Слов'яно-болгарська історія

«Слов'яно-болгарська історія» (болг. «История славянобългарска», оригінальна назва: Історїѩ славєноболгарскаѩ ѡ народі і ѿ цареї і ѡ зтыхъ болгарскихъ і ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѩ) — історична книга публіцистичного характеру, написана болгарським ієромонахом Паісієм Хилендарським у 1762 році. В ній він закликав до пробудження національної самосвідомості, до боротьби за культурно-національне відродження, за досягнення церковної самостійності і за звільнення від османського ярма.

Слов'яно-болгарська історія
Историѧ славѣноболгарскаѧ
Перша сторінка «Слов'яно-болгарської історії»
Автор	Паїсій Хилендарський
Мова	болгарська
Написано	1762
Опубліковано	1762
Цей твір у Вікісховищі

Джерела

Джерелами для «Слов'яно-болгарської історії» стали «Книга історіографія» Мавро Орбіні, «Діяння церковні і цивільні» Цезаря Баронія, твори візантійських хроністів і грамоти болгарських царів з афонських книгосховищ.

Зміст

• Вступ «Про користь історії»
• Передмова «До тих, котрі хочуть прочитати і почути»
• «Зібрання історичне про болгарський народ» — розглядає період з найдавніших часів до втрати Болгарією незалежності наприкінці XIV ст.
• Післямова.

«Історія слов'яно-болгарська» розходилася в рукописах і компіляціях (близько 70 списків) по всій країні. Зіграла велику роль у пробудженні і зміцненні національної самосвідомості болгарського народу в епоху Відродження. Справила значний вплив на подальший розвиток болгарської історіографії.

«Царственник» 1844 р., складений Христакі Павловичем є першим друкованим виданням «Історії слов'яно-болгарської», хоча Паїсій не вказаний як автор.

Сьогодні оригінал «Історії слов'яно-болгарської» зберігається в Зографському манастирі на Афоні.