Самбірська школа іконопису
Заснування іконописної школи в Самборі
Осередки іконопису в Україні зароджувалися в містах, де були сприятливі обставини для їх розвитку. До таких обставин належать церковно-богословські, економічні і суспільно-політичні. Після 1560-х років архівні документи фіксують у Перемишлі лише поодиноких малярів. У другій половині XVI ст. в цьому місті спостерігається криза майстрів малярів і осередок занепадає. Очевидно, це було пов’язано з наступом польської політики, міжконфесійними протистоянням, переміщенням час від часу єпископської резиденції у м. Самбір, та, як результат, занепадом активного українського культурно-національного життя в місті. Кількасотлітня перемиська іконописна традиція була продовжена в інших культурних осередках, куди виїжджали іконописці, учні перемиських малярів: Львів, Острог, Галич, Кам'янець-Подільський, Стрий. Найбільш діяльною серед них була іконописна школа у Самборі (раніше Новий Самбір).
Старе місто Самбір розміщувалося на південний схід від Перемишля. За переказами, прийнятими істориками, у 1240-і роки старе місто Самбір було спалено татарами і частина його мешканців, переважно ремісники, переселилися на Погонич – поселення, що було укріплене валами і частоколом недалеко від Самбора. З того часу за Погоничем поступово почала закріплюватися паралельна назва Новий Самбір, далі просто Самбір, а зруйноване татарами старе місто набуло назви Старий Самбір5.
Старе місто втратило своє значення, а Новий Самбір поступово став найзначнішим містом у регіоні. Деякий час воно було осередком окремої Самбірської єпархії. У Никонівському літописі міститься повідомлення про самостійну Самбірську єпархію. Біля цього міста у Спаському монастирі в с. Спас розміщувалася резиденція єпископів. Біля Самбора був ще один монастир – Лаврівський, з мощами святого Онуфрія. Вважають, що поблизу нього, біля церкви святого Івана похований князь Лев Данилович. Цей факт, можливо, також підтверджує єпископський статус міста. Історично відомі самбірські єпископи Авраам (1254), Євфимій (1271) і Антоній (1295).
Самбір був центром одного із староств Перемиської землі Руського воєводства. У 1398 р. йому було надане магдебурзьке право, за яким панівною етноконфесійною групою були німецькі колоністи римо-католики. З’єднання Самбірської єпархії з Перемиською наступило близько 1422 р. У документі під цією датою владика Ілля вперше вживає титул «Перемиський і Самбірський єпископ». У 1412 р. король Ягайло сприяв відібранню збудованої русинами у 1119 р. в Перемишлі катедри Івана Хрестителя, передавши її латинникам. У час утисків з боку польської влади, Перемиський єпископ переходив у церкву Успення Богородиці в монастирі с. Вовче поблизу Перемишля, а згодом – у Самбір.
Українці у Самборі мешкали на своїх вулицях у середмісті та передмістях, але не мали права займати керівних посад, утворювати самостійні цехи, чи входити до вже діючих. Цехи закон визнавав основною формою організації ремесла. Самбір у ті часи був одним із найбільших центрів ремесел у Перемиській землі, поступаючись лише Перемишлю та Ярославу. У ньому діяли 12 різних цехів.
У Самборі українське малярське середовище простежується ще перед серединою XVI ст. На жаль, архів міста майже повністю втрачений, а у вцілілій книзі 1582-1600 рр. про малярів відомостей нема. Проте відомості про самбірських малярів знайшлися у Львові, Перемишлі, Кам'янці-Подільському, що відображає розгалужену систему контактів і з самбірським малярським середовищем. Це свідчить про достатньо розбудований характер місцевого середовища українських малярів.
Перший зафіксований у Самборі маляр Мішко (1549 р.). Перед 1556 р. маляр Іван з Нового Самбора переїхав у Кам'янець у 1556 – 155910. Іконописець Васько Вробльович зафіксований 1560 р. у судових актах Перемишля. 1562 р. у Львові занотовано маляра Германа із Самбора. Під 1568 р. його записано у переписі податкового реєстру жителів Самбора.
У середині XVI ст. єпископом перемиським і самбірським був Антоній Радивиловський, котрий був організатором і покровителем церковно-національного життя у Перемишлі. Бачачи непрості стосунки з поляками в Перемишлі, єпископ дбав і про розбудову церковно-національного та мистецького життя в Самборі. У 1558 р. у місті збудували нову муровану руську церкву, при якій почали з’являтися нові руські церковні і ремісничі братства, окремі цехи та ремісничі доми11. У 1558 р. владика Антоній купує в Самборі для потреб Церкви будинок, який міг служити для користування церковними братствами та іконописцями, використовуватись для братської школи.
Внаслідок кризи перемиського іконописного осередку та сприятливих обставин у Самборі в середині XVI ст. у цьому місті під покровительством єпископа, за староруською княжою традицією, як зауважує Л. Скоп, створюється відомий на теренах Західної України малярський осередок, який переріс у цікаву, неповторну у Центральній Європі іконописну школу.
У той час провідні іконописці з Перемишля, Львова та з інших галицьких міст перебрались сюди працювати, як, наприклад, маляр Герман13, Якуб Лещинський зі Львова. Засновники самбірського осередку в середині XVI ст. були авторами багатьох збережених на сьогодні іконописних творів. Один із них, що здійснив розписи в монастирі св. Онуфрія в Лаврові, є автором ікони «Поклоніння волхвів» з Бусовиська біля Лаврова. Інший – автор ікон Богородиці Одигітрії з церкви Воздвиження у Дрогобичі, з с. Красова, з Белза та ікони «Микита бісоборець». Вони були високопрофесійними майстрами. Ці малярі перемиської іконописної традиції стали вчителями для нового покоління малярів Самбора.
Малярські цехи у той час формувалися так, що професійним малярам допомагали учні підмайстри, котрі навчалися, поступово набуваючи знань і практичних навичок у малярстві, таким чином збільшуючи свої теоретичні і практичні знання, щоб згодом приступити до самостійного виконання власних творів. Праця цехів організовувалась так, що колеги-майстри-сницарі виконували рельєфні орнаменти і позолочення для замовлених ікон. Часом це могли бути представники малярських родин. Так утворювалися династії майстрів. Такі допоміжні ремісники могли мешкати і в інших містах, про що збереглися архівні дані. Вони переважно належали до цехів та дотримувалися правил і статутів цих організацій. У об’єднані цехи входили представники столярів, сницарів, золотарів та інших професій. З документальних джерел відомо, що у 1550 р. у Самборі було 11 офіційних цехів, які налічували 30 ремесел.
Маляр із Самбора Федуско та його іконопис
У другій половині XVI ст. в українській культурі тривав період значного розквіту, який називають добою Відродження. Це був другий, найбільш поважний підйом української культури, науки та освіти після доби Київської Русі та Галицько-Волинського королівства. Представники української еліти в цей досить складний історичний період історії розпочали у своїх працях відроджувати найкращі здобутки минулого та витримувати вимоги загальноєвропейського культурного рівня.
Зі збігом сприятливих історичних умов у Центральній Європі, а також, значною мірою, завдячуючи політиці тодішнього короля Стефана Баторія, сформувалися сприятливі умови для розвитку української освіти, науки, літератури і книгодрукування. Відповідно, з відчутною силою розвивалася також архітектура, прикладне та образотворче мистецтво, в яких найкращі пам’ятки створювали саме на потребу українських церков східної традиції. Самбірська іконописна школа виконувала замовлення для храмів по всій Перемиській єпархії і, насамперед, для регіону Самбірщини. Самбірські митці, як і їхні попередники, намагалися дотримуватись і розвивати малярство східної традиції, але в самобутньому ключі, хоч і не цуралися західноєвропейських художніх ідей.
