Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Василь Петрович Симон (12.4.1920, Сумська область — 1.4.1999, Сумська область) — командир мінометного взводу 801-го стрілецького полку 235-й стрілецької дивізії 43-й армии 1-го Прибалтійского фронту, лейтенант, Герой Радянського Союзу.
| Симон Василь Петрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 12 квітня 1920 с. В'язове (Охтирський район) Охтирський район, Сумська область | ||||
| Смерть | 1 квітня 1999 (78 років) Охтирка, Сумська область | ||||
| Поховання | Охтирка | ||||
| Країна | СРСР Україна | ||||
| Освіта | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | ||||
| Партія | КПРС | ||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія
Народився 12 квітня 1920 року в селі В'язове нині Охтирського району Сумської області в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 7 класів у рідному селі, в сусіднім селі Грунь — середню школу. В 1938 году поступив у Харківський державний університет. В 1941 году закінчив 3 курса цього навчального закладу, повністю завершити навчання завадила війна.
В Червоній Армії з вересня 1941 року. В 1943 році закінчив Новоград-Волинськое піхотне училище. Учасник Німецько-радянської війни з березня 1943 року. Командував мінометным взводом на Північно-Західному фронті. Воював на Курській дузі, потім воював на 1-м Прибалтійському фронті. Член ВКП(б)/КПРС з 1943 року.
Командир мінометного взводу 801-го стрілецького полку лейтенант Василь Симон відзначився 24 червня 1944 року в районі селища Гриньово Шумилинського району Вітебської області Білорусі. Взвод в числі перших в полку прорвався до рікі Західна Двина, форсував її та захопив рубіж. Протягом доби мінометчики відбивали контратаки противника, утримали позицію, чим забезпечили переправу через річку інших підрозділів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1944 року за вміле керівництво підрозділом, мужність і відвагу, проявлені під час захоплення і утримання плацдарму на березі річки Західна Двіна, лейтенанту Симону Василю Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
З 1946 року капітан В. П. Симон - в запасі. Продовжив навчання в Харківському державному університеті, який закінчив у 1948 році, ставши педагогом. Був направлений в село Грунь Охтирського району Сумської області на посаду завідувача районним відділом народної освіти, де працював до 1955 року. У 1962-1967 роках - директор В'язівської 8-річної школи, з серпня 1967 по червень 1980 року - заступник директора з навчально-виховної роботи в середній школі № 1 імені В. І. Леніна міста Охтирки. З червня 1980 року - на пенсії.
За самовіддану працю в справі виховання і навчання підростаючого покоління, підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів В. П. Симону було присвоєно почесне звання «Відмінник народної освіти» та «Заслужений вчитель УРСР». Після відходу на пенсію продовжував брати активну участь в суспільно-політичному житті міста. Він неодноразово обирався депутатом Охтирської міської Ради, членом президії Охтирської міської організації ветеранів України, був частим і бажаним гостем в навчальних закладах та трудових колективах міста і району, багато сил і енергії віддавав патріотичному вихованню молоді, підготовці її до служби в лавах Збройних Сил. Жив в місті Охтирка Сумської області. Помер 1 квітня 1999 року. Похований на Соборному кладовищі в Охтирці.
Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня, медалями, почесним знаком «Відмінник народної освіти». Заслужений вчитель УРСР. У місті Охтирка, на честь В. П. Симона, встановлені бюст на Алеї Героїв і меморіальна дошка на будівлі школи № 1, в якій він працював.
Під час війни
У ніч під Новий рік 1944 батальйон, у складі якого був взвод Симона, стрімким кидком захопив вигідні позиції недалеко від населеного пункту Городок Вітебської області. Звідси добре проглядалася місцевість в обороні противника. Гітлерівці спробували відкинути наших воїнів на колишні рубежі. Зав'язалися запеклі бої. Вони тривали більше трьох діб. Тринадцять ворожих атак відбив батальйон сміливців. День і ніч не замовкали міномети, ведучи безперервний вогонь. Радянські воїни знищили до роти нацистів.
Влітку 1944 року війська 1-го Прибалтійського фронту оточили Витебско-Бобруйське угруповання противника. 801-й стрілецький полк разом з іншими частинами 235-ї стрілецької дивізії, прорвавши сильно укріплені позиції ворога в Городоцькому районі Вітебської області, почав стрімко просуватися вперед.
Група бійців на чолі з командиром взводу Симоном на підручних засобах під сильним вогнем противника однією з перших переправилася на протилежний берег Західної Двіни в районі села Гриньова і захопила невеликий клаптик землі. На ньому закріпилися 16 воїнів з трьома мінометами і всім запасом мін в роті. На кожного бійця було по 60 патронів для карабіна. Лейтенант Василь Симон добре розумів, що гітлерівці зроблять все, щоб скинути з «п'ятачка» радянських бійців. І тому він наказав ретельно готуватися до бою. До ранку були готові позиції для мінометів, окопи і траншеї для бійців. Приблизно об 11 годині ранку зліва почалася сильна стрілянина, а через кілька хвилин з лісу, що чорнів метрів за триста, з'явилися німецькі війська.
