Скурати село в Україні у Чоповицькій селищній громаді Коростенського району Житомирської області Розташоване за 41 км ві

Скурати́ — село в Україні, у Чоповицькій селищній громаді Коростенського району Житомирської області. Розташоване за 41 км від м. Малин. — одне з древлянських поселень. Назва його походить скоріше за все від слова «скорити», що є свідченням того, що жителі села в давні часи найвірогідніше займалися обробкою шкір.

село Скурати

Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Громада	Чоповицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18060250230072572
Основні дані
Засноване	1547
Населення	338
Площа	2,552 км²
Густота населення	132,45 осіб/км²
Поштовий індекс	11613
Телефонний код	+380 4133
Географічні дані
Географічні координати	50°56′31″ пн. ш. 29°05′17″ сх. д. / 50.94194° пн. ш. 29.08806° сх. д. / 50.94194; 29.08806Координати: 50°56′31″ пн. ш. 29°05′17″ сх. д. / 50.94194° пн. ш. 29.08806° сх. д. / 50.94194; 29.08806
Середня висота над рівнем моря	167 м
Водойми	Кам'янка


Місцева влада
Адреса ради	11600, Житомирська обл., Малинський р-н, с. Скурати
Карта
Скурати
Скурати
Мапа

Скурати у Вікісховищі

Історія

В часи Київської Русі, а потім в литовський період родина Скуратів-воїнів перебувала на військовій службі, а в добу польського панування скуратівці за попередні військові заслуги були зараховані до складу так званої околичної шляхти, що було підтверджено посвідченням про привілеї у 1571 році Свої родоводи вони ведуть від місцевих бояр — васалів київського воєводи, а ще давніше київського князя.

Наприклад, за ревізією 1571 року в Скуратах жили четверо бояр Скуратівських, які несли військову службу, в Ходаках — десятеро Ходаківських, у Меленях — п'ятеро Меленівських. Ідеться лише про голів сімей, бо членів їхніх родин не заведено було враховувати. З XVII ст. в селі діяла православна церква. При російській імператриці Катерині II привілеї представників родини Скуратівських були підтверджені зачисленням їх до числа дрібнопомісного дворянства. У 1862 році в селі відкрилося народне училище.

Станом на 1886 рік це селище різночинців з 948 мешканцями, православною церквою, школою, 2 постоялими будинками, лавкою, 2 шкіряними заводами. У 1900 році в селі налічувалося 1350 жителів, 250 дворів. Діяли 7 вітряних і 7 водяних млинів, магазин, аптека, фельдшерський пункт, 2 постоялих двори.

За даними перепису населення 1897 року у Скуратах мешкало 1690 осіб (853 чоловіка та 837 жінок), з них православних — 1500, юдеїв - 189.

Перший випуск Скуратівської семирічної агрономізованої укртрудшколи. 1927-28 навч. рік. Фото з фондів Скуратівського шкільного краєзнавчогго музею

9 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Скурати проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

У 1929—1931 рр. позиція віруючих у захисті своїх церков підсилювалась масовими антирадянськими виступами (волинками), які наростали у процесі хлібозаготівельної кампанії та насильницької колективізації. Архівні документи тих років фіксують факти відкритого протистояння біля церков у багатьох селах Волино-Житомирського регіону. Так, за даними Коростенського ОДПУ від 23 лютого 1930 р., «інциденти» з причин зняття церковних дзвонів відбулись в селах Ходаки, Бехи, Мелені, Устиновці, Мединовці, Обиходи та ін. Чоповицького й Ушомирського районів (всього в окрузі було зафіксовано 20 таких виступів).

В селі Скурати під час зняття дзвонів зібралось на захист церкви близько 400 жінок, які зірвали з міліціонера кашкет та намагались його побити. Врятувався він від розправи тільки тим, що здійснив кілька попереджувальних пострілів з пістолета. Не дивлячись на всі хитрощі влади, жителі сіл Ворсівка, Скурати не дали закрити і знищити свої церкви. Церковне майно використовувалось показово і для інших потреб. В селі церковний дзвін повісили на колгоспній пожежні.

У 1922 році утворено Скуратівську сільську раду. У 30-і роки в селі було кілька колгоспів, в тому числі ім. Гринька та «Червоний хлібороб». 268 жителів села були учасниками Німецько-радянської війни, 122 з них не повернулися з фронтів, 112 нагороджено орденами та медалями. Село було визволено від гітлерівців 15 листопада 1943 року. Однак ще до кінця грудня поблизу С. проходили кровопролитні бої з німецьким загарбниками, які перейшли в контрнаступ. У 70-80-і роки збудовано нове приміщення школи, адмінбудинок з будинком культури, ФАП, лазню.

Нині Скурати є центральною садибою ПОСП «Скуратівське». В селі діють загальноосвітня школа, будинок культури, бібліотека, аптека, лікарняна амбулаторія, 2 магазини. У 1989 році в С. налічувалося 404 жит.; 2001—333 жит.

Меморіальна дошка О. Яхновському в с. Скурати

Люди

Уродженцями села є:

завідувач кафедри Української академії державного управління при Президентові України, доктор філосовських наук, професор В. А. Скуратівський;
архітектор, лауреат Шевченківської пемії В. П. Скуратовський;
кандидат фізико-математичних наук В. Д. Залізко; кандидат технічних наук В. П. Максименко;
начальник відділу кадрів Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» Д. П. Недашківський;
ректор Ніжинського державного університету князя Безбородька Ол.Самойленко

У селі похований Олександр Вікторович Яхновський — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Посилання

Погода в селі Скурати [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.

Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. Процитовано 14 листопада 2020.^{[недоступне посилання]}

[1] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. Процитовано 14 листопада 2020.^{[недоступне посилання]}