Петро Степанович Сорока (1891 — 1950) — український актор, співак і режисер галицьких театрів.
Петро Степанович Сорока | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 2 квітня 1891 Львів | |||
Помер | 20 вересня 1950 (59 років) Анжеро-Судженськ, Кемеровської області, Росія | |||
Національність | українець | |||
Громадянство | Австро-Угорщина | |||
Діяльність | оперний співак, актор, театральний режисер | |||
Дружина | (Коссакова-Сорокова Ванда Михайлівна) (1896–1978), актриса | |||
| ||||
Життєпис
Від 1914 року в театрі «Руської Бесіди» у Львові, потім — у (Новому львівському театрі), від 1921-го мав власну трупу.
Від 1939 до 1941 у Театрі ім. Лесі Українки та Львівському оперному театрі (1941—1944), у якому виступав в опереті і ставив, зокрема, «Жайворонка» Франца Легара. Під час німецької окупації 1941—1944 рр. працював у тому ж театрі один рік як заступник директора, а два роки як артист-режисер.
Від 1944 до 1947 працював артистом у Театрі ім. Марії Заньковецької у Львові.
Радянські дані подають неточні дату і місце смерти Сороки — 1948, Львів, за іншими — тільки що після Радянської анексії західноукраїнських земель його кудись заслали за його постановку «Соловки», і невдовзі після цього загинув. Тепер відомо що Петро Степанович Сорока, прибув на спецпоселення 7 листопада 1947 в Анжеро-Судженськ Кемеровської області (Росія). Там він засуджений Кемеровським обласним судом у 1949 р. на 25 років позбавлення волі за постановки «антисовєтських» п'єс і за (контрреволюційну діяльність).
Витяг зі звинувачувального документа:
Предварительным и судебным следствием установлено, что Сорока в 1941 году, находясь на временно оккупированной территории немецкими войсками Украинской ССР и проживая в гор. Львове, добровольно поступил на службу к немецким оккупантам в качестве заместителя директора драматического театра, принимал участие в постановке антисоветской пьесы «Триумф прокурора Дальского» как во Львове, так и других ближайших городах, тем самым оказывал пособничество немцам и своими действиями проводил пропаганду против Советского Союза. Сорока, находясь в гор. Анжеро-Суженске, Кемеров-ской области, как спецпереселенец, на протяжении 1948 г. среди окружающих его лиц проводил котрреволюционную агитацию: клеветал на условия жизни трудящихся в СССР, высказывал пораженческие настроения в отношении СССР, одновременно восхвалял жизнь в бывшей панской Польше и в период немецкой оккупации.— Кримінальна справа Петра Сороки № Р-653 Архіву УМВСУ у Львівській області. — С. 40.
Реабілітований посмертно за Законом «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.
Примітки
- Максименко, Світлана (2006). . Театрознавчий журнал «Просценіум». 15-16 (2-3): 14—21. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 August 2015.
- Див. наприклад: Митці України: Енциклопедичний довідник — К., 1992 — С. 546.
- Стерпак Іван. Петро Сорока / Наш театр. — Т. 1. — С. 703–704.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- УРЕ
Посилання
- Сорока Петро Степанович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Світлана Максименко // Просценіум — 2001. — № 1. — С. 20-35.
Це незавершена стаття про театрального режисера чи режисерку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет