Синицький Євген Данилович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Синицький.

Євге́н Дани́лович Сини́цький (рос. Евгений Данилович Синицкий; * 1866, Кам'янець-Подільський — † 6 березня 1915, Київ) — російський юрист, педагог. Псевдоніми — Є. Л., Є. С., Є. Лович.

Біографія

Син Данила Синицького, брат Леонтія Синицького.

1884 року за участь у студентських заворушеннях Синицького виключили з Київського університету без права вступати до вищих навчальних закладів упродовж двох років. Проте вже 1885 року він зумів вступити до Новоросійського університету в Одесі. Однак у листопаді того ж року Синицького виключили і з цього університету як учасника студентських заворушень. Повернувшись у Київ, Синицький узяв діяльну участь у створеній народницькій революційній організації («товариство змовників»).

У серпні 1886 року Синицького прийняли до Тартуського ветеринарного інституту, звідки в січні 1888 року, з особливого дозволу міністра народної освіти, він перейшов на і закінчив його в січні 1891 року.

Пізніше Синицький був доцентом Демидівського юридичного ліцею в Ярославлі, співробітником і редактором журналу «Вестник воспитания».

Російський письменник Костянтин Станюкович присвятив Євгенові Синицькому оповідання «Добрий», уперше надруковане 1901 року в № 5 журналу «Русская мысль» із підзаголовком: «Розповідь матроса (З далекого минулого)».

Література

• Масанов И. Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей: В 4 томах. — Т. 4. — Москва, 1960. — С. 433.
• Антология юридического некролога. — Нижний Новгород, 2005. — С. 748.