Серед білого дня рос Средь бела дня радянський художній фільм 1982 року знятий на кіностудії Ленфільм Серед білого дня р

«Серед білого дня…» (рос. «Средь бела дня…») — радянський художній фільм 1982 року, знятий на кіностудії «Ленфільм».

Серед білого дня…
рос. Средь бела дня…

Жанр	драма
Режисер
Сценарист
У головних ролях	Валерій Золотухін Любов Віролайнен Андрій Толубеев Віктор Шульгін Світлана Немоляєва
Оператор	Валерій Миронов
Композитор
Художник
Кінокомпанія	«Ленфільм»
Тривалість	91 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1982
IMDb	ID 0261318

Сюжет

У вихідний день кілька сімей з дітьми виїжджають для відпочинку за місто. Однак поряд з ними опиняється компанія п'яних молодиків, серед яких є навіть один підліток-школяр. Вони провокують відпочивальників на конфлікт, в тому числі завдають ударів жінкам і маленьким дітям. Чоловіки з числа туристів намагаються чинити опір, проте хулігани явно сильніше. Випадкові свідки не втручаються, за винятком одного купальника, який опинився самбістом. Коли хуліганів з великими труднощами вдається прогнати, самбіст настійно радить туристам терміново залишити це місце — тому що хулігани обов'язково повернуться мстити, можливо, в більшій кількості і зі зброєю — однак добропорядні відпочиваючі вирішують ігнорувати цю раду, будучи ображеними і у розпалі. Незабаром після того як спортсмен йде, хулігани дійсно повертаються, причому починають з ще більшою злістю ображати, бити і принижувати сім'ї відпочиваючих. У якийсь момент робітник меблевої фабрики Костянтин Михайлович Мухін (Валерій Золотухін), не розрахувавши сили, завдає два удари березовим поліном по голові ватажкові хуліганів, від чого той гине; інші хулігани починають погрожувати йому смертною карою, за вбивство людини. Так в одну мить передовик виробництва і зразковий сім'янин перетворюється в злочинця.

Правоохоронні органи практично відразу з'ясовують всіх фігурантів справи; вдається знайти і залучити як свідка навіть самбіста, який допомагав відганяти хуліганів і потім радив виїхати відразу, незважаючи на те, що тоді він не представлявся і особливих прикмет у нього не було (просто чоловік в плавках). Двох хуліганів (в нападі брали участь четверо) засуджують до невеликих умовних термінів; третього, як неповнолітнього, зовсім залишають у спокої. Вбивцю ж, незважаючи на очевидність його справедливої помсти за наругу над його сім'єю і друзями, збираються карати дуже суворо.

Костянтин Мухін майже відразу визнає свою провину. Більш того, він вважає, що вчинив умисне вбивство, хоча йому пропонують визнати тільки ненавмисне вбивство з необережності. Особливо гнітюче враження на нього справляє зустріч з убитою горем жінкою-залізничником, по голосінням якої Мухін розуміє, що перед ним мати вбитого ним хлопця. Старий слідчий, прокурор і члени їх сімей, друзі хуліганів (всі сусіди, які підтримують дружні стосунки) гаряче сперечаються у справі Мухіна. Деякі (наприклад дружина прокурора) дійсно пропонують розстріляти його.

Суд: слухання справи про вбивство організовують як показовий процес у повністю заповненому людьми районному клубі. Оскільки загиблий був місцевим, а Мухін — приїжджим, спершу зібралися налаштовані на те, що вбивця повинен бути покараний гранично суворо. Однак, у міру з'ясування обставин того, що сталося, симпатії залу різко змінюються — у відповідь на пристрасний вигук Мухіна про те, що ж має робити людина, коли йому плюють в душу, старий, скоріше всього ветеран війни, кричить: «Вбивати! Вбивати!». Жінка-суддя закликає до відповідальності.

Голова профспілки тієї фабрики, де багато років працював Мухін, спочатку побоюється за свою репутацію і не поспішає давати позитивний відгук про ударника, що опинився вбивцею. Але, врешті-решт, він не може поступитися своїй совісті і цілком встає на сторону Мухіна. Навіть державний обвинувач несподівано заступається за підсудного і виголошує промову в його захист, однак Мухіна все одно засуджують до семи років ув'язнення в колонії посиленого режиму… В самому кінці фільму за протестом прокурора вирок скасовано, і при новому розгляді справи Мухін повністю виправданий.

У ролях

Валерій Золотухін — Костянтин Михайлович Мухін
Любов Віролайнен — Лариса, дружина Мухіна
Андрій Толубеев — Сергій Петрович Тихонов, районний прокурор
Віктор Шульгін — Іван Юхимович Боровиков, слідчий
Світлана Немоляєва — суддя
— адвокат
— адвокат
Валерій Сергєєв — Вітюша Мілевський
— Валюша
— Андрій Андрійович Фролов
— Катерина
Володимир Кузнецов — Толік Столяров, головний хуліган
Ігор Смирнов — Славчик, малолітній хуліган
Валентина Ковель — мати Столярова
Валентина Ворожцова — Ніна Тихонова
— плавець
Валентина Пугачова — тітка Валя
Станислав Грейнер — Діма, син Мухіна
Поліна Гур'янова — Поліна, дочка Тихонова
Владислав Сазонов — син Валюши
— Лісіцин (роль озвучена іншим актором)
— Надя
— відпочиваючий
Олександр Суснін — Степанович
— свідок
Олексій Кожевников — чоловік свідка
Любов Тищенко — приятелька Столярова
— старий-ветеран в залі суду
Михайло Семенов — Мішка, хлопець з гітарою
— жінка в черзі

Знімальна група

Автори сценарію: ,
Режисер:
Оператор: Валерій Миронов
Композитор:

Посилання

Серед білого дня… на сайті IMDb (англ.)