Сванте Паабо

Сванте Паабо (швед. Svante Pääbo; нар. 20 квітня 1955, Стокгольм) — шведський біолог, фахівець з еволюційної генетики. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 2022 року.

Сванте Паабо
швед. Svante Pääbo
Народився	20 квітня 1955(1955-04-20)^[1]^[2]^[3] (69 років) Оскар^[d], Стокгольм^[3] або Стокгольм, Швеція^[4]
Країна	Швеція^[3]
Діяльність	генетик, біолог, еволюціоніст
Alma mater	Університет Уппсала
Галузь	Палеогенетика, ^d^[4], ^d, генетика, еволюційна біологія^[4] і ^d^[4]
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана ^d ^d
Науковий ступінь	доктор філософії
Членство	Саксонська академія наук Леопольдина Шведська королівська академія наук Національна академія наук США BBAW Французька академія наук Шведська королівська академія інженерних наук Американська академія мистецтв і наук Європейська академія^[5] Лондонське королівське товариство^[6]
Батько	Суне Бергстрем^[7]
Мати	^d^[7]
У шлюбі з	^d
Нагороди	Премія Лейбніца (1992) ^d (1994) ^d (1998) ^d (1999) ^d (2000) ^d (2003) ^d (2003) ^d (2005) ^d (2008) ^d (2009) ^d (25 травня 2012) ^d (2013) ^d (2013) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (2014) ^d (2016) Премія за прорив у науках про життя (2016) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (2016) ^d (2017) Премія принцеси Астурійської за технічні та наукові дослідження^[d] (2018) Премія Японії (2020) Премія Ніренберга (2018) ^d (2010) ^d ^d (2021)
Особ. сторінка	eva.mpg.de/genetics/staff/paabo/
Сванте Паабо у Вікісховищі

Біографія

Син біохіміка Суне Бергстрема, лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини 1982 року. Мати, Карін Паабо — хімікеса естонського походження.

Навчався в школі для перекладачів, з 1975 року вивчав в Упсальському університеті єгиптологію, російську мову, історію науки і медицини. Захистив дисертацію з молекулярної імунології (1986). Потім недовго працював в центрі молекулярної біології Цюрихського університету та в Інституті вивчення раку в Лондоні. У 1987—1990 роках на постдокторантурі в Університеті Каліфорнії в Берклі, в лабораторії Аллана Вілсона, де займався виділенням генетичного матеріалу скам'янілостей і вимерлих в новітній час тварин. У 1990—1997 роках — професор загальної біології в Мюнхенському університеті, з 1997 року — директор департаменту генетики в інституті еволюційної антропології в Лейпцигу.

Досягнення

Паабо — один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Розпочав роботу в цій області в 1984 році з вивчення давньоєгипетських мумій з колекцій європейських музеїв, до яких отримав доступ через свого викладача з єгиптології. У 1985 році вперше в історії витягнув з мумій генетичний матеріал. 1995 року на прохання уряду Німеччини разом із своїм аспірантом Матіасом Крінгсом розпочав роботу над пошуком ДНК в кістках, знайдених 1856 року в долині Неандерталь. 2006 року оголосив про план повної розшифровки генома неандертальця. 2007 року було створено консорціум з дослідження отриманого геному. У лютому 2009 року було оголошено про досягнення перших попередніх результатів, і в травні 2010 року вони були опубліковані в журналі «Science». У березні 2010 року група Паабо, що вивчила ДНК, витягнуту з фрагмента кістки, знайденою в Денисовій печері на Алтаї, прийшла до висновку про існування в давнину раніше невідомого виду гомінідів — Денисовської людини. Група Паабо вважає ймовірним схрещування між неандертальцями і людиною розумною. Повідомлення групи Паабо в 2002 році про відкриття так званого «гена мови» FOXP2 викликало велику суспільну реакцію та наукову дискусію.