На думку Л. Скопа, провідним митцем у самбірському малярському осередку став талановитий іконописець Федуско, маляр із Самбора, який був старшим і, можемо стверджувати, оцінюючи рівень його малярства, стояв на чолі самбірської школи19. У податковому реєстрі 1568 р. він записаний як Федуско, маляр із Самбора. Цей іконописець у 1579 р. підписав ікону Благовіщення: «…Федуска маляра із Самбора». Ще раніше, у 1556-1561 рр., він створив мініатюри до Пересопницького Євангелія. Повага до професійних якостей цього маляра сприяла, що невдовзі йому надали статус самостійного маляра в Самборі, що занотовано у 1568 р.
Про фахове лідерство Федуска свідчить те, що інші майстри самбірської школи багато в чому наслідували його художню манеру та творчі знахідки. Так творилися малярські школи, твори яких легко вирізняються з-поміж інших шкіл регіону.
Твори Федуска знаходимо як в Перемисько-Самбірській єпархії, так і поза її межами. Рання творчість Федуска була пов’язана з м. Дрогобичем, де він виконав ікони для різних дрогобицьких храмів. Найбільш ранні його твори: храмова ікона «Старозавітна Трійця» (Іл.1) і Деісусна композиція середини XVI ст. з незбереженої дерев’яної церкви Пресвятої Трійці м. Дрогобича. Для церкви Св. Параскеви у Дрогобичі Федуско написав ікону «Св. Параскеви з житієм».
Іконописець працював не лише як майстер станкового іконопису, а також як мініатюрист. Про високий авторитет і рівень малярства цього іконописця свідчить те, що саме йому довірили відповідальне замовлення – оздоблення Євангелія для монастиря в Пересопниці у 1556 році (Іл. 2).
Для дрогобицького храму Воздвиження Чесного Хреста Федуско виконав багатосценну ікону «Страсті Господні» (див на стор. 2 обкладинки). Характерним є те, що сама сцена розп’яття займає меншу частину композиції, ніж це є на тогочасних іконах інших авторів. Наступні його роботи: іконостас для Успенської церкви с. Наконечного («Спас на престолі», ікона «Спас Нерукотворний» з невідомої церкви, «Страшний суд» зі Станилі та недавно віднайдена така ж ікона з церкви Параскеви у Старій Солі. Апостольський ряд для церкви із с. Довге, намісні ікони для церкви с. Чуква біля Самбора, «Богородиця з пророками» з Бусовиська (Іл. 3), ікона «Іван Христитель з житієм» із с. Дорожів, ікона «Собор Богородиці» з околиць Старого Самбора, «Миколай з житієм» з Повергова – є також авторства цього майстра.
Самбірський осередок був знаний і поза межами Бойківщини. У 1579 році з Волині у Федуска замовили ікону «Благовіщення Богородиці» (Іл. 4) як храмовий образ для церкви села Іваничів (зараз Нововолинський р-н Волинської обл.), яку почитали як чудотворну. Його роботи іконостас для церкви Святого Духа в знаному на той час містечку Потеличі (збережені ікона Богородиці з пророками та святих страстотерпців Бориса та Гліба (Іл. 5). Як ніхто з інших іконописців, автор звертається до давньоруського періоду – теми руських страстотерпців Бориса і Гліба. Композиція Федуска з образами Трьох святителів із с. Станилі (Іл. 6), що була вже доволі забутою на той час, є чи не найпершою у XV-XVII ст. Майстер отримав замовлення і з поважного м. Жовкви для церкви Різдва Христового – ікону «Святий Юрій Змієборець» із житієм та «Христос у силах».
