Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іоа́нн IV По́стник, також Іоан (Іван) IV Посник (грец. Ιωάννης Δ΄ Νηστευτής, ? — 2 вересня 595) — константинопольський патріарх з 582 року, святий. Православна церква зараховує його до лику святих, день якого відзначається 2 вересня.
| Іоанн IV Постник | |
|---|---|
| грец. Ιωάννης Δ΄ Νηστευτής | |
 | |
| Народився | 6 століття Константинополь |
| Помер | 2 вересня 595 Константинополь |
| Країна |  Візантійська імперія |
| Діяльність | священник |
| Посада | Константинопольський патріархат |
| Конфесія | Халкедонські церкви |
| |
Життєпис
Належав до роду ремісників середніх статків. За різними відомостями народився у Константинополі або Каппадокії. На останнє вказує його прізвисько Каппадокійський, яким Іван користувався тривалий час. Навчався ремеслу різьбяра, потім займався обробкою золота. На отриманні гроші отримав класичну освіту. З юних років цікавився аскетичним способом життя, прийняв чернецтво. За патріаршества Івана III його було введено до складу кліру собору та патріаршого відомства Св. Софії у Константинополі. Потім обіймав посади сакелларія (очільника патріаршої скарбниці) та патріаршого вікарія над монастирями. До 582 року введено у сані диякона собору Св. Софії.
11 квітня 582 року після смерті патріарха Євтихія за пропозицію імператора Тиберія II Костянтина обирається новим очільником Константинопольського патріархату. У 583 року якогось Павла було звинувачено у чаклунстві і на вимогу Івана IV публічно страчений. 14 серпня 582 року провів коронацію Маврикія як співімператора смертельно хворого на Тиберія II, який невдовзі помер. Надалі патріарх підтримував Маврикія у його прагненні зміцнитися на престолі та закріпити владу за своєю родиною. Невдовзі коронував імперотом-автократом Маврикій і благословив його весілля з Костянтиною, донькою Тиберія II.
У 588 році скликав помісний Собор в Константиполі, на якому були присутні патріархи Євлогій Александрійський, Григорій І Антіохійській і . Собор розглянув справу патріарха Григорія Антіохійського, який був залучений у конфлікт із Астерієм, комітом Сходу, та частиною своєї пастви. Антіохійці звинувачували патріарха в таємному ідолопоклонстві, співмешканні з сестрою, у підбурюванні до міських заворушень. Патріарх Григорій вимагав церковного суду і з цією метою прибув до столиці. Собор зняв з патріарха Григорія всі звинувачення, і невдовзі патріарх повернувся на престол до Антіохії. Собор також підтвердив законність використання Константипольським патріархом титулу «Вселенський» (грец. οἰκουμενικὸς), який вперше з'явився за , але використовувався нерегулярно. Соборна постанова закріпила його наявність у патріаршій титулатурі. Легалізація титулу викликала ускладнення у відносинах з папами римськими Пелагієм II та Григорієм I, які вбачали у титулі «Вселенський» посягання на прерогативи Римського престолу як головного серед церков. Останній у листах до Івана IV, патріархам Євлогію Александрійському та , імператриці Костянтині, архієпископу Євсевію Фессалонікійському неодноразово протестував проти «нововведення» в титулатурі Константипольських патріархів. Проте патріарх діяв за підтримки імператора Маврикія та постанови Константинопольського собору 588 року не піддавалися перегляду. Тому у відповідь Григорій I почав вживати титул «раб рабів Божих» (лат. servus servorum Dei).
26 березня 590 року коронував сина Маврикія — Феодосія — як співімператора та спадкоємця. У 590—591 роках виступив проти походу візантійських військ у Месопотамію та відновлення на троні шахиншаха Хосрова II, оскільки вважав, що цей договір не принесе вигод імперії.
Наприкінці 592 або на початку. 593 року патріарший синод на чолі з Іваном IV розглянув справи Іоанна Халкедонського, звинуваченого в єресі маркіонітів, та групи ченців з Ісаврії, які підозрювалися у пелагіанстві. Обвинувачені були відлучені від церкви як єретики. Проте Папський престол висловив невдоволення цим рішенням собору. У 593 році папа римський Григорій I суворо звинуватив Івана IV за те, що він дозволив побити мотузками ісаврійського пресвітера Анастасія, якого звинуватили в маніхействі.
Творчість
З його доробку відомо декілько гомілій, з яких збереглася лише гомілія «Про покаяння, помірність і дівоцтво», що входила до збірки проповідей Псевдо-Іоанна Золотоустого. Встановлено, що гомілія складена із цитат проповідей самого Іоанна Золотоуста. Гомілія відома в коптському, сирійському та церквонослов'янських перекладів.
Відома низка канонічних збірників в області церковного права, основу яких станвоить «Епітімійні канони».
Тексти листів патріарха Григорію I, єпископу Леандру Севільському втрачено.
