Самуель Цамбел

Самуель Цамбел (словац. Samuel Czambel; 24 серпня 1856 Словенска Люпча, Австрійська імперія — 18 січня 1909, Будапешт) — словацький вчений-мовознавець, славіст, філолог, перекладач.

Самуель Цамбел
словац. Samuel Czambel
Псевдоніми	Ján Ferienčík^[1], Nikita Matejevič^[1], Herman Poliaček^[1], Ján Stranský^[1], J. I. Tatranovič^[1], Anna Technovská^[1], Ján Vlkolinský^[1]
Народився	24 серпня 1856(1856-08-24) Словенска Люпча, Австрійська імперія
Помер	18 грудня 1909(1909-12-18) (53 роки) Будапешт
Поховання	^d
Країна	Словаччина
Діяльність	письменник, мовознавець, перекладач, етнограф, філолог
Alma mater	Будапештський університет, Карлів університет
Галузь	мовознавство^[1], переклад^[1], література^[1], етнографія^[1] і філологія^[1]
Посада	вчений-мовознавець, славіст, філолог, перекладач
Науковий керівник	Мартін Гаттала
Самуель Цамбел у Вікісховищі

Біографія

З 1876 вивчав право, а потім славістику на філософському факультеті Будапештського університету. Продовжив навчання у Відні і Карловому університеті в Празі. Учень Мартіна Гаттала.

З 1879 працював в департаменті перекладів в Будапешті, де займався перекладами на словацьку мову законів Австро-Угорщини. У 1887-1896 — редагував урядову газету «Словацькі новини».

У 1899 став секретарем міністерства. З 1906 працював керівником Центру перекладів в Міністерстві внутрішніх справ імперії.

Похований на Народному цвинтарі в Мартіні (Словаччина).

Наукова діяльність

Зробив значний внесок у створення сучасної орфографії словацької мови. Його аналітичні дослідження і нормотворча робота в області орфографії, фонетики, морфології і створенні словників зробили вирішальний вплив на формування сучасної літературної словацької мови.

Опублікував ряд робіт з лінгвістичних досліджень, зокрема:

• «Матеріали до історії словацької мови» (1887);
• «Словацька орфографія» (1890);
• «Нариси про словацької орфографії» (1891);
• «Новий словацько-угорський словник» (1891);
• «Керівництво по літературній словацькій мові» (1902).

Важливу роль в стабілізації словацької мови зіграла кодифікація Цамбела. У його роботі 1902 «Керівництво по літературній словацькій мові» (Rukoväť spisovnej reči slovenskej) були відображені поправки, внесені в літературну норму відповідно до тенденцій мовного розвитку і поглядами того часу на літературну мову. У 1916 і 1919 ця книга була перевидана Шкультетою з рядом доповнень і змін, протягом 30 років вона була основним посібником, що містить норми словацької мови.

Фольклорист. Займався збором і публікацією словацьких народних казок і переказів.

Вибрані роботи

• A tót hangtan (1880)
• Príspevky k dejinám jazyka slovenského (1887)
• Slovenský pravopis (1890)
• K reči o slovenskom pravopise (1891)
• Potreba nového slovníka slovenského a maďarského (1891)
• Rukoväť spisovnej reči slovenskej (1902, 1919)
• A tótok elcsehesítése, vagy eloroszítása (1902)
• A cseh-tót invázió (1902)
• A cseh-tót nemzetegység múltja, jelene és jóvője (1902)
• Slováci a ich reč (1903)
• Slovenská reč a jej miesto v rodine slovanských jazykov (1906).

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Особистість Василя Латти і його наукові досягнення / З. Ганудель // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 142.

Джерела

• Словацкие народные сказки из собрания Самуэля Чамбела