина вернулась на ТВ — в компании Алексея Венедиктова
25. Арина Бородина. (15 вересня 2006). Светлану Сорокину и Алексея Венедиктова вывели из круга. Коммерсантъ № 172 (3503). Процитовано 13 серпня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
26. . . 17 листопада 2007. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 березня 2022.
27. Екатерина Сальникова: "Формат Два – слезная низовая культура". . 28 жовтня 2007.
28. . Огонёк. 29 жовтня 2007. Архів оригіналу за 20 травня 2015. Процитовано 19 травня 2015.
29. . Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
30. Светлана Сорокина: «Новости смотрю по привычке». Комсомольская правда. 4 серпня 2010.
31. Сорокина и Собчак заставили включить Пятый. Фонтанка.ру. 25 березня 2010.
32. Светлана Сорокина | РИА Новости
33. Новый президентский срок: каких изменений ждать России | Гражданская оборона | Лента новостей «РИА Новости»
34. . Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
35. Страница ток-шоу «Сорокина» на сайте телеканала «Дождь»
36. #ВечерняЯХиллари. Телеканал «Дождь». Процитовано 18 лютого 2017. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
37. «Мы глубоко возмущены, что диалогу с обществом власть предпочитает насилие»
38. «Зхо-Рейтинг»: Светлана Сорокина
39. . . 16 липня 2003. Архів оригіналу за 25 серпня 2003. Процитовано 12 березня 2022.
40. Официальный сайт Российской академии бизнеса и предпринимательства
41. Сорокина покажет сердце Ельцина. . 5 листопада 1998.
42. «СЕРДЦЕ ПРЕЗИДЕНТА» СОЖМЕТСЯ ОТ БОЛИ СЕГОДНЯ, В 19.40. Комсомольская правда. 5 листопада 1998.
43. . . 29 квітня 2000. Архів оригіналу за 26 березня 2004. Процитовано 12 березня 2022.
44. . . 26 квітня 2000. Архів оригіналу за 6 січня 2001. Процитовано 12 березня 2022.
45. . . 6 травня 2000. Архів оригіналу за 12 січня 2005. Процитовано 12 березня 2022.
46. . . 13 травня 2000. Архів оригіналу за 5 листопада 2005. Процитовано 7 липня 2022.
47. Светлана Сорокина стала ближе к земле. Комсомольская правда. 7 лютого 2001.
48. "ЧТО Ж ТЫ СДЕЛАЛА, ПОДЛАЯ..." . 28 червня 2001.
49. Светлана Сорокина снимает фильм об Александре Лебеде. NEWSru.com. 20 травня 2002.
50. Подарочный набор. Известия. 23 травня 2003.
51. Ветеранам войны не нашлось достойного места в телеэфире. Известия. 18 травня 2006.
52. Русский плен для юного фашиста. Комсомольская правда. 16 червня 2005.
53. В круге Светы. Российская газета. 21 вересня 2006.
54. «Гусинский мне прямо говорил, что если он не получит „Связьинвест“, то посадит меня». . 30 вересня 2010.
55. «Светлана Сорокина»
56. «Мемория. Светлана Сорокина» [ 2019-09-20 у Wayback Machine.] от 15 января 2017
57. . Огонёк. 23 жовтня 2005. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 3 вересня 2018.
58. На «Снобе» появилось запрещенное Эрнстом интервью. Lenta.ru. 4 квітня 2013.

Посилання

• Світлана Сорокіна: «Складні люди тепер із тавром» // «Скажи Гордєєвій , 2022»
• На П'ятому каналі з'являться нові програми та особи
• Блог Світлани Сорокіної на сайті радіостанції «Эхо Москвы»
• в Архіві Інтернету
• Світлана Сорокіна: передачі, інтерв'ю, публікації
• Сорокіна Світлана Інокентіївна на сайті Фонду Академії Російського телебачення
• Світлана Сорокіна на сайті радіостанції «Эхо Москвы»