Гітлерівці кинулися в контратаку. Радянські воїни зайняли кругову оборону. Вогонь противника посилювався. Незважаючи на втрати, сміливці стійко відбивали натиск ворога. Одна контратака нацистів слідувала за одною. Однак всі спроби гітлерівців скинути наших бійців в річку виявилися марними.
«Звичайно, ми розуміли, що співвідношення сил не на нашу користь, - згадує Василь Петрович, - але ми не збиралися здаватися, не для того переправлялися через річку. Мені важко згадувати той день. Дуже вже він жарким виявився для нас. Напруга не спадала до самого вечора. П'ять разів ворог йшов на нас. Останню атаку німці почали вже в сутінках. Їх тоді вже залишилося не більше сорока. Але і в наших рядах були втрати. Однак і цей натиск ми відбили».
Відважні воїни утримували плацдарм до підходу основних сил полку. Командир взводу показував особистий приклад мужності і відваги, надихав своїх солдатів на подвиг. Невелика група бійців знищила близько 150 нацистських солдатів і офіцерів. Завдяки їх стійкості підрозділи полку успішно переправилися через Західну Двіну.
Зображення
-
![image]()
Нагородний лист -
![image]()
Меморіальна дошка
Література
- В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — .
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. Харьков: Прапор, 1983.
- История городов и сёл Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.
- Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Минск, 1984.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasil Petrovich Simon 12 4 1920 Sumska oblast 1 4 1999 Sumska oblast komandir minometnogo vzvodu 801 go strileckogo polku 235 j strileckoyi diviziyi 43 j armii 1 go Pribaltijskogo frontu lejtenant Geroj Radyanskogo Soyuzu Simon Vasil PetrovichNarodzhennya12 kvitnya 1920 1920 04 12 s V yazove Ohtirskij rajon Ohtirskij rajon Sumska oblastSmert1 kvitnya 1999 1999 04 01 78 rokiv Ohtirka Sumska oblastPohovannyaOhtirkaKrayinaSRSR UkrayinaOsvitaHNU im V N KarazinaPartiyaKPRSVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiBiografiyaNarodivsya 12 kvitnya 1920 roku v seli V yazove nini Ohtirskogo rajonu Sumskoyi oblasti v sim yi selyanina Ukrayinec Zakinchiv 7 klasiv u ridnomu seli v susidnim seli Grun serednyu shkolu V 1938 godu postupiv u Harkivskij derzhavnij universitet V 1941 godu zakinchiv 3 kursa cogo navchalnogo zakladu povnistyu zavershiti navchannya zavadila vijna V Chervonij Armiyi z veresnya 1941 roku V 1943 roci zakinchiv Novograd Volinskoe pihotne uchilishe Uchasnik Nimecko radyanskoyi vijni z bereznya 1943 roku Komanduvav minometnym vzvodom na Pivnichno Zahidnomu fronti Voyuvav na Kurskij duzi potim voyuvav na 1 m Pribaltijskomu fronti Chlen VKP b KPRS z 1943 roku Komandir minometnogo vzvodu 801 go strileckogo polku lejtenant Vasil Simon vidznachivsya 24 chervnya 1944 roku v rajoni selisha Grinovo Shumilinskogo rajonu Vitebskoyi oblasti Bilorusi Vzvod v chisli pershih v polku prorvavsya do riki Zahidna Dvina forsuvav yiyi ta zahopiv rubizh Protyagom dobi minometchiki vidbivali kontrataki protivnika utrimali poziciyu chim zabezpechili perepravu cherez richku inshih pidrozdiliv Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 22 lipnya 1944 roku za vmile kerivnictvo pidrozdilom muzhnist i vidvagu proyavleni pid chas zahoplennya i utrimannya placdarmu na berezi richki Zahidna Dvina lejtenantu Simonu Vasilyu Petrovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Z 1946 roku kapitan V P Simon v zapasi Prodovzhiv navchannya v Harkivskomu derzhavnomu universiteti yakij zakinchiv u 1948 roci stavshi pedagogom Buv napravlenij v selo Grun Ohtirskogo rajonu Sumskoyi oblasti na posadu zaviduvacha rajonnim viddilom narodnoyi osviti de pracyuvav do 1955 roku U 1962 1967 rokah direktor V yazivskoyi 8 richnoyi shkoli z serpnya 1967 po cherven 1980 roku zastupnik direktora z navchalno vihovnoyi roboti v serednij shkoli 1 imeni V I Lenina mista Ohtirki Z chervnya 1980 roku na pensiyi Za samoviddanu pracyu v spravi vihovannya i navchannya pidrostayuchogo pokolinnya pidgotovki kvalifikovanih pedagogichnih