Іконопис кінця XVI ст. завершує добу Відродження в українському церковному малярстві. Твори цього часу характерні складними сумішами кольорів. Такий принцип підбору палітри присутній і на більш пізніх Федускових іконах, як «Йоаким та Анна з житієм» (Іл. 7) та «Успення Богородиці» із с. Наконечного. Федуско виконав збережену на сьогодні ікону «Собор Йоакима і Анни» (можливо, і весь іконостас) у с. Станиля біля Трускавця, аналогів якої того часу не збережено в іконописі України та всього поствізантійського малярства.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sambirska shkola ikonopisu Zasnuvannya ikonopisnoyi shkoli v Sambori Oseredki ikonopisu v Ukrayini zarodzhuvalisya v mistah de buli spriyatlivi obstavini dlya yih rozvitku Do takih obstavin nalezhat cerkovno bogoslovski ekonomichni i suspilno politichni Pislya 1560 h rokiv arhivni dokumenti fiksuyut u Peremishli lishe poodinokih malyariv U drugij polovini XVI st v comu misti sposterigayetsya kriza majstriv malyariv i oseredok zanepadaye Ochevidno ce bulo pov yazano z nastupom polskoyi politiki mizhkonfesijnimi protistoyannyam peremishennyam chas vid chasu yepiskopskoyi rezidenciyi u m Sambir ta yak rezultat zanepadom aktivnogo ukrayinskogo kulturno nacionalnogo zhittya v misti Kilkasotlitnya peremiska ikonopisna tradiciya bula prodovzhena v inshih kulturnih oseredkah kudi viyizhdzhali ikonopisci uchni peremiskih malyariv Lviv Ostrog Galich Kam yanec Podilskij Strij Najbilsh diyalnoyu sered nih bula ikonopisna shkola u Sambori ranishe Novij Sambir Stare misto Sambir rozmishuvalosya na pivdennij shid vid Peremishlya Za perekazami prijnyatimi istorikami u 1240 i roki stare misto Sambir bulo spaleno tatarami i chastina jogo meshkanciv perevazhno remisniki pereselilisya na Pogonich poselennya sho bulo ukriplene valami i chastokolom nedaleko vid Sambora Z togo chasu za Pogonichem postupovo pochala zakriplyuvatisya paralelna nazva Novij Sambir dali prosto Sambir a zrujnovane tatarami stare misto nabulo nazvi Starij Sambir5 Stare misto vtratilo svoye znachennya a Novij Sambir postupovo stav najznachnishim mistom u regioni Deyakij chas vono bulo oseredkom okremoyi Sambirskoyi yeparhiyi U Nikonivskomu litopisi mistitsya povidomlennya pro samostijnu Sambirsku yeparhiyu Bilya cogo mista u Spaskomu monastiri v s Spas rozmishuvalasya rezidenciya yepiskopiv Bilya Sambora buv she odin monastir Lavrivskij z moshami svyatogo Onufriya Vvazhayut sho poblizu nogo bilya cerkvi svyatogo Ivana pohovanij knyaz Lev Danilovich Cej fakt mozhlivo takozh pidtverdzhuye yepiskopskij status mista Istorichno vidomi sambirski yepiskopi Avraam 1254 Yevfimij 1271 i Antonij 1295 Sambir buv centrom odnogo iz starostv Peremiskoyi zemli Ruskogo voyevodstva U 1398 r jomu bulo nadane magdeburzke pravo za yakim panivnoyu etnokonfesijnoyu grupoyu buli nimecki kolonisti rimo katoliki Z yednannya Sambirskoyi yeparhiyi z Peremiskoyu nastupilo blizko 1422 r U dokumenti pid ciyeyu datoyu vladika Illya vpershe vzhivaye titul Peremiskij i Sambirskij