Семенюта Василь Іванович

Семенюта Василь Іванович (15 лютого 1925(19250215), c. Черепівка, нині Конотопський район Сумської області — 26 травня 1999, м. Лубни, Полтавська обл.) — український художник, скульптор і живописець, різьбяр по дереву. Член Національної спілки художників України (1975). Заслужений працівник культури України (1980). Брат архітектора Володимира Семенюти.

Семенюта Василь Іванович
Народження	15 лютого 1925(1925-02-15) Буринський район, Харківська область
Смерть	26 травня 1999(1999-05-26) (74 роки)
Відомі учні	Андрієвський Леонід Іванович

Біографія

Народився 15 лютого 1925 року в с. Черепівка Буринського району Харківської області. З 1931 року жив у Лубнах, де навчався в художній студії при Будинку піонерів, в якій на той час викладав малювання Олексій Асауленко, студент Петербурзької академії мистецтв.

У 1943 році Василь добровольцем пішов на фронт. В 1947 був демобілізований прямо з шпиталю як інвалід другої групи. Навчався в Суджанському державному вчительському інституті з 1951 по 1955, у Львівському поліграфічному інституті (1962—1968).

Був одружений з Семенютою Ніною Семенівною. Є діти — Семенюта Святослав Васильович від першого шлюбу, Семенюта Андрій Васильович і Вертій Наталія Василівна.

У 1955—1970 роках художник створив ряд портретів, серед них «Жінка в червоному капелюшку», «Старий більшовик», «Юнка в червоному светрі», «Молода мати», «Бригадир-будівельник» та ін.; безліч полотен, серед яких твори, що були на обласних, зональних і республіканських виставках. Це «Звечоріло», «Мочарі», «Після дощу», «На урожай», «Свято фарб», «Там, де ревіли гармати», «Туманець».

З 1955 по 1975 — директор Лубенського краєзнавчого музею. В 1955 році організував в Лубнах художню студію. У 1975 році з ініціативи Василя Семенюти в Лубнах відкривається дитяча художня школа, директором якої він був до 1997 року.

З 1974 року з його ж ініціативи в Лубнах було засновано проведення республіканських художніх виставок «Лубенська художня весна», де виставлялися твори митців з усієї України.

У 1975 В. Семенюта став членом Національної спілки художників України. Впродовж 35 років був головним художником м. Лубни.

У 1980 Семенюті присвоєно звання заслуженого працівника культури України, звання відмінника культури. У 1985 його нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради України. Нагороджений кількома медалями «За відвагу» й орденом Вітчизняної війни. 

Помер Василь Іванович Семенюта 26 травня 1999 року, похований у місті Лубни.

Вшанування пам'яті

2015 року на фасаді галереї образотворчого мистецтва Лубен було встановлено меморіальну дошку майстрові пензля (автори — художник Володимир Мірошниченко і молодший брат Василя Івановича архітектор Володимир Семенюта)

В лютому 2022 року до 97-ї річниці від дня народження митця у галереї мистецтв Лубенсього краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького була відкрита виставка його робіт із музейних фондів.

Твори

Рельєфна композиція «М. В. Гоголь» (1952), статуя «Богдан Хмельницький» (1953), пам'ятник Т. Шевченкові (1964), монумент «Вічна пам'ять героям» (1966–1971; бронза, граніт) — обидва останні у Лубнах.

Посилання

1. Відкрито виставку до 97-ї річниці від дня народження Василя Семенюти. Офіційний веб-сайт Лубенської міської ради. 16 лютого 2022. Процитовано 16 серпня 2022.
2. Ларіонов, Павло (25 лютого 2015). Палітра майстра — рідні Лубни. Урядовий кур'єр. Процитовано 16 серпня 2022.

Література

• Василь Іванович Семенюта — художник : [альбом] / [Н. С. Семенюта, Н. В. Вертій].  — Харків : [б. в.], 2011. — 218 с. : іл.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Відомий художник з Буринщини Роман Семенюти Нініи Семенівни «Дорога завдовжки в життя» про життя і творчість Василя Семенюти http://polnocvet.kh.ua/tvorchestvo/