Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Elysium Planitia велика рівнина розташована в квадранглах та що пролягає по обидва боки екватора Марса Розмір близько 30

Рівнина Елізій

Рівнина Елізій

Elysium Planitia — велика рівнина, розташована в квадранглах та , що пролягає по обидва боки екватора Марса. Розмір — близько 3000 км зі сходу на захід і 1000 км із півночі на південь, координати центра — 3°00′ пн. ш. 154°42′ сх. д. / 3.0° пн. ш. 154.7° сх. д. / 3.0; 154.7. Вона розташована на південь від вулканічної провінції Елізій — другого за розміром вулканічного регіону на планеті, після провінції Тарсис.

Elysium Planitia
image
Топографічна мапа Elysium Planitia, виконана інструментом , що на космічному апараті Mars Global Surveyor.
Координати 3°00′ пн. ш. 154°42′ сх. д. / 3.0° пн. ш. 154.7° сх. д. / 3.0; 154.7Координати: 3°00′ пн. ш. 154°42′ сх. д. / 3.0° пн. ш. 154.7° сх. д. / 3.0; 154.7
image
Рівнина Елізій з околицями. Височина вгорі — нагір'я Елізій, унизу — . Карта висот, складена за альтиметричними вимірюваннями супутника Mars Global Surveyor; розмір — 3600×3000 км.
image
Відповідність кольорів висотам
image
Схожий на слона лавовий потік на рівнині Елізій
image
Кратер

Рівнина привертає увагу дослідників добре збереженими пустими басейнами та руслами, створеними рідиною — за різними версіями, водою або лавою. Вона примітна схожими на велетенські крижини пластинами, що колись плавали по цій рідині, та своєрідними [en] у проміжках між цими пластинами.

Назва

Рівнину названо ім'ям [en] Елізій (лат. Elysium) — світлої п'ятикутної області, виявленої за наземними спостереженнями. Вона, в свою чергу, отримала назву райської країни Елізій із давньогрецьких міфів від Джованні Скіапареллі у XIX столітті. Знімки космічних апаратів показали, що ця світла область — велике нагір'я. Назва «Елізій» перейшла і на нього, і на сусідню рівнину, і ще на кілька деталей рельєфу регіону.

Назва рівнини була затверджена Міжнародним астрономічним союзом 1973 року. Спочатку в номенклатурі МАС ця назва поширювалася і на згадане нагір'я, але на сучасних картах МАС вона стосується тільки низовини.

Опис

Розташування та суміжні об'єкти

Рівнина Елізій — частина просторих низовин, що займають більшу частину північної півкулі Марса. На півдні її обмежує [en] (Terra Cimmeria) — частина древніх кратерованих височин, характерних для південної півкулі. На півночі рівнина межує з нагір'ям Елізій, на північному заході — з рівниною Утопія, на північному сході — з Амазонською рівниною.

На південному сході рівнини стоїть вулкан гора Аполлона (Apollinaris Mons). На рівнині та її краях є й чимало нижчих гір, плато та пагорбів. З нагір'я Елізій на рівнину тягнется система грабенів борозни Цербера (Cerberus Fossae) довжиною близько 1200 км. Ширина окремих грабенів сягає кілометра. Ймовірно, колись із них вивергалася лава.

На північно-східному краї рівнини лежить своєрідний 380-кілометровий кратер патера Орк. Наступні за розміром найменовані кратери рівнини — де Вокулер (302 км), Гусєв (158 км), Ґейл (154 км), Боеддікер (107 км), Рейль (84 км) на її південному краю, а також 60-кілометровий кратер Томбо біля її центра. У північно-східній частині рівнини лежить 10-кілометровий кратер [en], примітний дуже малим віком (близько 1 млн років; ймовірно, наймолодший із марсіанських кратерів подібного розміру) і тим, що він може бути джерелом принаймні деяких метеоритів-.

Русла та басейни

Ймовірно, в рівнина Елізій разом із рештою північних низовин Марса була вкрита океаном. Окремі невеликі водойми могли зберігатися на ній і пізніше.

З південних височин на рівнину Елізій тягнуться сухі річища, найбільші з яких — долина Маадим (довжиною близько 700 км) та долина Аль-Кахіра (Al-Qahira Vallis; близько 600 км).

Інша система сухих русел — [en] (Athabasca Valles) довжиною понад 300 км та шириною понад 10 км — спускається на рівнину з півночі, починаючись у одній з [en] (Cerberus Fossae). Вона впадає в особливо плоску частину рівнини, відому як болото Цербера (Cerberus Palus) або Західний басейн Елізій (англ. Western Elysium Basin). Колись там було озеро, яке в низці робіт інтерпретоване як водяне, а в низці інших — як лавове. Воно мало два стоки: на південному сході ([en], Lethe Vallis) та на південному заході.

Озеро мало порізані береги, його розмір становив близько 800×900 км, а площа — близько 150 або 250 тисяч км2. Середня глибина місць, де її вдалося оцінити, становила 45 м, а максимальна — 53 м. Це можна порівняти — як за площею, так і за глибиною — із земним Північним морем. Згодом рівень рідини впав на десятки метрів. Існують ознаки прориву цього озера в сусідній басейн крізь долину Лета.

Судячи з підрахунку кратерів, рідина в цьому озері існувала зовсім нещодавно за марсіанськими мірками — за деякими оцінками, лише кілька мільйонів років тому. Втім, цей спосіб датування тут утруднений численними вторинними кратерами кратера . Джерело рідини озера — долини Атабаска — це одна з наймолодших і найкраще збережених систем долин Марса. Завдяки цьому цей регіон став одним із найбільш досліджуваних на планеті.

Характер поверхні

image
Пластини (крижини або уламки лавової кірки) на рівнині Елізій. Колись вони рухалися наліво й наштовхувалися на вінця кратерів. З правого боку кожного великого кратера видно купу уламків пластин, а з лівого — утворену в пластині прогалину. Знімок MRO (2006), розмір — 24×31 км.

Поверхня [en] (Cerberus Palus), що на рівнині Елізій, поламана на своєрідні пластини, наче лід під час відлиги на озері. Розмір цих пластин — від десятків метрів до понад 50 км. По них видно, що вони розколювалися та зміщувалися (іноді на багато кілометрів), після чого застигли нерухомо. На деяких пластинах можна прослідкувати кілька епізодів розколювання, зсуву та застигання. Рухалися вони в основному в напрямку від джерела рідини — долин Атабаска. Перешкоди прорізали в рухомих пластинах прогалини, а самі обростали скупченнями уламків.

Ці пластини привернули увагу дослідників 2005 року під час вивчення знімків місцевості поблизу 5° пн. ш. 150° сх. д. / 5° пн. ш. 150° сх. д. / 5; 150, зроблених космічним апаратом «Марс-експрес». Спершу їх інтерпретували як кригу на замерзлій водоймі. Згідно іншої версії, вони є уламками кірки, що плавали по лавовому озеру. Визначити їх склад спектральними методами не вдається, бо вони вкриті піском і пилом, нанесеними вітром. Радарні дослідження показали, що льоду під поверхнею регіону нині дуже мало (<5 % у верхньому шарі товщиною 0,5-1 м), але це не доводить початкову відсутність води: вона могла витікти або випаруватися.

Підрахунок метеоритних кратерів у цій місцевості дозволяє припустити, що пластини приблизно на 1 мільйон років старші, аніж породи у розривах поміж ними, що свідчить про те, що ця місцевість тверднула та закріплялася в такому вигляді надто довго, аби бути базальтовою лавою. Але можливо, що відмінність у спостережуваній концентрації кратерів пояснюється не відмінністю віку поверхні, а відмінністю її механічних властивостей.

У проміжках між пластинами є численні завитки, утворені неглибокими борознами. На площі близько 4 км2 нараховано 269 завитків діаметром від 5 до 30 м. Подекуди поверхня проміжків між пластинами утворювала «вторинні» пластини, які теж могли розколюватися та зсуватися. Іноді при цьому частини одного завитка опинялися на різних пластинах, і з цього видно, що завитки утворювалися до розколювання «вторинних» пластин.

Ці завитки інтерпретують як [en], що з'являються через напруження зсуву в місцях контакту потоків лави, які рухаються з різною швидкістю. Вони відомі і в земних лавових потоках та озерах, де мають розмір від 5 см до ≥10 м. Завитки в болоті Цербера стали першими, знайденими на іншій планеті. Їх наявність — один з аргументів на користь того, що болото заповнювала саме лава: вода та лід не утворюють подібних структур.

На берегах [en] виявлено скупчення [ru]. Розмір цих багатокутників становить 15-20 м. Подібні об'єкти утворюються при регулярному замерзанні й відтаюванні ґрунту, багатого на лід (вулканічні явища подібних об'єктів не створюють).

Південно-східний край рівнини примітний своєрідним візерунком із дугоподібних розломів.

  • image
    Лавові завитки на рівнині Елізій (ширина знімка — близько 500 м)
  • image
    Два завитки зблизька (діаметр правого — близько 30 м)
  • image
    Унизу — частина долини Лета, вище — скупчення кам'яних багатокутників. Ширина знімка — 850 м.
  • image
    Розломи на південно-східному краї рівнини. Ширина знімка — 17 км.

Посадки космічних апаратів

image
Знімок з апарата InSight
  • 4 січня 2004 року в кратері Гусєв на південно-східному краї рівнини Елізій (14°34′19″ пд. ш. 175°28′43″ сх. д. / 14.5719° пд. ш. 175.4785° сх. д. / -14.5719; 175.4785) висадився марсохід «Спіріт» для дослідження марсіанського ґрунту.
  • 6 серпня 2012 року в кратері Ґейл біля південно-західного краю рівнини Елізій (4°35′22″ пд. ш. 137°26′30″ сх. д. / 4.5895° пд. ш. 137.4417° сх. д. / -4.5895; 137.4417) висадився марсохід «К'юріосіті» для дослідження марсіанського ґрунту та атмосфери.
  • 26 листопада 2018 року на західному краю рівнини Елізій (4°30′09″ пн. ш. 135°37′24″ сх. д. / 4.5024° пн. ш. 135.6234° сх. д. / 4.5024; 135.6234) висадився апарат InSight для дослідження внутрішньої будови Марса. Вибір цієї рівнини як місця посадки ґрунтується на її близькості до екватора (що дає можливість ефективної роботи сонячних батарей та достатню кількість тепла), малій висоті (що важливо для гальмування апарата в атмосфері), малому нахилі поверхні та відсутності великої кількості каменів на поверхні та в глибині (що важливо, серед іншого, для буріння).

