У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Саркісян Тадей Тачатович Саркісян вірм Ֆադեյ Սարգսյան 18 вересня 19

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саркісян.

Тадей Тачатович Саркісян (вірм. Ֆադեյ Սարգսյան; 18 вересня 1923, місто Єреван, Вірменська РСР — 10 січня 2010, місто Єреван, Вірменія) — радянський та вірменський вчений, державний діяч, голова ради міністрів Вірменської РСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань.

Тадей Саркісян
вірм. Ֆադեյ Սարգսյան

Прапор

8-й Голова Ради міністрів Вірменської РСР

17 січня 1977 — 16 січня 1989 року

Попередник:

Григорій Арзуманян

Наступник:

Володимир Маркар'янц

Народження:

18 вересня 1923
Єреван, Вірменська РСР

Смерть:

10 січня 2010 (86 років)
Єреван, Вірменія

Національність:

Вірменин

Країна:

Вірменія і СРСР

Освіта:

Єреванський політехнічний інститут

Ступінь:

доктор технічних наук і академік

Партія:

КПРС

Батько:

Тачат Азізович

Мати:

Маня Татевосівна

Діти:

Дочка: Тамара

Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в родині службовця.

Освіта

Трудова та громадська діяльність

1946–1958 — старший інженер, старший офіцер, заступник начальника відділу, вчений секретар, начальник відділу науково-технічного комітету Головного ракетно-артилерійського управління Міністерства оборони СРСР.
1958–1959 — старший військовий представник при заводі № 357 в місті Свердловську.
1959–1963 — старший військовий представник, головний інженер Єреванського науково-дослідного інституту математичних машин.
1963–1977 — директор Єреванського науково-дослідного інституту математичних машин, головний конструктор спеціальних великих автоматизованих систем управління.
1971 — член-кореспондент АН Вірменської РСР.
1975 — доктор технічних наук.
1977 — академік АН Вірменської РСР.
17 січня 1977 — 16 січня 1989 — голова Ради міністрів Вірменської РСР.
1988–1989 — керівник штабу з подолання наслідків руйнівного Спітакського землетрусу.
1989–1993 — перейшов до відділення фізико-технічних наук та інформатики Академії наук Вірменії.
1993 — обраний президентом Національної академії наук Вірменії.
1995–1999 — обраний депутатом Національних зборів Вірменії.
1999 — повторно обраний депутатом Національних зборів.
2006 — у квітні подав у відставку з посту президента НАН Вірменії у зв'язку зі звинуваченнями, висунутими в межах перевірки фінансово-господарської діяльності Академії наук.

Починаючи з 1964 року неодноразово обирався депутатом Верховної Ради Вірменської РСР та СРСР. Член ВКП(б) з 1946 року.

Почесний Президент вірменської філії РАПН.

Був автором та співавтором понад 200 наукових статей, повідомлень, доповідей у галузі радіолокації та радіоелектроніки, обчислювальної техніки, систем управління, організації виробництва, опублікованих переважно у закритих виданнях СРСР.

Звання

1991 — почесний член Вірменської філософської академії.
1993 — член Міжнародної асоціації академій наук.
1993 — член Генеральної асамблеї Міжнародної асоціації наукових союзів.
1994 — почесний член Міжнародної інженерної академії.
1994 — почесний член Міжнародної академії «Арарат» в Парижі.
1995 — член Португальської академії історії.
1995 — член Генеральної асамблеї Міжнародної асоціації наукових союзів.
2003 — іноземний член РАН.

Військове звання — генерал-майор (1968).

Нагороди

1952 — медаль «За бойові заслуги».
1965, 1976, 1986 — тричі кавалер ордена Трудового Червоного Прапора.
1971 — орден Жовтневої Революції.
1981 — орден Леніна.
Нагороджений низкою медалей СРСР та зарубіжних країн.

Премії

1971 — лауреат Державної премії СРСР у складі колективу
1981 — лауреат Державної премії СРСР у складі колективу
1986 — лауреат Державної премії Української РСР у складі колективу