І гор Андрі йович Са вченко 11 жовтня 1906 Вінниця 14 грудня 1950 радянський український кінорежисер сценарист театральн

І́гор Андрі́йович Са́вченко (*11 жовтня 1906, Вінниця — †14 грудня 1950) — радянський, український кінорежисер, сценарист, театральний педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1944). Лауреат трьох Сталінських премій (1942, 1949, 1952 — посмертно).

Савченко Ігор Андрійович

Дата народження11 жовтня 1906Місце народженняВінницяДата смерті14 грудня 1950 (44 роки)Місце смертіМосква, РРФСР, СРСРПохованняНоводівичий цвинтарГромадянство

Російська імперія →

СРСРНаціональністьукраїнецьПрофесіякінорежисер, сценарист, театральний педагогКар'єра1925-1950ЗакладВсеросійський державний інститут кінематографіїНагороди

IMDb ID 0767514

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко .

Короткі відомості

Родом із Вінниці, тут учився в театральній школі Орди-Свєтлової та виступав у театрі. У 1925 організував молодіжний аґіттеатр «Червоний галстук» і з ним гастролював по Україні. З 1926 учився в Ленінградському Інституті сценічних мистецтв. З 1929 є головним режисером театрів робітничої молоді в Баку (з 1932) та в Москві.

Перші фільми Савченко зняв у 1931—1932 роках на Бакинській кіностудії («Микита Іванович і соціалізм» та «Люди без рук»); на Московській кіностудії поставив звуковий фільм «Гармонь» (1934), два молодіжні фільми «Випадкова зустріч» (1936) і «Дума про козака Голоту» (1937). У 1939-41 рр. і з 1947 Савченко пов'язаний з Київською кіностудією; у період з 1944 по 1946 — художній керівник кіностудії ім. М. Горького в Москві.

На Київській кіностудії поставив фільми: «Вершники» за твором Ю. Яновського (1939), «Богдан Хмельницький» (1941; за О. Корнійчуком), «Третій удар» і «Тарас Шевченко» (закінчили стрічку режисерові учні після його смерті у 1951, премійовано на міжнародному фестивалі в Чехословаччині, 1952); «Партизани в степах України» (1942; за О. Корнійчуком) та ін.

З 1946 року викладав у ВДІКу. Його учнями були відомі нині режисери: О. О. Алов, В. Н. Наумов, Г. С. Габай, Л. А. Файзієв, Ф. Є. Миронер, , С. І. Параджанов, М. М. Хуцієв, О. О. Коренєв, Ю. А. Закревський, Лев Іванов, Л. С. Данилов.

Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.

Помер від серцевого нападу на 45-му році життя. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі.

Фільмографія

Акторські роботи

1932 — Двадцять шість комісарів
1934 — Гармонь — син куркуля
1935 —

Режисерські роботи

1931 — (інші назви «Загинула Росія», «Людина на землі»), (картина не збереглася)
1932 — (картина не збереглася)
1934 — Гармонь
1936 — (інші назви «Місяць травень», «Іринчин рекорд»)
1937 — Дума про козака Голоту
1939 — Вершники
1941 — Богдан Хмельницький
1942 — (1-ша новела «Левко»)
1942 — Партизани в степах України
1944 — Іван Нікулін — російський матрос
1947 — Старовинний водевіль
1948 — Третій удар (інша назва «Південний вузол») — Головна премія МКФ трудящих у ЧССР (1948)
1951 — Тарас Шевченко — Особливий Почесний диплом МКФ у Карлових Варах (1952) (посмертно) — за режисуру

Сценарії до фільмів

1931 — (за власною п'єсою «Загинула Росія»)
1932 —
1934 — Гармонь
1936 — Випадкова зустріч (інші назви «Місяць травень», «Іринкин рекорд»)
1937 — Дума про козака Голоту
1939 — Висока нагорода
1942 — Літа молодії
1951 — Тарас Шевченко

Меморіальна дошка на честь кінорежисера Ігоря Савченка, встановлена на адміністративному корпусі кіностудії імені Олександра Довженка (Київ)

Пам'ять

У 2001 році пам'яті режисера в документальному циклі «Обрані часом» знято фільм «Ігор Савченко. Інтонації» (реж. Олег Фіалко).
«Ігор Савченко. Він — України син» — український документальний фільм з циклу культурологічних програм «Портрет» телерадіокомпанії «Глас».
У 2007 р. режисер Наталія Наумова, за сценарієм свого батька, В. Н. Наумова, зняла документальну стрічку «Коротке життя Ігоря Савченка. Монолог про Вчителя».

Див. також

Вулиця Ігоря Савченка

Примітки

Наталія Наумова. «Коротке життя Ігоря Савченка. Монолог про Вчителя» (2007). Архів [mkrf.ru/activity/register/search/detail.php?ID=110115676&ganr=&strana=&year_from=1&year_to=1&kateg=&color=&nud=&firm_z=&keywords=&q=&PAGEN_1=469 оригіналу] за 12 липня 2012. {{}}: Перевірте схему |url= ()

Джерела та література

М. Юр. Савченко Ігор Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 418. — .
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Зак М., Парфенов Л., Якубович-Ясный О.. Игорь Савченко. — М., 1959.

Посилання

Савченко Ігор Андрійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 614-615.
Поет екрана Ігор Андрійович Савченко: До 100-річчя від дня народж. укр. кінорежисера / Уклад. Т.Марчук; Вступ. ст. М.Залізняк; Ред. О.Пасічник, М.Спиця; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадміністрації, Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця, 2006. — 26 с.

[1] Наталія Наумова. «Коротке життя Ігоря Савченка. Монолог про Вчителя» (2007). Архів [mkrf.ru/activity/register/search/detail.php?ID=110115676&ganr=&strana=&year_from=1&year_to=1&kateg=&color=&nud=&firm_z=&keywords=&q=&PAGEN_1=469 оригіналу] за 12 липня 2012. {{}}: Перевірте схему |url= ()