Митрополит Серапіон в миру Стефан Сергійович Логиновський Александровський 22 липня 1747 Александровська слобода 14 вере

Митрополит Серапіон (в миру Стефан Сергійович Логиновський (Александровський); *22 липня 1747, Александровська слобода — †14 вересня 1824, Київ) — російський релігійний діяч в Україні. Єпископ Дмитровський, вікарій Московської єпархії МПЦ; згодом митрополит Київський і Галицький синодальної Московської православної церкви (1804–1822). Протектор Києво-Могилянської академії у добу її русифікації. Наставник українського церковного діяча Авксентія Галинського.

Митрополит Серапіон

Ім'я при народженні	Стефан Сергійович Логиновський
Народився	22 липня 1747(1747-07-22) Александровська слобода
Помер	14 вересня 1824(1824-09-14) (77 років) Київ
Поховання	Софійський собор
Національність	росіянин
Діяльність	церковний діяч
Заклад	Q18923929?
Суспільний стан	духовенство
Титул	митрополит київський
Посада	митрополит і єпископ
Попередник	Гавриїл (Бенулеску-Бодоні)
Наступник	Євгеній (Болховітінов)
Конфесія	православ'я
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у родині православного священника синодальної (безпатріаршої) Московської церкви 22 липня 1748 року на корінних землях фіно-угорського народу меря (м. Александров Володимирської губернії, тепер Володимирська область Російської Федерації).

У 1759—1770 роках навчався у Московської православної церкви, де зазнав глибокого впливу українських релігійних педагогів, залишений там викладачем. При вступі до семінарії отримав прізвище Александровський (при народженні мав прізвище Логиновський).

8 лютого 1771 року прийняв чернечий постриг з іменем Серапіон і призначений проповідником Московської слов'яно-греко-латинської академії, де тоді панували українські педагоги з Києво-Могилянської академії. У 1775 році отця Серапіона Александровського висвячено на ігумена Московського , а у 1776 році переміщено ігуменом Московського Знаменського монастиря, у 1779 році — архімадрит .

З 1785 року — цензор церковних видань.

11 червня 1788 року висвячений на єпископа Дмитрівського, вікарія Московської єпархії МПЦ.

16 жовтня 1799 року призначений на щойно створену , але не виїхав туди, оскільки 21 жовтня 1799 року одержав нове призначення і був висвячений на архієпископа Казанського і Симбірського у Татарстані.

Діяльність в Україні

11 грудня 1803 року став першим в історії московитом, якого було посаджено на стародавню митрополичу катедру Києва. Офіційний титул — митрополит Київський і Галицький (у складі Московської православної церкви). Тоді ж обраний МПЦ. Прибув до України у лютому 1804 року.

Призначений на посаду протектора Києво-Могилянської академії у добу її активної русифікації. Запровадив однаковий рівень матеріального утримання для іноземних студентів та кандидатів у священники, які приїздили до Києва з інших єпархійних семінарій.

У 1806 році склав проєкт розвитку КМА, який, за В. Аскоченським, «должен остаться навсегда, как памятник его просвещенной заботливости о древнейшем в нашем отечестве училищь».

За розпорядженням митрполита Серапіона, після прилюдних іспитів у 1806 році 124 найкращі студенти КМА були нагороджені книгами з академічної бібліотеки з відміткою «за старанність й успіхи в навчанні», а викладачі з 1807 року одержували подвійну заробітну платню. З пожертвувань на КМА виділялись кошти для допомоги бідним студентам.

Після спустошливої пожежі у 1811 році митрополит Серапіон розпорядився видати Академії 8000 рублів з коштів , дозволив розпочати збирання добровільних пожертвувань (зокрема, сам перший вніс 2000 рублів) на оновлення академічного конгрегаційного корпусу. Ремонт і реставрацію проведено за проєктом архітектора Андрія Меленського протягом 1812—1815 років. Весною 1812 року на ці потреби було виділено ще 29 863 рублів.

З 1814 року — почесний член правління Санкт-Петербурзької духовної академії.

24 січня 1822 року його відправлено на спочинок. Помер 10/14 вересня 1824 року. Похований у Київському Софійському соборі.

Джерела

Хроника общественной жизни по дневнику митроп. Серапиона // Киевская старина.-1884.-№ 7;
Макаров Анатолий. Киевская старина в лицах. XIX век.— К.: Довіра, 2005.
Болховитинов Е. Краткое описание Киево-Софийского собора и монастыря. К., 1825,
Аскоченский В, И. Киев с… Академиею/ ч.. 2, К., 1856.

Посилання

Серапіон // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 717.