Див. також

Примітки

  1. McEwen A. (4 квітня 2012). . HiRISE Operations Center, The University of Arizone. Архів оригіналу за 4 грудня 2018.
  2. Rodrigue C. M. (4 листопада 2016). Geography of Mars: Lecture Notes. California State University. оригіналу за 29 липня 2016.
  3. Entry for Elysium Planitia. USGS Gazetteer of Planetary Nomenclature.(англ.)
  4. Murray J. B., Muller J.-P., Neukum G. et al. Evidence from the Mars Express High Resolution Stereo Camera for a frozen sea close to Mars' equator // Nature. — 2005. — Vol. 434, iss. 7031. — P. 352—356. — Bibcode:2005Natur.434..352M. — DOI:10.1038/nature03379. — PMID 15772653 .
  5. Balme M. R. et al. Fill and spill in Lethe Vallis: a recent flood-routing system in Elysium Planitia, Mars // Martian Geomorphology. Geological Society, London, Special Publications, vol. 356, issue 1 / M. R. Balme, A. S. Bargery, C. J. Gallagher, S. Gupta. — MPG Books, 2011. — P. 203—227. — . — Bibcode:2011GSLSP.356..203B. — DOI:10.1144/SP356.11.
  6. Jaeger W. L. et al. Emplacement of the youngest flood lava on Mars: A short, turbulent story // Icarus. — 2010. — Vol. 205, iss. 1. — P. 230—243. — Bibcode:2010Icar..205..230J. — DOI:10.1016/j.icarus.2009.09.011. з джерела 7 грудня 2018. Процитовано 2018-12-08.
  7. Ryan A. J., Christensen P. R. Coils and Polygonal Crust in the Athabasca Valles Region, Mars, as Evidence for a Volcanic History // Science. — 2012. — Vol. 336, iss. 6080. — P. 449—452. — Bibcode:2012Sci...336..449R. — DOI:10.1126/science.1219437. — PMID 22539716 .
  8. Мартынов Д. Я. Что есть что на Марсе // Земля и Вселенная. — 1974. — № 3. — С. 23.
  9. Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа Марса / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1981. — С. 11, 17, 62.
  10. Elysium Planitia. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 8 грудня 2018. (Карта Марса з орієнтовними межами великих регіонів; ).
  11. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Процитовано 8 грудня 2018. (набрати в рядку пошуку слово «Elysium»)
  12. Cerberus Fossae. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
  13. Balme M. R. et al. The Western Elysium Planitia Paleolake // Lakes on Mars / Cabrol N. A., Grin E. A. — Elsevier, 2010. — P. 275—306. — . — Bibcode:2010lama.book..275B.
  14. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Процитовано 8 грудня 2018.
  15. Williams J.-P., Pathare A. V., Aharonson O. The production of small primary craters on Mars and the Moon // Icarus. — 2014. — Vol. 235. — P. 23—36. — arXiv:1309.2849. — Bibcode:2014Icar..235...23W. — DOI:10.1016/j.icarus.2014.03.011.
  16. Preblich B., McEwen A. S., Studer D. Mapping Rays and Secondary Craters from Zunil, Mars // 36th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 14-18, 2005, in League City, Texas, abstract no.2112. — Bibcode:2005LPI....36.2112P.
  17. Clifford S. M., Parker T. J. The Evolution of the Martian Hydrosphere: Implications for the Fate of a Primordial Ocean and the Current State of the Northern Plains // Icarus. — 2001. — Vol. 154, no. 1. — P. 40—79. — Bibcode:2001Icar..154...40C. — DOI:10.1006/icar.2001.6671. з джерела 6 грудня 2018. Процитовано 2018-12-08.
  18. Al-Qahira Vallis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
  19. de Hon R. A. Hydrologic provinces of Mars: physiographic controls on drainage and ponding // Lakes on Mars / Cabrol N. A., Grin E. A. — Elsevier, 2010. — P. 78—79. — . — Bibcode:2010lama.book...69D.
  20. Cerberus Palus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 8 грудня 2018.
  21. Young, Kelly (25 лютого 2005). 'Pack ice' suggests frozen sea on Mars. New Scientist. Процитовано 8 грудня 2018.(англ.)
  22. Ryan A. J., Christensen P. R. Lava Coils and Drifting Patterned Ground in Cerberus Palus, Mars // 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.2552. — Bibcode:2012LPI....43.2552R.
  23. Ryan A. J., Hamilton C. W., Christensen P. R. Lava Coils in Context: Dynamics of the Athabasca Valles Lava Flow // Eighth International Conference on Mars, held July 14-18, 2014 in Pasadena, California. LPI Contribution No. 1791, p.1404. — Bibcode:2014LPICo1791.1404R.
  24. Balme M. R. et al. Morphological Evidence for a Sea-Ice Origin for Elysium Planitia Platy Terrain // 38th Lunar and Planetary Science Conference, (Lunar and Planetary Science XXXVIII), held March 12-16, 2007 in League City, Texas. LPI Contribution No. 1338, p.2202. — Bibcode:2007LPI....38.2202B.
  25. Griggs M. B. (26 квітня 2012). How Lava Created Strange Spirals on Mars. Popular Mechanics. оригіналу за 28 червня 2018.
  26. Mystery stone circles may point to water on Mars. New Scientist. 30 грудня 2008. оригіналу за 8 грудня 2018.
  27. PIA22310: Avernus Colles. NASA. 3 квітня 2018. оригіналу за 3 січня 2019. (У цій публікації об'єкт віднесено до пагорбів Аверн (Avernus Colles), але він не потрапляє в їх межі, наведені в довіднику Міжнародного астрономічного союзу ()).
  28. Map of all Mars landing sites, failed and successful. The Planetary Society, The Bruce Murray Space Image Library. оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2018.
  29. Parker T. J., Golombek M. P., Calef F. J., Williams N. R., LeMaistre S., Folkner W., Daubar I. J., Kipp D., Sklyanskiy E., Lethcoe-Wilson H., Hausmann R. (2019). Localization of the InSight Lander (PDF). 50th Lunar and Planetary Science Conference, held 18-22 March, 2019 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 2132, id.1948. Bibcode:2019LPI....50.1948P.
  30. . NASA. 2018-11. Архів оригіналу за 29 листопада 2018.

Посилання

  • Інтерактивна карта, відцентрована на рівнині Elysium Planitia, із видимими вгорі вулканами провінції Elysium. Google Mars.
  • Грабени Cerberus Fossae. Google Mars.
  • Ian O'Neill (05-04-2012). Is That an Elephant on Mars?. Discovery. Процитовано 21-11-2014.(англ.)
  • Карти (IAU, USGS):
    • карти рівнини Елізій та околиць з чинними назвами всіх найменованих деталей поверхні:
      • основна частина рівнини,
      • південний край рівнини,
    • вся поверхня Марса з орієнтовними межами рівнини Елізій та інших великих регіонів.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Elysium Planitia velika rivnina roztashovana v kvadranglah ta sho prolyagaye po obidva boki ekvatora Marsa Rozmir blizko 3000 km zi shodu na zahid i 1000 km iz pivnochi na pivden koordinati centra 3 00 pn sh 154 42 sh d 3 0 pn sh 154 7 sh d 3 0 154 7 Vona roztashovana na pivden vid vulkanichnoyi provinciyi Elizij drugogo za rozmirom vulkanichnogo regionu na planeti pislya provinciyi Tarsis Elysium PlanitiaTopografichna mapa Elysium Planitia vikonana instrumentom sho na kosmichnomu aparati Mars Global Surveyor Koordinati 3 00 pn sh 154 42 sh d 3 0 pn sh 154 7 sh d 3 0 154 7 Koordinati 3 00 pn sh 154 42 sh d 3 0 pn sh 154 7 sh d 3 0 154 7 Rivnina Elizij z okolicyami Visochina vgori nagir ya Elizij unizu Karta visot skladena za altimetrichnimi vimiryuvannyami suputnika Mars Global Surveyor rozmir 3600 3000 km Vidpovidnist koloriv visotamShozhij na slona lavovij potik na rivnini ElizijKrater Rivnina privertaye uvagu doslidnikiv dobre zberezhenimi pustimi basejnami ta ruslami stvorenimi ridinoyu za riznimi versiyami vodoyu abo lavoyu Vona primitna shozhimi na veletenski krizhini plastinami sho kolis plavali po cij ridini ta svoyeridnimi en u promizhkah mizh cimi plastinami NazvaRivninu nazvano im yam en Elizij lat Elysium svitloyi p yatikutnoyi oblasti viyavlenoyi za nazemnimi sposterezhennyami Vona v svoyu chergu otrimala nazvu rajskoyi krayini Elizij iz davnogreckih mifiv vid Dzhovanni Skiaparelli u XIX stolitti Znimki kosmichnih aparativ pokazali sho cya svitla oblast velike nagir ya Nazva Elizij perejshla i na nogo i na susidnyu rivninu i she na kilka detalej relyefu regionu Nazva rivnini bula zatverdzhena Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom 1973 roku Spochatku v nomenklaturi MAS cya nazva poshiryuvalasya i na zgadane nagir ya ale na suchasnih kartah MAS vona stosuyetsya tilki nizovini OpisRoztashuvannya ta sumizhni ob yekti Rivnina Elizij chastina prostorih nizovin sho zajmayut bilshu chastinu pivnichnoyi pivkuli Marsa Na pivdni yiyi obmezhuye en Terra Cimmeria chastina drevnih kraterovanih visochin harakternih dlya pivdennoyi pivkuli Na pivnochi rivnina mezhuye z nagir yam Elizij na pivnichnomu zahodi z rivninoyu Utopiya na pivnichnomu shodi z Amazonskoyu rivninoyu Na pivdennomu shodi rivnini stoyit vulkan gora Apollona Apollinaris Mons Na rivnini ta yiyi krayah ye j chimalo nizhchih gir plato ta pagorbiv Z nagir ya Elizij na rivninu tyagnetsya sistema grabeniv borozni Cerbera Cerberus Fossae dovzhinoyu blizko 1200 km Shirina okremih grabeniv syagaye kilometra Jmovirno kolis iz nih vivergalasya lava Na pivnichno shidnomu krayi rivnini lezhit svoyeridnij 380 kilometrovij krater patera Ork Nastupni za rozmirom najmenovani krateri rivnini de Vokuler 302 km Gusyev 158 km Gejl 154 km Boeddiker 107 km Rejl 84 km na yiyi pivdennomu krayu a takozh 60 kilometrovij krater Tombo bilya yiyi centra U pivnichno shidnij chastini rivnini lezhit 10 kilometrovij krater en primitnij duzhe malim vikom blizko 1 mln rokiv jmovirno najmolodshij iz marsianskih krateriv podibnogo rozmiru i tim sho vin mozhe buti dzherelom prinajmni deyakih meteoritiv Rusla ta basejni Jmovirno v rivnina Elizij razom iz reshtoyu pivnichnih nizovin Marsa bula vkrita okeanom Okremi neveliki vodojmi mogli zberigatisya na nij i piznishe Z pivdennih visochin na rivninu Elizij tyagnutsya suhi richisha najbilshi z yakih dolina Maadim dovzhinoyu blizko 700 km ta dolina Al Kahira Al Qahira Vallis blizko 600 km Insha sistema suhih rusel en Athabasca Valles dovzhinoyu ponad 300 km ta shirinoyu ponad 10 km spuskayetsya na rivninu z pivnochi pochinayuchis u odnij z en Cerberus Fossae Vona vpadaye v osoblivo plosku chastinu rivnini vidomu yak boloto Cerbera Cerberus Palus abo Zahidnij basejn Elizij angl Western Elysium Basin Kolis tam bulo ozero yake v nizci robit interpretovane yak vodyane a v nizci inshih yak lavove Vono malo dva stoki na pivdennomu shodi en Lethe Vallis ta na pivdennomu zahodi Ozero malo porizani beregi jogo rozmir stanoviv blizko 800 900 km a plosha blizko 150 abo 250 tisyach km2 Serednya glibina misc de yiyi vdalosya ociniti stanovila 45 m a maksimalna 53 m Ce mozhna porivnyati yak za plosheyu tak i za glibinoyu iz zemnim Pivnichnim morem Zgodom riven ridini vpav na desyatki metriv Isnuyut oznaki prorivu cogo ozera v susidnij basejn kriz dolinu Leta Sudyachi z pidrahunku krateriv ridina v comu ozeri isnuvala zovsim neshodavno za marsianskimi mirkami za deyakimi ocinkami lishe kilka miljoniv rokiv tomu Vtim cej sposib datuvannya tut utrudnenij chislennimi vtorinnimi kraterami kratera Dzherelo ridini ozera dolini Atabaska ce odna z najmolodshih i najkrashe zberezhenih sistem dolin Marsa Zavdyaki comu cej region stav odnim iz najbilsh doslidzhuvanih na planeti Harakter poverhni Plastini krizhini abo ulamki lavovoyi kirki na rivnini Elizij Kolis voni ruhalisya nalivo j nashtovhuvalisya na vincya krateriv Z pravogo boku kozhnogo velikogo kratera vidno kupu ulamkiv plastin a z livogo utvorenu v plastini progalinu Znimok MRO 2006 rozmir 24 31 km Poverhnya en Cerberus Palus sho na rivnini Elizij polamana na svoyeridni plastini nache lid pid chas vidligi na ozeri Rozmir cih plastin vid desyatkiv metriv do ponad 50 km Po nih vidno sho voni rozkolyuvalisya ta zmishuvalisya inodi na bagato kilometriv pislya chogo zastigli neruhomo Na deyakih plastinah mozhna proslidkuvati kilka epizodiv rozkolyuvannya zsuvu ta zastigannya Ruhalisya voni v osnovnomu v napryamku vid dzherela ridini dolin Atabaska Pereshkodi prorizali v ruhomih plastinah progalini a sami obrostali skupchennyami ulamkiv Ci plastini privernuli uvagu doslidnikiv 2005 roku pid chas vivchennya znimkiv miscevosti poblizu 5 pn sh 150 sh d 5 pn sh 150 sh d 5 150 zroblenih kosmichnim aparatom Mars ekspres Spershu yih interpretuvali yak krigu na zamerzlij vodojmi Zgidno inshoyi versiyi voni ye ulamkami kirki sho plavali po lavovomu ozeru Viznachiti yih sklad spektralnimi metodami ne vdayetsya bo voni vkriti piskom i pilom nanesenimi vitrom Radarni doslidzhennya pokazali sho lodu pid poverhneyu regionu nini duzhe malo lt 5 u verhnomu shari tovshinoyu 0 5 1 m ale ce ne dovodit pochatkovu vidsutnist vodi vona mogla vitikti abo viparuvatisya Pidrahunok meteoritnih krateriv u cij miscevosti dozvolyaye pripustiti sho plastini priblizno na 1 miljon rokiv starshi anizh porodi u rozrivah pomizh nimi sho svidchit pro te sho cya miscevist tverdnula ta zakriplyalasya v takomu viglyadi nadto dovgo abi buti bazaltovoyu lavoyu Ale mozhlivo sho vidminnist u sposterezhuvanij koncentraciyi krateriv poyasnyuyetsya ne vidminnistyu viku poverhni a vidminnistyu yiyi mehanichnih vlastivostej U promizhkah mizh plastinami ye chislenni zavitki utvoreni neglibokimi boroznami Na ploshi blizko 4 km2 narahovano 269 zavitkiv diametrom vid 5 do 30 m Podekudi poverhnya promizhkiv mizh plastinami utvoryuvala vtorinni plastini yaki tezh mogli rozkolyuvatisya ta zsuvatisya Inodi pri comu chastini odnogo zavitka opinyalisya na riznih plastinah i z cogo vidno sho zavitki utvoryuvalisya do rozkolyuvannya vtorinnih plastin Ci zavitki interpretuyut yak en sho z yavlyayutsya cherez napruzhennya zsuvu v miscyah