kadriv V P Simonu bulo prisvoyeno pochesne zvannya Vidminnik narodnoyi osviti ta Zasluzhenij vchitel URSR Pislya vidhodu na pensiyu prodovzhuvav brati aktivnu uchast v suspilno politichnomu zhitti mista Vin neodnorazovo obiravsya deputatom Ohtirskoyi miskoyi Radi chlenom prezidiyi Ohtirskoyi miskoyi organizaciyi veteraniv Ukrayini buv chastim i bazhanim gostem v navchalnih zakladah ta trudovih kolektivah mista i rajonu bagato sil i energiyi viddavav patriotichnomu vihovannyu molodi pidgotovci yiyi do sluzhbi v lavah Zbrojnih Sil Zhiv v misti Ohtirka Sumskoyi oblasti Pomer 1 kvitnya 1999 roku Pohovanij na Sobornomu kladovishi v Ohtirci Nagorodzhenij ordenami Lenina Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya Chervonoyi Zirki ukrayinskim ordenom Bogdana Hmelnickogo 3 go stupenya medalyami pochesnim znakom Vidminnik narodnoyi osviti Zasluzhenij vchitel URSR U misti Ohtirka na chest V P Simona vstanovleni byust na Aleyi Geroyiv i memorialna doshka na budivli shkoli 1 v yakij vin pracyuvav Pid chas vijniU nich pid Novij rik 1944 bataljon u skladi yakogo buv vzvod Simona strimkim kidkom zahopiv vigidni poziciyi nedaleko vid naselenogo punktu Gorodok Vitebskoyi oblasti Zvidsi dobre proglyadalasya miscevist v oboroni protivnika Gitlerivci sprobuvali vidkinuti nashih voyiniv na kolishni rubezhi Zav yazalisya zapekli boyi Voni trivali bilshe troh dib Trinadcyat vorozhih atak vidbiv bataljon smilivciv Den i nich ne zamovkali minometi veduchi bezperervnij vogon Radyanski voyini znishili do roti nacistiv Vlitku 1944 roku vijska 1 go Pribaltijskogo frontu otochili Vitebsko Bobrujske ugrupovannya protivnika 801 j strileckij polk razom z inshimi chastinami 235 yi strileckoyi diviziyi prorvavshi silno ukripleni poziciyi voroga v Gorodockomu rajoni Vitebskoyi oblasti pochav strimko prosuvatisya vpered Grupa bijciv na choli z komandirom vzvodu Simonom na pidruchnih zasobah pid silnim vognem protivnika odniyeyu z pershih perepravilasya na protilezhnij bereg Zahidnoyi Dvini v rajoni sela Grinova i zahopila nevelikij klaptik zemli Na nomu zakripilisya 16 voyiniv z troma minometami i vsim zapasom min v roti Na kozhnogo bijcya bulo po 60 patroniv dlya karabina Lejtenant Vasil Simon dobre rozumiv sho gitlerivci zroblyat vse shob skinuti z p yatachka radyanskih bijciv I tomu vin nakazav retelno gotuvatisya do boyu Do ranku buli gotovi poziciyi dlya minometiv okopi i transheyi dlya bijciv Priblizno ob 11 godini ranku zliva pochalasya silna strilyanina a cherez kilka hvilin z lisu sho chorniv metriv za trista z yavilisya nimecki vijska Gitlerivci kinulisya v kontrataku Radyanski voyini zajnyali krugovu oboronu Vogon protivnika posilyuvavsya Nezvazhayuchi na vtrati smilivci stijko vidbivali natisk voroga Odna kontrataka nacistiv sliduvala za odnoyu Odnak vsi sprobi gitlerivciv skinuti nashih bijciv v richku viyavilisya marnimi Zvichajno mi rozumili sho spivvidnoshennya sil ne na nashu korist zgaduye Vasil Petrovich ale mi ne zbiralisya zdavatisya ne dlya togo perepravlyalisya cherez richku Meni vazhko zgaduvati toj den Duzhe vzhe vin zharkim viyavivsya dlya nas Napruga ne spadala do samogo vechora P yat raziv vorog jshov na nas Ostannyu ataku nimci pochali vzhe v sutinkah Yih todi vzhe zalishilosya ne bilshe soroka Ale i v nashih ryadah buli vtrati Odnak i cej natisk mi vidbili Vidvazhni voyini utrimuvali placdarm do pidhodu osnovnih sil polku Komandir vzvodu pokazuvav osobistij priklad muzhnosti i vidvagi nadihav svoyih soldativ na podvig Nevelika grupa bijciv znishila blizko 150 nacistskih soldativ i oficeriv Zavdyaki yih stijkosti pidrozdili polku uspishno perepravilisya cherez Zahidnu Dvinu ZobrazhennyaNagorodnij list Memorialna doshkaLiteraturaV puteshestvie po Sumshine Harkov 1979 Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1988 T 2 Lyubov Yashuk 863 s 100 000 ekz ISBN 5 203 00536 2 Grichenko I T Golovin N M Podvig Harkov Prapor 1983 Istoriya gorodov i syol Ukrainskoj SSR Sumskaya oblast Kiev 1980 Navechno v serdce narodnom 3 e izd dop i ispr Minsk 1984