Валеріан Олександрович Сидоренко (нар. 12 червня 1932, Київ, Українська РСР, СРСР — пом. 28 листопада 2012, Київ, Україна) — перший директор Київського радіотелевізійного передавального центру (1972—2004).
Валеріан Сидоренко | |
---|---|
Народився | 12 червня 1932 Київ, Українська РСР, СРСР |
Помер | 28 листопада 2012 (80 років) Київ, Україна |
Поховання | Берковецьке кладовище |
Країна | СРСР → Україна |
Alma mater | |
Галузь | Телекомунікації |
Посада | Директор Київського радіотелевізійного передавального центру |
Нагороди |
Життєпис
У 1951 році закінчив Київський політехнікум зв'язку та був призваний до лав Радянської армії, де служив із 1952 по 1953 рік.
З грудня 1953 по липень 1956 працював на Київській радіостанції техніком і одночасно навчався заочно у Київському політехнічному інституті на радіотехнічному факультеті. У 1956 році був відкомандирований на навчання до Ленінградського електротехнічного інституту зв'язку імені М. О. Бонч-Бруєвича (нині — [ru]) і закінчив його в 1959 році як інженер радіозв'язку.
Після закінчення інституту продовжує працювати на Ультракороткохвильовій радіостанції Київського телецентру, де пройшов шлях від інженера до начальника. З 1972 року Валеріан Олександрович Сидоренко призначений начальником радіотелевізійного передавального центру. Брав участь у монтажі та налаштуванні обладнання при будівництві нового Республіканського радіотелевізійного передавального центру на Сирці. У 1973 році після введення центру в експлуатацію наказом був призначений його директором.
Під керівництвом Валеріана Олександровича було введено в експлуатацію 19 аналогових телевізійних передавачів, 1 цифровий телевізійний передавач стандарту DVB-T та 28 радіопередавачів. 19 липня 2004 року Валеріан Олександрович залишив займану посаду і вийшов на пенсію.
28 листопада 2012 року Валеріан Олександрович раптово помер у Києві. Похований на Берковецькому цвинтарі.
Нагороди
- Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1967);
- Звання «Почесний радист» (1969);
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970);
- Орден «Знак пошани» (1974);
- Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982);
- Звання «Ветеран підприємства» (1984);
- (1984);
- Медаль «Ветеран праці» (1985);
- Орден «За заслуги» III ступеня (1997);
- Грамота Верховної Ради України (2002);
- Звання «Почесний зв'язківець України» (2003).
Посилання
- «Київський календар»(рос.)
- Репортаж про київську телевежу (2009 р.)
- Вчера скоропостижно скончался директор Киевского радиотелевизионного передающего центра Валериан Сидоренко(рос.)
- Сайт Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Концерн РРТ)
Це незавершена стаття про фізика. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Valerian Oleksandrovich Sidorenko nar 12 chervnya 1932 19320612 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR pom 28 listopada 2012 Kiyiv Ukrayina pershij direktor Kiyivskogo radiotelevizijnogo peredavalnogo centru 1972 2004 Valerian SidorenkoNarodivsya12 chervnya 1932 1932 06 12 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPomer28 listopada 2012 2012 11 28 80 rokiv Kiyiv UkrayinaPohovannyaBerkovecke kladovisheKrayina SRSR UkrayinaAlma materGaluzTelekomunikaciyiPosadaDirektor Kiyivskogo radiotelevizijnogo peredavalnogo centruNagorodiMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal U pam yat 1500 richchya Kiyeva Medal Veteran praci U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sidorenko ZhittyepisU 1951 roci zakinchiv Kiyivskij politehnikum zv yazku ta buv prizvanij do lav Radyanskoyi armiyi de sluzhiv iz 1952 po 1953 rik Z grudnya 1953 po lipen 1956 pracyuvav na Kiyivskij radiostanciyi tehnikom i odnochasno navchavsya zaochno u Kiyivskomu politehnichnomu instituti na radiotehnichnomu fakulteti U 1956 roci buv vidkomandirovanij na navchannya do Leningradskogo elektrotehnichnogo institutu zv yazku imeni M O Bonch Bruyevicha nini ru i zakinchiv jogo v 1959 roci yak inzhener radiozv yazku Pislya zakinchennya institutu prodovzhuye pracyuvati na Ultrakorotkohvilovij radiostanciyi Kiyivskogo telecentru de projshov shlyah vid inzhenera do nachalnika Z 1972 roku Valerian Oleksandrovich Sidorenko priznachenij nachalnikom radiotelevizijnogo peredavalnogo centru Brav uchast u montazhi ta nalashtuvanni obladnannya pri budivnictvi novogo Respublikanskogo radiotelevizijnogo peredavalnogo centru na Sirci U 1973 roci pislya vvedennya centru v ekspluataciyu nakazom buv priznachenij jogo direktorom Pid kerivnictvom Valeriana Oleksandrovicha bulo vvedeno v ekspluataciyu 19 analogovih televizijnih peredavachiv 1 cifrovij televizijnij peredavach standartu DVB T ta 28 radioperedavachiv 19 lipnya 2004 roku Valerian Oleksandrovich zalishiv zajmanu posadu i vijshov na pensiyu 28 listopada 2012 roku Valerian Oleksandrovich raptovo pomer u Kiyevi Pohovanij na Berkoveckomu cvintari NagorodiGramota Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR 1967 Zvannya Pochesnij radist 1969 Medal V oznamenuvannya 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina 1970 Orden Znak poshani 1974 Medal U pam yat 1500 richchya Kiyeva 1982 Zvannya Veteran pidpriyemstva 1984 1984 Medal Veteran praci 1985 Orden Za zaslugi III stupenya 1997 Gramota Verhovnoyi Radi Ukrayini 2002 Zvannya Pochesnij zv yazkivec Ukrayini 2003 Posilannya Kiyivskij kalendar ros Reportazh pro kiyivsku televezhu 2009 r Vchera skoropostizhno skonchalsya direktor Kievskogo radiotelevizionnogo peredayushego centra Valerian Sidorenko ros Sajt Koncernu radiomovlennya radiozv yazku ta telebachennya Koncern RRT Ce nezavershena stattya pro fizika Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi