Садиба Родзянка

Садиба Родзянка розташована на Ярославому Валу, 14, навпроти Будинку актора (колишньої караїмської кенаси).

Ярославів Вал, 14
50°27′00″ пн. ш. 30°30′41″ сх. д. / 50.4501555555833292033° пн. ш. 30.51147222224999922° сх. д. / 50.4501555555833292033; 30.51147222224999922Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°30′41″ сх. д. / 50.4501555555833292033° пн. ш. 30.51147222224999922° сх. д. / 50.4501555555833292033; 30.51147222224999922
Країна	Україна
Розташування	Київ
Тип	прибутковий будинок Києва
Стиль	архітектура модерну
Архітектор	Клуг Мартин Васильович і Яскевич Микола Іванович
Медіафайли у Вікісховищі

Складається з двох будинків на червоній лінії (№ 14-А і № 14-Б) і трьох флігелів у глибині подвір'я (№ 14-В, 14-Г і 14-Д).

Забудова садиби — характерний зразок архітектури прибуткових будинків у стилі модерну.

Історія

Маньєристична каріатида (№ 14-а)

У середині ХІХ сторіччя садибу придбав дворянин Карл Адамович Ржепецький, службовець у Палаті цивільного суду. Садиба поступово збільшувалася внаслідок приєднання куплених у 1846, 1847 і 1873 роках суміжних земельних ділянок. 1864 року її площа становила 1155 квадратних сажнів. У глибині подвір'я звели дерев'яний особняк. З боку вулиці розпланували фруктовий сад. Серед споруд були каретня, стайня, льохи і льодовня.

1901 року після смерті власника садибу успадкували вдова Ржепецького та його діти: державний діяч, майбутній міністр фінансів Української Держави Антон Ржепецький, Микола Ржепецький і М. Тарновська. 22 листопада 1907 року незабудовану частину садиби із садом у них купив відомий тоді власник кінних заводів Леонід Родзянко та його дружина Олександра Родзянко (уроджена Бейльштейн). 23 лютого 1910 року після смерті Миколи Ржепецького і його матері А. Ржепецької їхні нащадки продали Родзянкові решту ділянки. 1908 року на замовлення нового власника за проєктом цивільного інженера Миколи Яскевича спорудили п'ятиповерхові будинки № 14-Б та № 14-В. У 1910—1911 роках під наглядом архітектора Мартина Клуга споруджено головний будинок № 14-А та флігелі № 14-Г і 14-Д.

У будинки провели електрику, холодне і гаряче водопостачання, центральне водяне опалення, каналізацію, а у квартири будинку № 14-б — «розмовні труби». Окрім того, було встановлено ліфт «Otis». У підвалах містились пральні, дров'яники й комори для кожної квартири.

1914 року Леонід Родзянко продав садибу й емігрував до США.

4 травня 1922 більшовики націоналізували садибу і перетворили квартири на комунальні.

У 1990-х і 2005—2007 роках капітально відремонтували будинок № 14-Б, а на початку 2000-х років — будинок № 14-А.

Архітектура

Головний семиповерховий будинок № 14-А зведено 1910 року на червоній лінії забудови вулиці. Архітектор Мартин Клуг оформив фасад у стилі модерну. Цегляна, тинькована споруда має підвал, двосхилий дах, бляшану покрівлю, бетонні перекриття на металевих балках, мармурові парадні сходи і гранітні чорні.

Вісь чолового фасаду — прямокутний ризаліт із порталом головного входу. Сходова клітка має різні за формою вікна — овальне, лучкове, квадратне, півциркульне, підковоподібне. Обабіч входу стоять каріатиди з довгим розпущеним волоссям.

Бічні осі виділені тригранними тривіконними еркерами. Вони акцентовані верхніми овальними тридільними вікнами розкріповок й увінчані аттиком. Високий рустований цоколь у два поверхи відокремлений смугою балконів із ґратчастими огорожами.

Над п'ятим поверхом — широкий орнаментальний фриз. Фасад декоративний ліпниною, рослинними орнаментами, маскаронами, композиціями в стилі модерну, балконними огородженнями з бетону й металу.

Будинок № 14-Б

П'ятиповерховий будинок № 14-Б зведено 1908 року на червоній лінії. Цивільний інженер Микола Яскевич оформив фасад у стилі модерну.

Композиція фасаду асиметрична. Головна вісь із вхідним порталом і бічні осі з отворами проїзду і входу акцентовано розкріповками. Центральна частина увінчана фігурним аттиком.

Додаткова віконна вісь зліва, виділена еркером, підкреслює асиметрію композиції.

Віконні прорізи мають різну ширину і форму — прямокутні, півциркульні, із заокругленими верхніми кутами і пласкими фігурними лиштвами, замковими каменями, сандриками і профільованим завершенням. Головний вхід фланкували пілонами та рустованими лізенами, які завершені фігурними елементами обабіч підковоподібного люнета й декоровані тондо з трьома смугами. Під лучковим сандриком розміщений вензель «Л. Р.» (ініціали Леоніда Родзянка) в обрамленні рослинного орнаменту.

Бічні портали проїзду і входу фланковано лізенами. Над ними — скульптурні голівки янгола із крилами.

Парадні сходи прикрашено мармуром, ліпленням, різьбленням по дереву.

У кімнатах квартири Леоніда Родзянка, яка містилась на третьому поверсі, є каміни, інкрустований паркет, металева фурнітура. У кабінеті — розпис на тему кінного спорту. Зала оздоблена у стилі рококо.

Використання будинків

У 1910—1920 роках частину приміщень у будинку № 14-А здавали приватній жіночій гімназії В. Трифонової з дитячим садочком і вишкільним училищем, в яких виховували дітей за допомогою фребелівських ігор, а також проводили заняття з малювання і ліплення. Перший поверх орендувала крамниця. У радянський час гімназію пристосували під трудову школу на 300 учнів.

У 1912—1913 у квартирі № 30 у флігелі № 14-Г містилася редакція «Літературно-наукового вістника». Видавцем часопису у цей час була Людмила Старицька-Черняхівська (1868—1941).

У 1917—1918 роках у квартирі № 4-Б у будинку № 14-Г мешкав політичний діяч, економіст, голова Української соціал-демократичної робітничої партії Микола Порш (1879—1944)

У 1924—1941 і 1944—1989 роках колишню квартиру Леоніда Родзянка на третьому поверсі будинку № 14-Б займала Державна заслужена академічна хорова капела УРСР «Думка», з 1989 року — театри «Дружба», «Модерн», а згодом — театр «Сузір'я».

Галерея

• Будинок № 14-А
• Маскарон над овальним вікном
• Маскарон лева на еркері

• Флігель № 14-Б
• Маскарон під карнизом
• Янгол і вензель з ініціалами власника
• Маскарон

Примітки

1. Садиба на Ярославому Валу, 14, 2011, с. 2056.
2. . Архів оригіналу за 13 листопада 2019.
3. Садиба на Ярославому Валу, 14, 2011, с. 2053.
4. Садиба на Ярославому Валу, 14, 2011, с. 2054.
5. Садиба на Ярославому Валу, 14, 2011, с. 2055.

Джерела

• Друг Ольга, Кадомська Марія, Олександр Кучерук, Малаков Дмитро та інші. Садиба на Ярославому Валу, 14 // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 (ч. 3). — С. 2053—2058.