Славка (річка)

Сла́вка (інші назви — Славська, Волосянка) — річка в Українських Карпатах, у межах Сколівського району Львівської області. Права притока Опору (басейн Дністра).

Славка
48°44′06″ пн. ш. 23°24′00″ сх. д. / 48.73500000002777455° пн. ш. 23.40000000002777724716906960° сх. д. / 48.73500000002777455; 23.40000000002777724716906960
Витік	Вододільний хребет (Карпати)
• координати	48°44′06″ пн. ш. 23°24′00″ сх. д. / 48.73500000002777455° пн. ш. 23.40000000002777724716906960° сх. д. / 48.73500000002777455; 23.40000000002777724716906960
Гирло	р. Опір
• координати	48°50′56″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.84900000002777176° пн. ш. 23.451000000027779180° сх. д. / 48.84900000002777176; 23.451000000027779180
Басейн	Басейн Дністра
Країни:	Україна Львівська область
Регіон	Львівська область Україна^[1]
Довжина	15 км
Площа басейну:	79 км²
Притоки:	Ялинковата (права)
Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Довжина річки 15 км, площа басейну 79 км². Славка — типово гірська річка з кам'янистим дном і численними перекатами та порогами. Характерні паводки після сильних дощів чи під час відлиги.

Розташування

Це перша порівняно велика права притока Опору. Славка бере початок на північних схилах Вододільного хребта (головні витоки розташовані на південний захід від гори Чорна Ріпа). Утворюється злиттям потоків: Славка, Мала Славка, Велика Славка. Пливе в межах Сколівських Бескидів переважно на північ. Впадає до Опору в межах смт Славське.

Притоки: Ялинковата (права).

Над річкою та її притоками розташовані села: Ялинкувате, Волосянка, Хащованя і смт Славське.

Легенда про річку Славка

«Напали на наше село татари. Село спалили. Людей одних повбивали, а других пов'язали та й гнали в неволю. Захопили вони в неволю й дуже гарну дівчину Славку. Вивели її над село Ялинкувате. Обернулась, Славка, глянула на свої гори і каже татарам: „Не піду я далі, бо не можу жити без своїх гір і потоків. Уже краще я вмру тут“. Загомоніли бранці, підводячись із землі і підходячи до дівчини. Ніби й не чули ударів татарських батогів. Та якось несподівано підбіг косоокий татарище з перекривленим від люті лицем, замахнувся з усієї сили шаблею, і покотилася, зрошуючи кривавою росою рідну землю голова дівчини. Заплакали бранці. Надворі стало темно, пішов дощ, а від голови дівчини волосся, промите дощовими водами, хвилястим жмутком витягнулось в долину туди, де дотлівало село. У синіх, як погідне карпатське небо, очах дівчини відбився засліпливий спалах блискавки, страшно ударив грім, аж земля здригнулася і гори застогнали… Там, де стояв татарин, що вбив дівчину, лишився лише камінь. А з того місця, де лежала голова дівчини, з глибокої нори звивистою смужкою, як розплетена коса дівоча, задзюрчав потічок. Збираючи своїх братеничків сестрінок — Шаленого і Решітського, Малу Славку і Хащованського, Габійового і Гурдзанського, Павлюківського і Бильнового, Топільського і Погарського (то потоки, що впадають в нашу річку) він скоро виріс у річку, яка понесла свої води до брата Опору, щоб з'єднатися з ним і своїми хвилями змити ворожу нечисть з рідної землі. А люди назвали ту річку Славкою».

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038

Джерела

• Квасниця І. Ю. Історико-природничі нариси з краєзнавства: Львівська область: навчально-методичний посібник / І. Ю. Квасниця, І. О. Глічов, І. І. Федик. — Львів : Укрсервіс, 1994. — С. 39.
• Sławka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 782. (пол.)
• Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 509 (Славська)
• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 35. — (№ 436).