Са вва Іва нович Ма монтов 3 15 жовтня 1841 Ялуторовськ 6 квітня 1918 Абрамцево російський підприємець і меценат Сава Ів

Са́вва Іва́нович Ма́монтов (3 (15) жовтня 1841, Ялуторовськ — 6 квітня 1918, Абрамцево) — російський підприємець і меценат.

Сава Іванович Мамонтов
Савва Иванович Мамонтов

Народився	3 (15) жовтня 1841(1841-10-15) Ялуторовськ, Тобольська губернія, Російська імперія (нині Тюменська область)
Помер	6 квітня 1918(1918-04-06) (76 років) Абрамцево, Московська губернія, РРФСР (нині Московська область)
Поховання	Сергієво-Посадський район і Абрамцево (Сергієво-Посадський район)
Громадянство	Російська імперія РРФСР
Діяльність	колекціонер мистецтва
Знання мов	російська^[1]
Батько
У шлюбі з	^d
Діти	^d, ^d, ^d і ^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамонтов.

Дитинство та юнацтво

Народився 3 жовтня 1841 року в купецькій сім'ї ^[ru] і Марії Тихонівни Лахтіної, був четвертою дитиною. У 1849 році І. Ф. Мамонтов переїхав до Москви. Сім'я Мамонтових жила заможно: орендувала розкішний особняк, влаштовувала прийоми, бали. Спосіб життя Мамонтових був нетиповий для капіталістів тих часів, зв'язків і знайомств у Москві в І. Ф. Мамонтова не було.

У 1852 році померла мати Сави. Сім'я Мамонтових переїхала в простіший, одначе більш просторий будинок. Саву разом з братом віддали в гімназію, де він провчився рік без особливих успіхів. В серпні 1854 року Сава разом з двоюрідними братами був зарахований в Інститут Корпусу гірничих інженерів, у якому учні отримували як інженерні, так і військові знання. Сава демонстрував хорошу поведінку, однак мав рису захоплюватися цікавими йому предметами, ігноруючи інші: так, швидко вивчивши німецьку мову і маючи відмінні бали, він отримував двійки і трійки з латині. Успіхами в освіті він не відзначався, чим викликав занепокоєння батька.

Через епідемію скарлатини І. Ф. Мамонтов забрав сина до Москви, і Сава повернувся в Другу гімназію, де навчався раніше. Сім'я переїхала в новий будинок і придбала маєток Кіреєво (Хімки). У 1856 році деякі з декабристів, що отримали амністію, зупинилися в будинку Мамонтових.

Починаючи з 1858 року, Сава регулярно відвідував театр і висловлював свою думку про постановки в щоденнику. Сім'я Сави влаштовувала вечори, де обговорювали вистави і книги, співали, музикували.

У 1860 році Сава не склав іспит з латини, тому був зарахований на повторне навчання. І він, і батько тяжко переживали це. Латинь за Саву здав інший юнак, а сам Сава вступив в Петербурзький університет, згодом перевівшись на юридичний факультет Московського університету.

І. Ф. Мамонтов був прихильником лібералізму, а переїхавши з Москви до Санкт-Петербурга, став прихильником консерватизму.

Підприємницька діяльність

І. Ф. Мамонтов зайнявся будівництвом залізниць. Влітку 1863 року була запущена Московсько-Троїцька залізниця. Іван Федорович був обраний членом правління цієї дороги. Сава ж все більше захоплювався театром, увійшов у театральний гурток. Батько Сави з тривогою ставився до пустих захоплень сина. Сам Сава все гірше вчився в університеті. Бачачи це, Іван Федорович вирішив відправити Саву в справах Закаспійського товариства (він був його співзасновником) в Баку. Восени 1863 року Савва Мамонтов став керувати центральним Московським відділенням товариства.

У 1864 році Сава відвідав Італію, де почав брати уроки співу. Там він познайомився з дочкою московського купця Григорія Григоровича Сапожникова — Єлизаветою, яка згодом стала його дружиною (весілля в 1865 році в Кіреєво). Сім'я Сапожникових займала високе становище в суспільстві, їхня згода на шлюб була підтвердженням міцності позицій Мамонтових. Єлизаветі було близько 17 років, вона не відзначалася особливою красою, але любила читати, співала, займалася музикою. Молода сім'я оселилася на Садовій-Спаській вулиці в будинку, придбаному батьком Сави Мамонтова. Цей особняк неодноразово перебудовували.

