У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Сабат Микола Євгенович Сабат Никола Сабат 9 грудня 1867 Обертин

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сабат.

Микола Євгенович Сабат (Никола Сабат, 9 грудня 1867, Обертин, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 5 серпня 1930) — український галицький педагог, класичний філолог.

Микола Сабат
Народився	9 грудня 1867(1867-12-09) с. Обертин
Помер	5 серпня 1930(1930-08-05) (62 роки) Львівська область, Україна
Поховання	Станиславівський некрополь
Національність	українець
Діяльність	педагог, класичний філолог
Alma mater	Львівський університет
Нагороди	Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Родом з Обертина, народився в сім'ї священника УГКЦ. Закінчив польськомовну Станиславівську державну гімназію, Львівський університет. Більш ніж півроку як молодий учитель студіював грецьку та латинську філології відповідно у Греції та Римі 1894 року. гімназіальний учитель (з 1894), директор української гімназії у Станиславові (1905—1919 і 1923—1927) та Академічної гімназії у Львові (1927—1930).

На початку І-ї світової війни був заарештований російською окупаційною владою, проте зміг врятувався від виселення у Росію. Після початку наступу військ Австро-Угорщини з-за Карпат на позиції окупантів російська адміністрація почала брати з-поміж цивільних людей заручників. Голова окупаційної Станиславівської повітової управи розпорядився заарештувати кілька десятків свідомих українців. Серед них були д-р Іван Дем'янчук, о. Іван Гордієвський, лікар Володимир Янович, судовий радник Клим Кульчицький, директор гімназії Микола Сабат. Зразу перебував у станиславівській тюрмі «Діброва», потім був вивезений до Львова. Після покращення становища на фронті російських військ був випущений разом з іншими.

За час існування ЗУНР: товариш (заступник) державного секретаря, шеф Секції середнього шкільництва у Державному Секретаріаті Освіти. Після анексії ЗУНР Польщею професор грецької філології та античної археології УВУ (1920—1923) і таємного Львівського Українського Університету (1924—1925).

Помер 5 серпня 1930 року у селі Заліски (нині Львівської області), його тіло з Львівщини перевезли до Станиславова й поховали у родинному гробівці на міському цвинтарі (нині — Івано-Франківський меморіальний сквер).

Відзнаки

У 1908 році Микола Сабат був нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа.

Доробок

Праці з історії грецької літератури та античного мистецтва (фрески у Помпеях).
Видав «Кобзаря» Т. Шевченка для шкільної молоді (у 2 частинах, 1929—1930).

Примітки

Драбчук І. Директор гімназії Микола Сабат [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].
Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 204. (нім.)

Джерела

Вітенко М. Сабат Микола Євгенович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 384.
Драбчук І. Директор гімназії Микола Сабат [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Галичина.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Посилання

Галичина
Никола Сабат на колективній світлині [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[ІД1-1] Драбчук І. Директор гімназії Микола Сабат [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].

[2] Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 204. (нім.)