Синицин Борис Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Синицин.

Борис Олексійович Синіцин (нар. 11 серпня 1953, Бородіно, Одеська область, УРСР) — радянський футболіст, захисник, російський футбольний тренер. Заслужений працівник фізичної культури Кабардино-Балкарії, тренер Башкортостану.

Борис Синіцин
Особисті дані
Повне ім'я	Борис Олексійович Синіцин
Народження	11 серпня 1953(1953-08-11) (70 років)
	Бородіно, Одеська область, УРСР
Зріст	177 см
Вага	73 кг
Громадянство	СРСР  Росія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	«Чорноморець» (Од) «Зірка» (Кр) «Зеніт» (Лн)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1975—1976 «Динамо» (Лн) 65 (1) 1977 СКА (Р/Д) 5 (0) 1977—1978 «Ростсільмаш» 50 (0) 1979 «Спартак» (Н) 38 (1) 1980—1981 «Динамо» (Ст) 49 (0) 1983—1984 «Північ» (Мр) 45 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1994 1995 1996 1998 1998 1999—2000 2001—2003 2003 2005 2006 2007 2007—2008 2010 2012 2013	Зб. Ростовської області «Обнінськ» «Спартак» (Н) «Колос» (Таганрог) «Зірка» (Ір) «Нафтохімік» (Н) «Вентспілс» «Содовик» «Лукойл» «Зеніт» (Челябінськ) «Газовик» (Ор) «Торпедо» (В) «Сочі-04» «Уфа» «Сахалін» «Білшина-д»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

На дитячо-юнацькому рівні виступав за одеський «Чорноморець», кіровоградську «Зірку» та ленінградський «Зеніт». У дорослому футболі дебютував у середині 1970-х років у ленінградському «Динамо», разом із командою став переможцем зонального турніру другої ліги 1976 року. Після цього отримав декілька пропозицій від команд вищої ліги, але вважав за краще перейти до ростовського СКА з першої ліги, де закріпитися не зумів. Згодом виступав за «Ростсільмаш», «Спартак» (Нальчик), «Динамо» (Ставрополь), «Північ» (Мурманськ).

У 1980-х роках тренував юнацьку збірну Ростовської області, ставав срібним призером всесоюзного турніру «Трудові резерви» (1986, 1989), чемпіоном Спартакіади народів РРФСР (1989). З початку 1990-х років працював із клубними командами Першого та Другого дивізіонів Росії. 1995 року вивів нальчикський «Спартак» до Першої ліги. У 1999-2000 роках очолював латвійський «Вентспілс», ставав срібним (2000) та бронзовим (1999) призером чемпіонату Латвії. З командою «Содовик» у 2001-2002 роках двічі був срібним призером зонального турніру другого дивізіону. По ходу сезону 2003 року «Содовик» лідирував, здобув 13 перемог у 15 матчах. Перед виїздом на гостьові матчі група футболістів «Содовика» висловила вотум недовіри тренеру, підписались під заявою та надіслали її генеральному директору клубу. У підсумку Синіцин залишив Стерлітамак і з другого кола сезону 2003 року очолив челябінський «Лукойл», з яким посів 2-ге місце («Содовик» закінчив сезон третім). Наступного року працював у челябінському клубі спортивним директором. Останнім клубом Синіцина стала білоруська «Білшина», де тренер очолював дублюючий склад.

Особисте життя

Дружина Лідія (до шлюбу — Коростельова) — гандболістка, майстер спорту міжнародного класу, виступала за збірну СРСР. Старша донька також професіонально займалася гандболом, майстер спорту Росії міжнародного класу. Молодша донька, Олена.

Примітки

1. «Футбол-Review» № 28 (464) от 18—24 июля 2003 года, стр. 11 — Ультимат принят. Тренер уволен.
2. Видная роль. Анастасия Синицына: без компромиссов [Архівовано 2018-03-17 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль тренера на сайті transfermarkt.com
• Профіль тренера на сайті sportbox.ru
• Профіль на сайті footbook.ru (рос.)