Синдикат цукрозаводчиків

Синдика́т цукрозаво́дчиків — перший в Україні синдикат, утворений 1887 році, як синдикат виробників цукру-піску на з'їзді цукрозаводчиків у Києві за активною підтримкою уряду.

Синдикат цукрозаводчиків
Тип	синдикат
Засновано	1887
Галузь	цукрова промисловість
Країна	Російська імперія

Синдикат цукрозаводчиків охоплював під час розквіту 92 % цукрових заводів Російській імперії. Він діяв на підставі трьох багаторічних угод між цукрозаводчиками, мав постійне бюро в Києві й філію у Варшаві, номінальні членські внески, але не мав своїх акцій, ні спільного капіталу. Таким чином організаційно його форми були проміжними поміж пулом й картелем.

Головним завданням С. ц. було не допускати до зниження цін на цукор на внутрішньому ринку Російської імперії, що й було в інтересах російського уряду, який збирав з цукру великий акциз. З уваги на бідність населення й малий попит, з одного боку, і постійно зростаючу модернізацію цукрових заводів — з другого, весь час існувало перевиробництво цукру. Щоб зберегти ціни на високому рівні, Синдикат цукрозаводчиків ухвалив експортувати за кордон до 25 % продукції цукру за цінами, нижчими за ціни внутрішньому ринку (за демпінговими цінами), при чому уряд погодився не обкладати експорт акцизом і навіть виплачував премії за експорт. Члени С. ц. погоджувалися дотримуватися встановлених С. ц. цін, але розподілу ринку на квоти не було і панувала сильна конкуренція. За час існування С. ц. внутрішня ціна за пуд цукру-піску коливалася між 4,18 і 4,50 карбованцями (акциз зріс з 85 копійок до 1,75 карбованця), за кордоном — 2,50 — 3 карбованці. Оскільки що члени С. ц. перестали дотримуватися дисципліни цін, російський уряд вдався у 1895 році до законодавчого обмеження виробництва цукру та встановлював обсяг продажу цукру для кожної цукроварні зокрема; виробництво цукру понад норму оподатковувалося у штрафному порядку.

Впродовж 1895 — 1917 років в Києві існував під контролем російського уряду також Комітет рафінадних цукрозаводчиків, що обирався на періодичних з'їздах продуцентів . Хоч цей комітет провадив політику, подібну до свого попередника, організований він був ще менше досконало, ніж Синдикат цукрозаводчиків-виробників цукру-піску.

Джерела та література

• Лазанська Т. І. Синдикат цукрозаводчиків [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 561. — .
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .