Сергій Іванович Муравйов-Апостол (нар. 1796, Санкт-Петербург, Російська імперія — страчений 25 липня 1826, Санкт-Петербург, Російська імперія) — один з лідерів повстання декабристів. Підполковник Чернігівського полку. Керівник повстання Чернігівського полку. Син (Муравйова-Апостола Івана Матвійовича), брат (Муравйова-Апостола Матвія Івановича) та (Іполита Івановича Муравйова-Апостола). Нащадок (по лінії матері батька) Данила Петровича Апостола, українського гетьмана (1727—1734 роки).
Муравйов-Апостол Сергій Іванович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 9 жовтня 1796[4][5] Санкт-Петербург, Російська імперія[2][3] |
Помер | 25 липня 1826[1][2][3] (29 років) Петропавлівська фортеця, Санкт-Петербург, Російська імперія[3] або Санкт-Петербург, Російська імперія[6] ·повішення[3] |
Країна | ![]() |
Діяльність | військовослужбовець, політик, офіцер |
Знання мов | російська[6] |
Учасник | Бородінська битва і Повстання декабристів |
Членство | Союз спасіння і Союз благоденства |
Військове звання | підполковник |
Рід | d |
Батько | (Муравйов-Апостол Іван Матвійович) |
Мати | d |
Брати, сестри | (Муравйов-Апостол Іполіт Іванович) і (Муравйов-Апостол Матвій Іванович) |
|
Життєпис
Дитинство провів у Гамбурзі. Потім виховувався в приватному пансіоні в Парижі. Військову службу розпочав 1810 року. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів 1813—1814 років.
У 1817—1820 роках гвардійський офіцер Сергій Муравйов-Апостол служив у знаменитому Семенівському полку (єдиному в тодішній імперській армії, де не практикувалися — не те що були заборонені юридично, але їх вживання вважалося морально ганебним — тілесні покарання). За «лібералізм» щодо солдатів його звільнили з гвардії й відправили служити в діючу армію в частини (Полтавського піхотного полку), згодом (1822 року) переведений у (Чернігівський 29-й піхотний полк) командиром 2-го батальйону.
Масон, член і обрядоначальник (з 1817 року) ложі «Трьох доброчинностей» (вийшов з ложі 1818 року). Один із організаторів Союзу спасіння і Союзу благоденства. Член Південного товариства (один із директорів, голова (Васильківської управи)). Прийнятий у Південне товариство декабристів Пестелем у 1822 році. У співпраці з (М. П. Бестужевим-Рюміним) склав революційну прокламацію «Православний катехізис», яка закликала до повалення самодержавства і встановлення республіки (згодом її було прочитано перед повсталим Чернігівським полком). Будучи за своїми переконаннями республіканцем і противником кріпацтва, Муравйов-Апостол в 1823—1825 роках запропонував низку планів озброєного повстання в армії, яку декабристи розглядали як основну силу перевороту. Підтримував ідею царевбивства.
Використовуючи солдатів колишнього Семенівського полку, переведених в Україну, розгорнув революційну пропаганду у військах. На початку листопада 1825 року призначений третім директором Південного товариства; займався підготовкою повстання у військових частинах, дислокованих в Україні. Користувався великою популярністю серед солдатів.
Заарештований 29 грудня 1825 року в Трилісах, був звільнений офіцерами-спільниками ((Кузьміним), (Щепилло), (Сухиновим)) і разом з підпоручиком (Михайлом Бестужевим-Рюміним) очолив повстання Чернігівського полку 29 грудня 1825 — 3 січня 1826 року. 3 січня 1826 року повсталий полк зазнав поразки під Ковалівкою. У бою з урядовими військами Сергій Муравйов-Апостол був тяжко поранений картеччю і взятий у полон. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Страчений на світанку 13(25) липня 1826 року разом із чотирма товаришами. Він, а також Рилєєв, зірвалися з шибениці через гнилу мотузку; однак їх не помилували, а повісили повторно («Нещасна Росія: і стратити як слід не вміють», — вигукнув Рилєєв, за іншими даними — Сергій Муравйов-Апостол). Сергію Івановичу не виповнилося і 30 років. Друзі, офіцери і солдати називали його «Апостол Сергій».
За дві години до страти Сергій Муравйов-Апостол казав священику Петру Мисловському на останній сповіді: «Радість і спокій, що запанували в душі моїй, дають мені солодкі надії, що жертва моя Богом не знехтувана»
Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.
Нагороди та почесні звання
- Георгіївська зброя
- Орден Святої Анни 4 ступеня
- Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира 4 ступеня з бантом
- Орден Святої Анни 2 ступеня
Див. також
Джерела
- VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- Encyclopædia Britannica
- http://www.hrono.ru/biograf/bio_m/muravapostsi.php
- Czech National Authority Database
- Incognita, Газета День, День, всеукраїнська газета, історичний сайт, Ukraina Incognita, Україна. . incognita.day.kiev.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
- Н. П. Савичев. Первые благовестители свободы. — Киев, изд-во политической литературы Украины, 1990, с.106
- . Апостол Свободи. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
Посилання
- Муравйов-Апостол Сергій Іванович [ 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
Література
- Г. Д. Казьмирчук. Муравйов-Апостол Сергій Іванович [ 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 132. — .
- «Українські декабристи чи декабристи на Україні?»: Рух декабристів очима істориків 1920-х років / Упор., вступ. ст. та примітки Григорія Казьмирчука, Юрія Латиша. К., 2011. 195 с. [ 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 6. К., 2009. 204 с. [ 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 7. К., 2013. 440 с. [ 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. Стор. 80
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.-М.,"Наука", 1988
![]() | Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет