Симфонія (Беріо)

Симфонія для 8 оброблених голосів з оркестром Лучано Беріо написана 1968 року. Складається з 5 частин, з яких друга має назву «O, King», а третя — «In ruhig fliessender Bewegung».

Симфонія
італ. Sinfonia
Композитор	Лучано Беріо
Видано	1969
Мова	^d
Частин	5 частина

В першій частині використовуються франкомовні тексти з Клода Леві-Строса. В другій частині звучить багаторазово повторювана фраза «O Martin Luther King», присвячена Мартіну Лютеру Кінгу, лідеру руху за громадянські права 1960-х років, який загинув у 1968 році. Третя частина використовує англомовні тексти з різних джерел, зокрема роману «The Unnamable» Семюела Беккета. Останні дві частини — інструментальні з одиничними включеннями вокалу.

В музичному відношенні симфонія Беріо примітна використанням великої кількості цитат з творів композиторів XIX-першої половини XX століття. Найбільша їх кількість зосереджена в третій частині твору, яка є драматургічним центром твору. В основі цієї частини — дещо видозмінені фрагменти скерцо 2-ї симфонії Малера, крім цього звучать уривки із творів «Море» К. Дебюссі, «Вальс» М. Равеля, «Весна священна» І. Стравінського, а цитати з творів А. Шенберга, А. Веберна, Й. Брамса, А. Пуссера, П. Гіндеміта і багато інших.

Завдяки наявності великій кількості цитат («інтертекстуальність»), а також поєднанню різних за стилем і жанров текстів, цей твір вважається одним найяскравіших прикладів раннього постмодернізму. Сам автор цілком свідомо прагнув стильової еклектичності і світоглядного плюралізму Симфонії, про що свідчить його власний коментар:

«Не менш складний також музичний симбіоз Симфонії, особливо у третій частині, центральній з драматургічного погляду. В її основі – скерцо із симфонії №2 Малера. Я зберіг навіть оригінальне позначення темпу і характеру твору… Малерівський тематизм то виходить на перший план, то поступається іншим стилістичним пластам: фрагментам із симфонічної поеми «Море» Дебюссі і Пасторальної симфонії Бетховена, «Вальсу» Равеля і «Весни Священної» Стравінського, нарешті, з фіналу Третьої симфонії того ж Малера. Я б уподібнив тематичний процес цієї частини з її поступовими інтонаційно-стилістичними переходами, які не виділяються «музичними лапками», річкам, які то зникають з поля зору, то знову «виринають» на поверхню, часто уже з іншими назвами». Таким чином еклектизм і світоглядний плюралізм є свідомою позицією автора.

Література

• Берио Лючано. Постижение музыки — это работа души // Советская музыка. — 1989. — № 1. — С. 126–129;
• Berio, Luciano; Dalmonte, Rosanna; Varga, Bálint András (1985), Two Interviews, London: Boyars, ISBN 
• Berio, Luciano (1986). "Sinfonia", pp. 4–5 [CD liner]. Album notes for Sinfonia / Eindrücke by & New Swingle Singers feat. cond. by Pierre Boulez. Paris: Erato/ (ECD 88151).

• Bernstein, Leonard (1976), The Unanswered Question: Six Talks at Harvard, Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press (опубліковано опубліковано 2002), ISBN 
• Hicks, Michael (1980–1981). «Text, Music, and Meaning in the Third Movement of Luciano Berio's Sinfonia». Perspectives of New Music 20, nos. 1-2 (Fall-Winter/Spring-Summer): 199–224.
• Lévi-Strauss, Claude; Eribon, Didier (1991), Conversations with Claude Lévi-Strauss, Chicago: , ISBN 
• Osmond-Smith, David (1985), Playing on Words: A Guide to Luciano Berio's Sinfonia, London: Ashgate, ISBN 
• Schwartz, Elliott; Godfrey, Daniel (1993), Music Since 1945: Issues, Materials, and Literature, New York City: Schirmer Books, ISBN 
• Leidecker, Jon (2009), , Barcelona: Ràdio Web MACBA, архів оригіналу за 6 вересня 2017, процитовано 13 лютого 2012

Примітки

1. Цитата за виданням: Сюта Б.. Музична творчість 1970-1990-х років: параметри художньої цілісності. Монографія. — Київ: Грамота, 2006.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Симфонія (Беріо)