yepiskop U 1412 r korol Yagajlo spriyav vidibrannyu zbudovanoyi rusinami u 1119 r v Peremishli katedri Ivana Hrestitelya peredavshi yiyi latinnikam U chas utiskiv z boku polskoyi vladi Peremiskij yepiskop perehodiv u cerkvu Uspennya Bogorodici v monastiri s Vovche poblizu Peremishlya a zgodom u Sambir Ukrayinci u Sambori meshkali na svoyih vulicyah u seredmisti ta peredmistyah ale ne mali prava zajmati kerivnih posad utvoryuvati samostijni cehi chi vhoditi do vzhe diyuchih Cehi zakon viznavav osnovnoyu formoyu organizaciyi remesla Sambir u ti chasi buv odnim iz najbilshih centriv remesel u Peremiskij zemli postupayuchis lishe Peremishlyu ta Yaroslavu U nomu diyali 12 riznih cehiv U Sambori ukrayinske malyarske seredovishe prostezhuyetsya she pered seredinoyu XVI st Na zhal arhiv mista majzhe povnistyu vtrachenij a u vcililij knizi 1582 1600 rr pro malyariv vidomostej nema Prote vidomosti pro sambirskih malyariv znajshlisya u Lvovi Peremishli Kam yanci Podilskomu sho vidobrazhaye rozgaluzhenu sistemu kontaktiv i z sambirskim malyarskim seredovishem Ce svidchit pro dostatno rozbudovanij harakter miscevogo seredovisha ukrayinskih malyariv Pershij zafiksovanij u Sambori malyar Mishko 1549 r Pered 1556 r malyar Ivan z Novogo Sambora pereyihav u Kam yanec u 1556 155910 Ikonopisec Vasko Vroblovich zafiksovanij 1560 r u sudovih aktah Peremishlya 1562 r u Lvovi zanotovano malyara Germana iz Sambora Pid 1568 r jogo zapisano u perepisi podatkovogo reyestru zhiteliv Sambora U seredini XVI st yepiskopom peremiskim i sambirskim buv Antonij Radivilovskij kotrij buv organizatorom i pokrovitelem cerkovno nacionalnogo zhittya u Peremishli Bachachi neprosti stosunki z polyakami v Peremishli yepiskop dbav i pro rozbudovu cerkovno nacionalnogo ta misteckogo zhittya v Sambori U 1558 r u misti zbuduvali novu murovanu rusku cerkvu pri yakij pochali z yavlyatisya novi ruski cerkovni i remisnichi bratstva okremi cehi ta remisnichi domi11 U 1558 r vladika Antonij kupuye v Sambori dlya potreb Cerkvi budinok yakij mig sluzhiti dlya koristuvannya cerkovnimi bratstvami ta ikonopiscyami vikoristovuvatis dlya bratskoyi shkoli Vnaslidok krizi peremiskogo ikonopisnogo oseredku ta spriyatlivih obstavin u Sambori v seredini XVI st u comu misti pid pokrovitelstvom yepiskopa za staroruskoyu knyazhoyu tradiciyeyu yak zauvazhuye L Skop stvoryuyetsya vidomij na terenah Zahidnoyi Ukrayini malyarskij oseredok yakij pereris u cikavu nepovtornu u Centralnij Yevropi ikonopisnu shkolu U toj chas providni ikonopisci z Peremishlya Lvova ta z inshih galickih mist perebralis syudi pracyuvati yak napriklad malyar German13 Yakub Leshinskij zi Lvova Zasnovniki sambirskogo oseredku v seredini XVI st buli avtorami bagatoh zberezhenih na sogodni ikonopisnih tvoriv Odin iz nih sho zdijsniv rozpisi v monastiri sv Onufriya v Lavrovi ye avtorom ikoni Pokloninnya volhviv z Busoviska bilya Lavrova Inshij avtor ikon Bogorodici Odigitriyi z cerkvi Vozdvizhennya u Drogobichi z s Krasova z Belza ta ikoni Mikita bisoborec Voni buli visokoprofesijnimi majstrami Ci malyari peremiskoyi ikonopisnoyi tradiciyi stali vchitelyami dlya novogo pokolinnya malyariv Sambora Malyarski cehi u toj chas formuvalisya tak sho profesijnim malyaram dopomagali uchni pidmajstri kotri navchalisya postupovo nabuvayuchi znan i praktichnih navichok u malyarstvi takim chinom zbilshuyuchi svoyi teoretichni i praktichni znannya shob zgodom pristupiti do samostijnogo vikonannya vlasnih tvoriv Pracya cehiv organizovuvalas tak sho kolegi majstri snicari vikonuvali relyefni ornamenti i pozolochennya dlya zamovlenih ikon Chasom ce mogli buti predstavniki malyarskih rodin Tak utvoryuvalisya dinastiyi majstriv Taki dopomizhni remisniki mogli meshkati i v inshih mistah pro sho zbereglisya arhivni dani Voni perevazhno nalezhali do cehiv ta dotrimuvalisya pravil i statutiv cih organizacij U ob yednani cehi vhodili predstavniki stolyariv snicariv zolotariv ta inshih profesij Z dokumentalnih dzherel vidomo sho u 1550 r u Sambori bulo 11 oficijnih cehiv yaki nalichuvali 30 remesel Malyar iz Sambora Fedusko ta jogo ikonopisU drugij polovini XVI st v ukrayinskij kulturi trivav period znachnogo rozkvitu yakij nazivayut doboyu Vidrodzhennya Ce buv drugij najbilsh povazhnij pidjom ukrayinskoyi kulturi nauki ta osviti pislya dobi Kiyivskoyi Rusi ta Galicko Volinskogo korolivstva Predstavniki ukrayinskoyi eliti v cej dosit skladnij istorichnij period istoriyi rozpochali u svoyih pracyah vidrodzhuvati najkrashi zdobutki minulogo ta vitrimuvati vimogi zagalnoyevropejskogo kulturnogo rivnya Zi zbigom spriyatlivih istorichnih umov u Centralnij Yevropi a takozh znachnoyu miroyu zavdyachuyuchi politici todishnogo korolya Stefana Batoriya sformuvalisya spriyatlivi umovi dlya rozvitku ukrayinskoyi osviti nauki literaturi i knigodrukuvannya Vidpovidno z vidchutnoyu siloyu rozvivalasya takozh arhitektura prikladne ta obrazotvorche mistectvo v yakih najkrashi pam yatki stvoryuvali same na potrebu ukrayinskih cerkov shidnoyi tradiciyi Sambirska ikonopisna shkola vikonuvala zamovlennya dlya hramiv po vsij Peremiskij yeparhiyi i nasampered dlya regionu Sambirshini Sambirski mitci yak i yihni poperedniki namagalisya dotrimuvatis i rozvivati malyarstvo shidnoyi tradiciyi ale v samobutnomu klyuchi hoch i ne curalisya zahidnoyevropejskih hudozhnih idej Na dumku L Skopa providnim mitcem u sambirskomu malyarskomu oseredku stav talanovitij ikonopisec Fedusko malyar iz Sambora yakij buv starshim i mozhemo stverdzhuvati ocinyuyuchi riven jogo malyarstva stoyav na choli sambirskoyi shkoli19 U podatkovomu reyestri 1568 r vin zapisanij yak Fedusko malyar iz Sambora Cej ikonopisec u 1579 r pidpisav ikonu Blagovishennya Feduska malyara iz Sambora She ranishe u 1556 1561 rr vin stvoriv miniatyuri do Peresopnickogo Yevangeliya Povaga do profesijnih yakostej cogo malyara spriyala sho nevdovzi jomu nadali status samostijnogo malyara v Sambori sho zanotovano u 1568 r Pro fahove liderstvo Feduska svidchit te sho inshi majstri sambirskoyi shkoli bagato v chomu nasliduvali jogo hudozhnyu maneru ta tvorchi znahidki Tak tvorilisya malyarski shkoli tvori yakih legko viriznyayutsya z pomizh inshih shkil regionu Tvori Feduska znahodimo yak v Peremisko Sambirskij yeparhiyi tak i poza yiyi mezhami Rannya tvorchist Feduska bula pov yazana z m Drogobichem de vin vikonav ikoni dlya riznih drogobickih hramiv Najbilsh ranni jogo tvori hramova ikona Starozavitna Trijcya Il 1 i Deisusna kompoziciya seredini XVI st z nezberezhenoyi derev yanoyi cerkvi Presvyatoyi Trijci m Drogobicha Dlya cerkvi Sv Paraskevi u Drogobichi Fedusko napisav ikonu Sv Paraskevi z zhitiyem Ikonopisec pracyuvav ne lishe yak majster stankovogo ikonopisu a takozh yak miniatyurist Pro visokij avtoritet i riven malyarstva cogo ikonopiscya svidchit te sho same jomu dovirili vidpovidalne zamovlennya ozdoblennya Yevangeliya dlya monastirya v Peresopnici u 1556 roci Il 2 Dlya drogobickogo hramu Vozdvizhennya Chesnogo Hresta Fedusko vikonav bagatoscennu ikonu Strasti Gospodni div na stor 2 obkladinki Harakternim ye te sho sama scena rozp yattya zajmaye menshu chastinu kompoziciyi nizh ce ye na togochasnih ikonah inshih avtoriv Nastupni jogo roboti ikonostas dlya Uspenskoyi cerkvi s Nakonechnogo Spas na prestoli ikona Spas Nerukotvornij z nevidomoyi cerkvi Strashnij sud zi Stanili ta nedavno vidnajdena taka zh ikona z cerkvi Paraskevi u Starij Soli Apostolskij ryad dlya cerkvi iz s Dovge namisni ikoni dlya cerkvi s Chukva bilya Sambora Bogorodicya z prorokami z Busoviska Il 3 ikona Ivan Hristitel z zhitiyem iz s Dorozhiv ikona Sobor Bogorodici z okolic Starogo Sambora Mikolaj z zhitiyem z Povergova ye takozh avtorstva cogo majstra Sambirskij oseredok buv znanij i poza mezhami Bojkivshini U 1579 roci z Volini u Feduska zamovili ikonu Blagovishennya Bogorodici Il 4 yak hramovij obraz dlya cerkvi sela Ivanichiv zaraz Novovolinskij r n Volinskoyi obl yaku pochitali yak chudotvornu Jogo roboti ikonostas dlya cerkvi Svyatogo Duha v znanomu na toj chas mistechku Potelichi zberezheni ikona Bogorodici z prorokami ta svyatih strastoterpciv Borisa ta Gliba Il 5 Yak nihto z inshih ikonopisciv avtor zvertayetsya do davnoruskogo periodu temi ruskih strastoterpciv Borisa i Gliba Kompoziciya Feduska z obrazami Troh svyatiteliv iz s Stanili Il 6 sho bula vzhe dovoli zabutoyu na toj chas ye chi ne najpershoyu u XV XVII st Majster otrimav zamovlennya i z povazhnogo m Zhovkvi dlya cerkvi Rizdva Hristovogo ikonu Svyatij Yurij Zmiyeborec iz zhitiyem ta Hristos u silah Ikonopis kincya XVI st zavershuye dobu Vidrodzhennya v ukrayinskomu cerkovnomu malyarstvi Tvori cogo chasu harakterni skladnimi sumishami koloriv Takij princip pidboru palitri prisutnij i na bilsh piznih Feduskovih ikonah yak Joakim ta Anna z zhitiyem Il 7 ta Uspennya Bogorodici iz s Nakonechnogo Fedusko vikonav zberezhenu na sogodni ikonu Sobor Joakima i Anni mozhlivo i ves ikonostas u s Stanilya bilya Truskavcya analogiv yakoyi togo chasu ne zberezheno v ikonopisi Ukrayini ta vsogo postvizantijskogo malyarstva