Свистун сіроголовий Сіроголовий свистун Південно Західна Тасманія Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна к

Свистун сіроголовий

Сіроголовий свистун (Південно-Західна Тасманія)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Свистунові (Pachycephalidae)
Рід:	Свистун (Pachycephala)
Вид:	Свистун сіроголовий

Біноміальна назва

Pachycephala olivacea
Vigors & Horsfield, 1827

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Pachycephala olivacea
Віківиди:	Pachycephala olivacea
ITIS:	561772
МСОП:	22705431
NCBI:	449356

Свистун сіроголовий (Pachycephala olivacea) — вид горобцеподібних птахів родини свистунових (Pachycephalidae). Ендемік Австралії.

Опис

Довжина птаха становить 18-20 см. Загалом сіроголових свистунів можна сплутати з самицями золотистих свистунів. У самця голова темно-сіра, груди світло-сірі, живіт, гаузка і надхвістя яскраво-червоні. У самиць нижня частина тіла коричнева. У сіроголових свистунів лапи і дзьоби бурі, очі темно-карі. Спів дуже мелодійний.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

P. o. macphersoniana White, HL, 1920 — схід Австралії;
P. o. olivacea Vigors & Horsfield, 1827 — південний схід Австралії;
P. o. bathychroa Schodde & Mason, IJ, 1999 — південь штату Вікторія;
P. o. apatetes Schodde & Mason, IJ, 1999 — Тасманія і острови Бассової протоки;
P. o. hesperus Schodde & Mason, IJ, 1999 — південь Австралії.

Поширення і екологія

Сіроголові свистуни поширені від ^[en] на крайньому південному сході Квінсленда на південь через Новий Південний Уельс до Вікторії і до південного сходу Південної Австралії, а також на Тасманії та на островах Фліндерс і Кінг.

Поведінка

Сіроголові свистуни переважно комахоїдні. Гніздяться з вересня по грудень, за сезон вилупляється один виводок. Гніздо чашоподібне, зроблене з гілочок, трави і шматочків кори, встелене м'якою рослинністю. Воно закріплюється на дереві за допомогою павутиння на висоті до 2 м над землею. В кладці 2-3 овальних яйця розміром 20×28 мм. Вони блискучі, кремові, поцятковані коричневими, чорними і блідо-ліловими плямками.

Збереження

МСОП вважає цей вид таким. що не потребує особливих заходів зі збереження, однак в штаті Новий Південний Уельс сіроголові свистуни вважаються вразливим, оскількі їм загрожують інтродуковані хижаки, зокрема лиси і здичавілі коти.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Olive Whistler - Birds in Backyards [ 2007-03-10 у Wayback Machine.]
Department of Environment and Conservation, NSW (2005). . Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 15 травня 2011.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2021.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Olive Whistler - Birds in Backyards [ 2007-03-10 у Wayback Machine.]

[DEC-4] Department of Environment and Conservation, NSW (2005). . Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 15 травня 2011.

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2021.