Са́льникове ущі́льнення (са́льниковий защільнювач, сальник) — защільнювач рухомих з'єднань деталей з метою герметизації щілин між рухомими і нерухомими деталями; забезпечується податливими елементами, що одягають на вал (шток), або набивками, що закладаються у виточки чи заглибини кришок, корпусів та інших деталей.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWhMMkU1TDFOMGIzQm1ZblZqYUhObE1ERXVhbkJuTHpJeU1IQjRMVk4wYjNCbVluVmphSE5sTURFdWFuQm4uanBn.jpg)
Найчастіше сальникові защільнювачі використовуються у трубопровідній арматурі, а також в окремих механізмах промислової, транспортної та побутової техніки.
Крім рухомих вузлів, сальники можуть використовуватись для защільнювання нерухомого обладнання, наприклад в трубних і кабельних проводках.
Конструкція та принцип роботи
Принцип побудови сальникового пристрою полягає у тому, що на зовнішній стороні кришки чи корпусу в місці, де через них проходить шток або вал, створюється сальникова камера (сальникова коробка, англ. stuffing box), в яку вкладається защільник — сальникова набивка.
Сальниковий защільнювач складається з корпусу, упорного кільця (грундбукси), натискної втулки, сальникового кільця (набивки) і стяжних шпильок або накидної гайки.
Защільнювання досягається притисканням сальникової набивки до рухомого вала (штока). Між валом та грундбуксою забезпечується зазор 0,5…0,75 мм, а між валом і натискною втулкою — зазор 1…1,5 мм. Ці зазори запобігають можливості зношування вала у відповідних місцях. Грундбукса і натискна втулка зазвичай виготовляються з чавуну.
У деяких конструкціях сальниковий пристрій одночасно є опорою для вала (вальниці ковзання). Тоді зазор між валом і натискною втулкою робиться мінімальним. Натискна втулка оснащується пристроєм для подавання та розподілу мастила і виготовляється з бронзи або оснащується бронзовою вставкою. За відсутності зазору між валом і грундбуксою остання також виготовляється з бронзи.
Защільнювальні матеріали
Як набивки традиційно використовують повстяні матеріали, конопляне клоччя, азбестові матеріали. У сучасній техніці використовують набивки на основі фторопласту а також, тефлонового (PTFE), арамідного і вуглецевого волокна, виконані методом діагонального (діаплекс, мультифлекс) плетіння, з насиченням емульсіями PTFE та дрібнодисперсного графіту.
Допустимі температури експлуатації:
- при використанні традиційних матеріалів до 80 °C;
- при використанні полімерних матеріалів не вище 250 °C;
- при використанні азбестових та вуглецевих матеріалів до 400 °C.
Перелічені вище набивки можуть експлуатуватися при тисках 0,6…4 МПа в залежності від температури та матеріалу для просочування. Просочування служить для покращення герметизації і зменшення коефіцієнта тертя у пари набивка—вал. Для просочування набивок використовують сало, парафін, бітум, графіт, рідке скло, (солідол), та ін.
Приклади застосування
- Шнур сальникової набивки
- Сальникове ущільнення штока засувки
- Монтаж сальникової набивки перед затягуванням
- Сальниковий защільнювач після затягування шпильок
Джерела
- ГОСТ 24856-81 Арматура трубопроводная промышленная. Термины и определения.
- Гуревич Д. Ф. Расчет и конструирование трубопроводной арматуры. — Л.:Машиностроение, 1969. — 887с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет