Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії Будь ласка допоможіть підтвердити значущіс

Сорокін Леонід Анатолійович (29 серпня 1948(19480829), Мурманськ, РРФСР, СРСР) — радянський і український звукорежисер, телеведучий. Заслужений працівник культури України.

Сорокін Леонід АнатолійовичДата народження29 серпня 1948 (75 років)Місце народженняМурманськ, РРФСР, СРСРГромадянство

СРСР

УкраїнаAlma materПолтавський коледж мистецтв імені Миколи ЛисенкаПрофесіямузикантНагороди

IMDbID 1451351

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сорокін.

Біографічні відомості

Народився 1948 року. Закінчив Полтавське музичне училище ім. М. Лисенка за спеціальністю диригент-хормейстер.

З 1966 року майже тридцять років працював звукорежисером Полтавського обласного радіо. Записав музику до багатьох театральних постановок і близько 60-ти кінофільмів та мультфільмів.

Протягом кількох років постійно співпрацював з ансамблем , гуртами «Фристайл», «Краяни», «Червона рута», «Архів ресторанної музики», «Черемош», «Смерічка», композиторами Максимом Дунаєвським, Володимиром Бистряковим, Геннадієм Татарченком, Тетяною Островською, , Олексієм Чухраєм.

Як звукорежисер записував пісні у виконанні Йосипа Кобзона, Алли Пугачової, Софії Ротару, Володимира Висоцького, Миколи Караченцова, Михайла Боярського, , Валерія Леонтьєва, Льва Лещенка, Ірини Понаровської, Людмили Сенчиної, Миколи Гнатюка, Віталія Білоножка, Миколи Мозгового, Раїси Кириченко, Миколи Свидюка, Назарія Яремчука, Олександра Василенка, Валерія Соколика, Олександра Тищенка, Віктора Шпортька та інших артистів. За допомогою Сорокіна на початку 1980-х зумів випустити свої перші пісні Вадим Козаченко (тоді співак виступав у складі колективу рос. «Угол зрения»).

Пробував свої сили і в телевізійній справі — був головним редактором на телеканалі «Юта», вів авторську програму на радіо та ТБ «Леонід Сорокін представляє…».

Нині живе у Полтаві, працює звукорежисером у домашній студії звукозапису.

Фільмографія

Звукорежисер (і запис музики):

«Іподром» (1979)
«Летючий корабель» (1979, мультфільм)
«Д'Артаньян та три мушкетери» (1979, т/ф, 3 с)
«Піф-паф, ой-ой-ой!» (1980, мультфільм)
«Ах, водевіль, водевіль...» (1980, т/ф)
«Кодова назва „Південний грім“» (1980)
«Куди він дінеться!» (1981)
«Карнавал» (1981)
«Довгий шлях в лабіринті» (1981)
«Сім щасливих нот» (1981)
«Проданий сміх» (1981)
«Трест, що луснув» (1982)
«Останній доказ королів» (1983)
«Зелений фургон» (1983)
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983)
«Канікули Петрова і Васєчкіна, звичайні й неймовірні» (1984)
«Сніг у липні» (1984)
«Острів скарбів» (1988)
«Енеїда» (1991)
«Дитина до листопада» (1992) та ін.

Література

Власенко А. Мазстро из глубинки // Труд—Украйна. 1999. З сент. — СІ5.

Джерела

«Урядовий Кур’єр»: Звукорежисер Леонід Сорокін: «Якось мало не загинула вся музика до «Трьох мушкетерів» (18.02.2012)
Полтавська міська школа мистецтв «Мала академія мистецтв»: Репортаж з Леонідом Сорокіним, Заслуженим працівником культури України (20 мар. 2023)
Сайт міста Полтави: Леонид Сорокин: «Человек должен быть искренним и тогда ему поверят» (25.02.2014) (рос.)
Интервью Леонида Сорокина на сайте Retroportal.ru (рос.)

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.