kontaktu potokiv lavi yaki ruhayutsya z riznoyu shvidkistyu Voni vidomi i v zemnih lavovih potokah ta ozerah de mayut rozmir vid 5 sm do 10 m Zavitki v boloti Cerbera stali pershimi znajdenimi na inshij planeti Yih nayavnist odin z argumentiv na korist togo sho boloto zapovnyuvala same lava voda ta lid ne utvoryuyut podibnih struktur Na beregah en viyavleno skupchennya ru Rozmir cih bagatokutnikiv stanovit 15 20 m Podibni ob yekti utvoryuyutsya pri regulyarnomu zamerzanni j vidtayuvanni gruntu bagatogo na lid vulkanichni yavisha podibnih ob yektiv ne stvoryuyut Pivdenno shidnij kraj rivnini primitnij svoyeridnim vizerunkom iz dugopodibnih rozlomiv Lavovi zavitki na rivnini Elizij shirina znimka blizko 500 m Dva zavitki zblizka diametr pravogo blizko 30 m Unizu chastina dolini Leta vishe skupchennya kam yanih bagatokutnikiv Shirina znimka 850 m Rozlomi na pivdenno shidnomu krayi rivnini Shirina znimka 17 km Posadki kosmichnih aparativZnimok z aparata InSight 4 sichnya 2004 roku v krateri Gusyev na pivdenno shidnomu krayi rivnini Elizij 14 34 19 pd sh 175 28 43 sh d 14 5719 pd sh 175 4785 sh d 14 5719 175 4785 visadivsya marsohid Spirit dlya doslidzhennya marsianskogo gruntu 6 serpnya 2012 roku v krateri Gejl bilya pivdenno zahidnogo krayu rivnini Elizij 4 35 22 pd sh 137 26 30 sh d 4 5895 pd sh 137 4417 sh d 4 5895 137 4417 visadivsya marsohid K yuriositi dlya doslidzhennya marsianskogo gruntu ta atmosferi 26 listopada 2018 roku na zahidnomu krayu rivnini Elizij 4 30 09 pn sh 135 37 24 sh d 4 5024 pn sh 135 6234 sh d 4 5024 135 6234 visadivsya aparat InSight dlya doslidzhennya vnutrishnoyi budovi Marsa Vibir ciyeyi rivnini yak miscya posadki gruntuyetsya na yiyi blizkosti do ekvatora sho daye mozhlivist efektivnoyi roboti sonyachnih batarej ta dostatnyu kilkist tepla malij visoti sho vazhlivo dlya galmuvannya aparata v atmosferi malomu nahili poverhni ta vidsutnosti velikoyi kilkosti kameniv na poverhni ta v glibini sho vazhlivo sered inshogo dlya burinnya Div takozhGeografiya Marsa Geologiya Marsa Spisok rivnin na Marsi Spisok kvadrangliv na MarsiPrimitkiMcEwen A 4 kvitnya 2012 HiRISE Operations Center The University of Arizone Arhiv originalu za 4 grudnya 2018 Rodrigue C M 4 listopada 2016 Geography of Mars Lecture Notes California State University originalu za 29 lipnya 2016 Entry for Elysium Planitia USGS Gazetteer of Planetary Nomenclature angl Murray J B Muller J P Neukum G et al Evidence from the Mars Express High Resolution Stereo Camera for a frozen sea close to Mars equator Nature 2005 Vol 434 iss 7031 P 352 356 Bibcode 2005Natur 434 352M DOI 10 1038 nature03379 PMID 15772653 Balme M R et al Fill and spill in Lethe Vallis a recent flood routing system in Elysium Planitia Mars Martian Geomorphology Geological Society London Special Publications vol 356 issue 1 M R Balme A S Bargery C J Gallagher S Gupta MPG Books 2011 P 203 227 ISBN 9781862393301 Bibcode 2011GSLSP 356 203B DOI 10 1144 SP356 11 Jaeger W L et al Emplacement of the youngest flood lava on Mars A short turbulent story Icarus 2010 Vol 205 iss 1 P 230 243 Bibcode 2010Icar 205 230J DOI 10 1016 j icarus 2009 09 011 z dzherela 7 grudnya 2018 Procitovano 2018 12 08 Ryan A J Christensen P R Coils and Polygonal Crust in the Athabasca Valles Region Mars as Evidence for a Volcanic History Science 2012 Vol 336 iss 6080 P 449 452 Bibcode 2012Sci 336 449R DOI 10 1126 science 1219437 PMID 22539716 Martynov D Ya Chto est chto na Marse Zemlya i Vselennaya 1974 3 S 23 Burba G A Nomenklatura detalej relefa Marsa Otv red K P Florenskij i Yu I Efremov Moskva Nauka 1981 S 11 17 62 Elysium Planitia Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 14 grudnya 2012 Procitovano 8 grudnya 2018 Karta Marsa z oriyentovnimi mezhami velikih regioniv Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Procitovano 8 grudnya 2018 nabrati v ryadku poshuku slovo