Нагороди та визнання

• Член Шведської королівської академії наук,
• 1992: лауреат премії Лейбніца;
• 1998: ^[en]
• 1998: член Європейської Академії
• 1999: асоційований член Берлінсько-Бранденбурзької академії природничих і гуманітарних наук у галузі науки про життя
• 1999: ^[de]
• 2000: Медаль Каруса міста Швайнфурт
• 2001: член Леопольдини
• 2003: ^[de] Саксонської академії наук
• 2004: Член Саксонської академії наук
• 2008: Кавалер ордену Pour le Mérite з науки та мистецтва у Берліні
• 2009: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
• 2009: ^[de] Леопольдина за внесок у галузі еволюційних досліджень та генетики
• 2009:
• 2011: Член Американської академії мистецтв і наук
• 2011: Премія ^[de] з біохімічного аналізу
• 2012: «Heiße Kartoffel» — загально німецька премія зв'язку та медіа
• 2013: ^[de]
• 2014: Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова
• 2016: Премія за прорив у науках про життя
• 2016: іноземний член Лондонського королівського товариства
• 2016: Член Французької академії наук
• 2016: ^[de]
• 2017: ^[de]
• 2018: ^[de]
• 2018: Премія принцеси Астурійської
• 2018: ^[en]
• 2018: Премія Ніренберга
• 2019: ^[en]
• 2019: Медаль Дарвіна — Воллеса
• 2020: Премія Японії
• 2022: Нобелівська премія з фізіології або медицини — за відкриття в області геномів вимерлих гомінінів та еволюції людини

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #126792062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
3. Sveriges befolkning 1980 — Sveriges Släktforskarförbund, 2004. —
   d:Track:Q40781264d:Track:Q10685961
4. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
5. https://www.ae-info.org/ae/User/Pääbo_Svante
6. Fellows Directory
   d:Track:Q99485572
7. Sleeping with the Enemy — 2011.
8. (not translated to en-gb) Svante Pääbo: ‘It’s maybe time to rethink our idea of Neanderthals’ // The Guardian — Britain: (untranslated), 2023. — 161152 екз. — ISSN 0261-3077
   d:Track:Q145d:Track:Q11148d:Track:Q2665980d:Track:Q60687662
9. Райх Д., 2019.
10. Циммер К., 2020.
11. Press release: The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2022. Процитовано 3 жовтня 2022.
12. Neanderthal Man: In Search of Lost Genomes by Svante Pääbo – review. the Guardian (англ.). 20 лютого 2014. Процитовано 9 жовтня 2022.
13. Tambur, Silver (3 жовтня 2022). Estonian descendant Svante Pääbo awarded Nobel prize. Estonian World (брит.). Процитовано 9 жовтня 2022.
14. Pääbo, Svante (1986). How the E19 protein of adenoviruses modulates the immune system. Процитовано 9 жовтня 2022.
15. Paleogeneticist Svante Pääbo Picks Up Nobel Prize for Human Origins Research.
16. Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.
17. Prof. Dr. Svante Pääbo // Leopoldina
18. Universitätsradio Leipzig, 5. Oktober 2009: Bundesverdienstkreuz für Svante Pääbo. Dem Direktor des Max-Planck-Instituts Leipzig, Svante Pääbo, wurde das Große Bundesverdienstkreuz mit Stern verliehen.
19. Evolutionsforscher Pääbo ausgezeichnet. In: Hamburger Abendblatt, 25. November 2009. Aufgerufen am 10. Dezember 2012.
20. «Heiße Kartoffel» — Mitteldeutscher Kommunikations- und Medienpreis, Preisträger 2012. Dump vom 26. Dezember 2015
21. Japan Prize 2020

Література

• Карл Циммер. ДНК неандертальців // Еволюція. Тріумф ідеї. — К. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 400 с. — .
• Девід Райх. Геном у пошуках викопних решток // Хто ми такі? Походження людини крізь призму ДНК. — К. : Наш Формат, 2019. — 369 с. — .
• Claudia Eberhard-Metzger (2008). Fahndung nach dem kleinen Unterschied (Porträt: Svante Pääbo). Spektrum der Wissenschaft. Heidelberg (11): 116—122. ISSN 0170-2971
• Pääbo, Svante (November 1993). Ancient DNA. Scientific American. 269 (5): 60—66.
• Svante Paabo publications in PubMed. Процитовано 27 липня 2011.
• Svante Paabo publications in Google Scholar. Процитовано 27 липня 2011.
• Edge: Mapping the Neanderthal Genome - A Conversation With Svante Pääbo. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
• Candee, Marjorie Dent; Block, Maxine; Rothe, Anna Herthe (2007). Current biography yearbook. New York: H. W. Wilson. ISBN .
• Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.