Сенюков Микола Миколайович

Микола Миколайович Сенюков (рос. Николай Николаевич Сенюков, 18 травня 1925, Сторожа, Тульська губернія — 26 грудня 2007, Москва) — радянський футболіст і тренер. Заслужений тренер РРФСР. Спочатку грав на позиції напівсереднього нападника і півзахисника, потім став захисником. Був членом КПРС.

Микола Сенюков
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Миколайович Сенюков
Народження	18 травня 1925(1925-05-18)
	, Тульська губернія, СРСР
Смерть	26 грудня 2007(2007-12-26) (82 роки)
	Москва, Росія
Громадянство	СРСР
Позиція	універсал
Юнацькі клуби
1940—1941	Команда заводу «Каучук»
Професіональні клуби*
1950—1952 ЦДСА 1 (1) 1953 МВО 0 (0) 1953—1961 «Торпедо» (Москва) 118 (3) 1950—1961 Всього 119 (4)
Тренерська діяльність**
1962 «Торпедо» (Москва) ^(тренер) 1962—1963 «Торпедо» (Липецьк) 1969—1970 «Динамо» (Вологда) 1971—1972 ^(тренер) 1973—1976 «Торпедо» (Москва) ^(ст. тренер) 1976—1979 ФШМ 1980—1981 «Торпедо» (Москва) ^(тренер)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Ранні роки

Починав грати у футбол в 1940 році в команді заводу «Каучук». У січні 1943 року пішов на війну, де спочатку служив у пішій розвідкці, а з лютого 1944 року ходив у розвідку на танках і бронетранспортерах 1-ї гвардійської танкової армії. На Віслі отримав поранення одночасно в шию, руку, де осколок залишився до останніх днів його життя, і ногу, після чого відмовився від лікування в тилу, відновившись у польовому госпіталі за кілька днів. На фронті дослужився до звання старшини, був нагороджений орденами Слави III ступеня і Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги» і «За взяття Берліна».

Гравець

По закінченні війни Сенюков залишився в групі радянських військ у Німеччині, де проводилася внутрішня футбольна першість, за виступами в якій він увійшов до збірної групи військ. У 1950 році в Потсдам прибув ЦБЧА на чолі з Борисом Аркадьєвим, футболіст Сенюков їм сподобався і приєднався до команди.

У складі армійців, перейменованих в 1951 році в ЦБРА, Микола провів лише один офіційний матч, в якому забив один гол. Сталося це в грі переможного для команди чемпіонату СРСР 1951 року. Після розпуску «команди лейтенантів» в 1952 році Сенюков був відправлений в клуб МВО, який через рік спіткала та ж доля, тому догравав чемпіонат 1953 року він уже в московському «Торпедо», який тоді взяв «бронзу». У складі автозаводців Сенюков грав до сезону 1961 року, отримав за цей час також срібні медалі чемпіонату 1957 року і Кубка 1958 року.

Тренер

По завершенні кар'єри тренував липецьке «Торпедо» (1962—1963), вологодське «Динамо» (1969—1970) і «Москвич» (1971—1972), а також був майже постійно зайнятий у системі команд московського «Торпедо», однак найбільших успіхів досяг на посаді дитячого тренера. Серед його вихованців футболісти: , , , Микола Куличенков, , , , Валерій Абрамов, Сергій Пригода, , Дмитро Чугунов, , , , , , . Був суворим тренером, пильно стежив за успішністю підопічних і їх подальшою долею.

Останні роки

Сенюков іноді грав за ветеранів «Торпедо». Помер 26 грудня 2007 року в Москві.

Досягнення

Як гравця московського «Торпедо»:

• Чемпіонат СРСР:
  • Срібний призер: 1957
  • Бронзовий призер: 1953
• Кубок СРСР:
  • Фіналіст: 1958

Примітки

1. Перемога торпедовских дублерів у першості СРСР 1959 року [ 11 травня 2017 у Wayback Machine.] Публікація на сайті від 13 грудня 2014 року
2. Як справи? Інтерв'ю з Миколаєм Сенюковим в газеті «Спорт-Експрес» від 4 квітня 2003 року
3. С огнём и кровью пополам… [ 12 травня 2010 у Wayback Machine.] Публикация на сайте Чемпионат.ру от 9 мая 2010 года
4. Помер Микола Сенюков Новину на сайті Газета.ру від 27 грудня 2007 року

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)