Характер
Був простий і ввічливий у спілкуванні, відрізнявся крайнім аскетизмом, через що його тіло висохло майже до кісток. Згідно з одним з розповідів, напередодні свята П'ятидесятниці на іподромі було призначено кінне шоу. Патріарх визнав неприпустимим відвідування пастви. За ревною молитвою Івана IV піднялася страшна гроза з дощем і градом, так що всі в страху розбіглися і усвідомили недоречність такої розваги.
У низці візантійських хронік представлений твердим захисником православ'я, який незмінно жорстко ставився до відступників і єретиків, особливо монофізитів.
Примітки
- Надвірнянський деканат / Святий Іван IV Посник, Патріарх Константинопольський,. cerkva.if.ua. Процитовано 22 червня 2022.
- Ткачук Р.Ф. Полемічна традиція унійних письменників кінця XVI — першої половини XVII ст (PDF).
- «St John the Faster the Patriarch of Constantinople», Orthodox Church in America
- Theophyl. Sim. Hist. I 11
- Greg. Magn. Reg. epist. V 37, 39, 41, 44, 45; VII 27
- John of Nikiou. 1916. P. 156
- Greg. Magn. Reg. epist. III 52; V 44, 45; VI 15, 16, 17
Джерела
- Herbermann, Charles, ed. (1913). «John the Faster». Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company.
- Honigmann E. Trois mémoires posthumes d'histoire et de géographie de l'Orient chrétien. Brux., 1961
- Wace, Henry; Piercy, William C., eds. (1911). «Joannes, the Faster, bp. of Constantinople». Dictionary of Christian Biography and Literature to the End of the Sixth Century (3rd ed.). London: John Murray. cites:
- Ткачук Р. Ф. Полемічна традиція унійних письменників кінця XVI — першої половини XVII ст.: доба і постаті, текст і прототекст, риторика і поетика [ 21 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Київ: КММ, 2019. — С. 106—107, 168, 318, 320—321
- (дозвіл отримано 9.01.2008)
 | Це незавершена стаття про святого або святу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Ioann IV U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Svyatij Ivan Ioa nn IV Po stnik takozh Ioan Ivan IV Posnik grec Iwannhs D Nhsteyths 2 veresnya 595 konstantinopolskij patriarh z 582 roku svyatij Pravoslavna cerkva zarahovuye jogo do liku svyatih den yakogo vidznachayetsya 2 veresnya Ioann IV Postnikgrec Iwannhs D NhsteythsNarodivsya6 stolittya KonstantinopolPomer2 veresnya 595 KonstantinopolKrayina Vizantijska imperiyaDiyalnistsvyashennikPosadaKonstantinopolskij patriarhatKonfesiyaHalkedonski cerkvi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNalezhav do rodu remisnikiv serednih statkiv Za riznimi vidomostyami narodivsya u Konstantinopoli abo Kappadokiyi Na ostannye vkazuye jogo prizvisko Kappadokijskij yakim Ivan koristuvavsya trivalij chas Navchavsya remeslu rizbyara potim zajmavsya obrobkoyu zolota Na otrimanni groshi otrimav klasichnu osvitu Z yunih rokiv cikavivsya asketichnim sposobom zhittya prijnyav chernectvo Za patriarshestva Ivana III jogo bulo vvedeno do skladu kliru soboru ta patriarshogo vidomstva Sv Sofiyi u Konstantinopoli Potim obijmav posadi sakellariya ochilnika patriarshoyi skarbnici ta patriarshogo vikariya nad monastiryami Do 582 roku vvedeno u sani diyakona soboru Sv Sofiyi 11 kvitnya 582 roku pislya smerti patriarha Yevtihiya za propoziciyu imperatora Tiberiya II Kostyantina obirayetsya novim ochilnikom Konstantinopolskogo patriarhatu U 583 roku yakogos Pavla bulo zvinuvacheno u chaklunstvi i na vimogu Ivana IV publichno strachenij 14 serpnya 582 roku proviv koronaciyu Mavrikiya yak spivimperatora smertelno hvorogo na Tiberiya II yakij nevdovzi pomer Nadali patriarh pidtrimuvav Mavrikiya u jogo pragnenni zmicnitisya na prestoli ta zakripiti vladu za svoyeyu rodinoyu Nevdovzi koronuvav imperotom avtokratom Mavrikij i blagosloviv jogo vesillya z Kostyantinoyu donkoyu Tiberiya II U 588 roci sklikav pomisnij Sobor v Konstantipoli na yakomu buli prisutni patriarhi Yevlogij Aleksandrijskij Grigorij I Antiohijskij i Sobor rozglyanuv spravu patriarha Grigoriya Antiohijskogo yakij buv zaluchenij u konflikt iz Asteriyem komitom Shodu ta chastinoyu svoyeyi pastvi Antiohijci zvinuvachuvali patriarha v tayemnomu idolopoklonstvi spivmeshkanni z sestroyu u pidburyuvanni do miskih