Elysium Cerberus Fossae Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Astrogeology Research Program Balme M R et al The Western Elysium Planitia Paleolake Lakes on Mars Cabrol N A Grin E A Elsevier 2010 P 275 306 ISBN 978 0 444 52854 4 Bibcode 2010lama book 275B Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Procitovano 8 grudnya 2018 Williams J P Pathare A V Aharonson O The production of small primary craters on Mars and the Moon Icarus 2014 Vol 235 P 23 36 arXiv 1309 2849 Bibcode 2014Icar 235 23W DOI 10 1016 j icarus 2014 03 011 Preblich B McEwen A S Studer D Mapping Rays and Secondary Craters from Zunil Mars 36th Annual Lunar and Planetary Science Conference March 14 18 2005 in League City Texas abstract no 2112 Bibcode 2005LPI 36 2112P Clifford S M Parker T J The Evolution of the Martian Hydrosphere Implications for the Fate of a Primordial Ocean and the Current State of the Northern Plains Icarus 2001 Vol 154 no 1 P 40 79 Bibcode 2001Icar 154 40C DOI 10 1006 icar 2001 6671 z dzherela 6 grudnya 2018 Procitovano 2018 12 08 Al Qahira Vallis Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Astrogeology Research Program de Hon R A Hydrologic provinces of Mars physiographic controls on drainage and ponding Lakes on Mars Cabrol N A Grin E A Elsevier 2010 P 78 79 ISBN 978 0 444 52854 4 Bibcode 2010lama book 69D Cerberus Palus Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 14 grudnya 2012 Procitovano 8 grudnya 2018 Young Kelly 25 lyutogo 2005 Pack ice suggests frozen sea on Mars New Scientist Procitovano 8 grudnya 2018 angl Ryan A J Christensen P R Lava Coils and Drifting Patterned Ground in Cerberus Palus Mars 43rd Lunar and Planetary Science Conference held March 19 23 2012 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1659 id 2552 Bibcode 2012LPI 43 2552R Ryan A J Hamilton C W Christensen P R Lava Coils in Context Dynamics of the Athabasca Valles Lava Flow Eighth International Conference on Mars held July 14 18 2014 in Pasadena California LPI Contribution No 1791 p 1404 Bibcode 2014LPICo1791 1404R Balme M R et al Morphological Evidence for a Sea Ice Origin for Elysium Planitia Platy Terrain 38th Lunar and Planetary Science Conference Lunar and Planetary Science XXXVIII held March 12 16 2007 in League City Texas LPI Contribution No 1338 p 2202 Bibcode 2007LPI 38 2202B Griggs M B 26 kvitnya 2012 How Lava Created Strange Spirals on Mars Popular Mechanics originalu za 28 chervnya 2018 Mystery stone circles may point to water on Mars New Scientist 30 grudnya 2008 originalu za 8 grudnya 2018 PIA22310 Avernus Colles NASA 3 kvitnya 2018 originalu za 3 sichnya 2019 U cij publikaciyi ob yekt vidneseno do pagorbiv Avern Avernus Colles ale vin ne potraplyaye v yih mezhi navedeni v dovidniku Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu Map of all Mars landing sites failed and successful The Planetary Society The Bruce Murray Space Image Library originalu za 3 grudnya 2018 Procitovano 8 grudnya 2018 Parker T J Golombek M P Calef F J Williams N R LeMaistre S Folkner W Daubar I J Kipp D Sklyanskiy E Lethcoe Wilson H Hausmann R 2019 Localization of the InSight Lander PDF 50th Lunar and Planetary Science Conference held 18 22 March 2019 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 2132 id 1948 Bibcode 2019LPI 50 1948P NASA 2018 11 Arhiv originalu za 29 listopada 2018 PosilannyaInteraktivna karta vidcentrovana na rivnini Elysium Planitia iz vidimimi vgori vulkanami provinciyi Elysium Google Mars Grabeni Cerberus Fossae Google Mars Ian O Neill 05 04 2012 Is That an Elephant on Mars Discovery Procitovano 21 11 2014 angl Karti IAU USGS karti rivnini Elizij ta okolic z chinnimi nazvami vsih najmenovanih detalej poverhni osnovna chastina rivnini pivdennij kraj rivnini vsya poverhnya Marsa z oriyentovnimi mezhami rivnini Elizij ta inshih velikih regioniv

Дата публікації:
Топ