І. Ф. Мамонтов був великим акціонером і директором товариства ^[ru], очолюваного Федорем Чижовим (1811-1877). Раніше Чижов був професором математики Петербурзького університету. Він був знайомий з багатьма письменниками і художниками і зіграв в житті Сави велику роль.

1869 року помер Іван Федорович Мамонтов. Чижов втягував Саву в самостійну підприємницьку діяльність, і в 1872 році за його рекомендацією Сава зайняв пост директора товариства Московсько-Ярославської залізниці. Саву Мамонтова обрали гласним Міської думи і дійсним членом Товариства любителів комерційних знань, він став визнаним членом московського купецтва.

Сава і його дружина Єлизавета Григорівна вирішили придбати свій будинок за містом (Кіреєво успадкував старший брат). Дізнавшись, що продається садиба письменника С. Т. Аксакова, подружжя оглянуло будинок в Абрамцево (1870). Незважаючи на його поганий стан, через мальовничу місцевість довкола й архітектуру будинку Мамонтови придбали садибу (за 15 тисяч рублів, на ім'я дружини). Мамонтови неодноразово перебудовували будинок і упорядковували садибу.

Для Сави Мамонтова все ще була важкою підприємницька діяльність, особливо після чергового відвідування Італії. Однак після обрання директором залізниці кинути справу він уже не зміг — захопився.

У 1876 році держава призначила конкурс на проведення Донецької кам'яновугільної залізниці. Здобувачі зобов'язані були надати проект і кошторис. Сава Мамонтов виграв конкурс. У 1882 році будівництво Донецької кам'яновугільної залізниці повністю завершилося, після чого вона була викуплена державою.

На початку 1890-х років правління Московсько-Ярославської залізниці ухвалило рішення продовжити дорогу до Архангельська, тобто збільшити її протяжність майже вдвічі. Сава Мамонтов вважав цю дорогу необхідною для країни і будував її практично без фінансової зацікавленості.

Мамонтов не прагнув державних нагород, проте міністр фінансів С. Ю. Вітте домагався для нього і престижних звань і навіть 4-го ступеня.

Пам'ять

Пам'ятник Саві Мамонтову в Сергієвому Посаді

Пам'ятники на привокзальних площах ^[ru] (1999, скульптор В. А. Чухаркін) і ^[ru].
Платформа ^[ru] неподалік від Москви (Ярославський напрямок).
Мікрорайон ^[ru] в місті Пушкіно.
На честь Сави Мамонтова було названо електропоїзд ЕД4МК-0089.
На честь Сави Івановича названо шрифтову гарнітуру [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], засновану на плакатних шрифтах початку XX століття.

Сім'я

Діти: Сергій, Андрій, Всеволод, Віра, Олександра. Син (1867—1915) — поет, драматург, засновник ^[ru].

Цікаві факти

Дочка Сави Івановича Мамонтова — Віра, зображена на відомій картині живописця Валентина Сєрова ^[en]»

Література

**Надгробні хрести на місці поховання Савви Мамонтова, його дружини Єлизавети та дочки Віри.**
*Маєток Абрамцево, 2013*

Савва Мамонтов: [Книга-альбом] / Автор-составитель . — М. : Русская книга, 1995. — 239 с. — (России славные имена) — 10000 прим.
. Мамонтов. Искусство и железные дороги. — М. : Генеральный директор, 2011. — 240 с. — (Великие российские предприниматели) — 1000 прим. — .
Салтан А.Н. История олигархов. Железнодорожный магнат Савва Мамонтов [Электронный ресурс]. – Режим доступа к статье: . – Заглавие с экрана. – 2.04.17.

Див. також

Посилання

С. [ 25 січня 2016 у Wayback Machine.] И. Мамонтов в Абрамцеве [ 25 січня 2016 у Wayback Machine.]
Савва Мамонтов и Донецкая каменноугольная железная дорога [ 6 червня 2013 у Wayback Machine.]
Крушение Саввы великолепного [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Савва Мамонтов и строительство Северной железной дороги [ 26 липня 2014 у Wayback Machine.]

Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb144891909_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[1]