zavorushen Patriarh Grigorij vimagav cerkovnogo sudu i z ciyeyu metoyu pribuv do stolici Sobor znyav z patriarha Grigoriya vsi zvinuvachennya i nevdovzi patriarh povernuvsya na prestol do Antiohiyi Sobor takozh pidtverdiv zakonnist vikoristannya Konstantipolskim patriarhom titulu Vselenskij grec oἰkoymenikὸs yakij vpershe z yavivsya za ale vikoristovuvavsya neregulyarno Soborna postanova zakripila jogo nayavnist u patriarshij titulaturi Legalizaciya titulu viklikala uskladnennya u vidnosinah z papami rimskimi Pelagiyem II ta Grigoriyem I yaki vbachali u tituli Vselenskij posyagannya na prerogativi Rimskogo prestolu yak golovnogo sered cerkov Ostannij u listah do Ivana IV patriarham Yevlogiyu Aleksandrijskomu ta imperatrici Kostyantini arhiyepiskopu Yevseviyu Fessalonikijskomu neodnorazovo protestuvav proti novovvedennya v titulaturi Konstantipolskih patriarhiv Prote patriarh diyav za pidtrimki imperatora Mavrikiya ta postanovi Konstantinopolskogo soboru 588 roku ne piddavalisya pereglyadu Tomu u vidpovid Grigorij I pochav vzhivati titul rab rabiv Bozhih lat servus servorum Dei 26 bereznya 590 roku koronuvav sina Mavrikiya Feodosiya yak spivimperatora ta spadkoyemcya U 590 591 rokah vistupiv proti pohodu vizantijskih vijsk u Mesopotamiyu ta vidnovlennya na troni shahinshaha Hosrova II oskilki vvazhav sho cej dogovir ne prinese vigod imperiyi Naprikinci 592 abo na pochatku 593 roku patriarshij sinod na choli z Ivanom IV rozglyanuv spravi Ioanna Halkedonskogo zvinuvachenogo v yeresi markionitiv ta grupi chenciv z Isavriyi yaki pidozryuvalisya u pelagianstvi Obvinuvacheni buli vidlucheni vid cerkvi yak yeretiki Prote Papskij prestol visloviv nevdovolennya cim rishennyam soboru U 593 roci papa rimskij Grigorij I suvoro zvinuvativ Ivana IV za te sho vin dozvoliv pobiti motuzkami isavrijskogo presvitera Anastasiya yakogo zvinuvatili v manihejstvi TvorchistZ jogo dorobku vidomo dekilko gomilij z yakih zbereglasya lishe gomiliya Pro pokayannya pomirnist i divoctvo sho vhodila do zbirki propovidej Psevdo Ioanna Zolotoustogo Vstanovleno sho gomiliya skladena iz citat propovidej samogo Ioanna Zolotousta Gomiliya vidoma v koptskomu sirijskomu ta cerkvonoslov yanskih perekladiv Vidoma nizka kanonichnih zbirnikiv v oblasti cerkovnogo prava osnovu yakih stanvoit Epitimijni kanoni Teksti listiv patriarha Grigoriyu I yepiskopu Leandru Sevilskomu vtracheno HarakterBuv prostij i vvichlivij u spilkuvanni vidriznyavsya krajnim asketizmom cherez sho jogo tilo visohlo majzhe do kistok Zgidno z odnim z rozpovidiv naperedodni svyata P yatidesyatnici na ipodromi bulo priznacheno kinne shou Patriarh viznav nepripustimim vidviduvannya pastvi Za revnoyu molitvoyu Ivana IV pidnyalasya strashna groza z doshem i gradom tak sho vsi v strahu rozbiglisya i usvidomili nedorechnist takoyi rozvagi U nizci vizantijskih hronik predstavlenij tverdim zahisnikom pravoslav ya yakij nezminno zhorstko stavivsya do vidstupnikiv i yeretikiv osoblivo monofizitiv PrimitkiNadvirnyanskij dekanat Svyatij Ivan IV Posnik Patriarh Konstantinopolskij cerkva if ua Procitovano 22 chervnya 2022 Tkachuk R F Polemichna tradiciya unijnih pismennikiv kincya XVI pershoyi polovini XVII st PDF St John the Faster the Patriarch of Constantinople Orthodox Church in America Theophyl Sim Hist I 11 Greg Magn Reg epist V 37 39 41 44 45 VII 27 John of Nikiou 1916 P 156 Greg Magn Reg epist III 52 V 44 45 VI 15 16 17DzherelaHerbermann Charles ed 1913 John the Faster Catholic Encyclopedia New York Robert Appleton Company Honigmann E Trois memoires posthumes d histoire et de geographie de l Orient chretien Brux 1961 Wace Henry Piercy William C eds 1911 Joannes the Faster bp of Constantinople Dictionary of Christian Biography and Literature to the End of the Sixth Century 3rd ed London John Murray cites Tkachuk R F Polemichna tradiciya unijnih pismennikiv kincya XVI pershoyi polovini XVII st doba i postati tekst i prototekst ritorika i poetika 21 serpnya 2021 u Wayback Machine Kiyiv KMM 2019 S 106 107 168 318 320 321 dozvil otrimano 9 01 2008 Ce nezavershena stattya pro svyatogo abo svyatu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi