Рябченко Василь Сергійович

Василь Сергійович Рябченко (нар. 23 липня 1954, Одеса, СРСР) — український живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій. Один із ключових художників сучасного українського мистецтва і «Нової української хвилі».

Рябченко Василь Сергійович
|премії=
Народження	23 липня 1954(1954-07-23) (69 років) Одеса, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Країна	СРСР→ Україна
Жанр	живопис, графіка, інсталяція, фотографія
Навчання	Одеське художнє училище (1973) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1983)
Діяльність	художник, фотограф, художник інсталяцій
Напрямок	експресіонізм, неоекспресіонізм, постмодернізм
Батько	Рябченко Сергій Васильович
Діти	Рябченко Степан Васильович
Сайт	vasiliyryabchenko.com
Рябченко Василь Сергійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябченко.

Біографія

«Дафна», 200 х 150 см, полотно, олія, 1989 (Одеський національний художній музей)

Василь Рябченко народився 23 липня 1954 року в Одесі в сім'ї радянського художника-графіка Сергія Рябченка.

Художню освіту починає у 1966 році в художній школі, розташованій на території Одеського художнього училища. У 1969 році вступає до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова на відділення живопису.

З 1974 по 1976 — навчання як вільного слухача в ЛВХПУ ім. Мухіної у Ленінграді, а після повернення в Одесу — знайомство та дружба із Валентином Хрущем й одеськими «нонконформістами».

У 1978 — 1983 роках навчався в Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, де його викладачами були Зінаїда Борисюк та Валерій Гегамян.

З 1987 — член Спілки художників СРСР, згодом — Національної спілки художників України. Цього періоду виникає одеська група художників — Сергій Ликов, Олена Некрасова, Олександр Ройтбурд, Василь Рябченко — маловідома в «офіційному» середовищі Спілки художників та не пов'язана із середовищем неофіційним — «нонконформістським», яка наприкінці 1980-х провела дві великі резонансні виставки «Після модернізму 1» та «Після модернізму 2» у просторі державної установи Одеського художнього музею. Тематика, сюжети робіт, їх масштабні формати поклали початок нового напряму образотворчого мистецтва Одеси. До цього періоду відносяться живописні роботи: «Берег невиявлених персонажів» (1989), «Червона кімната» (1988), «Жертва» (1989), «Смерть Актеона» (1989), диптих «Ловці» (1989), «Метод спокуси» (1990) та інші.

У проміжку між двома вищезгаданими, відбулася виставка «Нові фігурації» в Одеському літературному музеї, до участі в якій були залучені молоді художники Києва. Це стало початком інтеграції «Одеської групи» у контекст актуального на той період загальноукраїнського артруху. З цією виставкою пов'язані роботи Рябченко: «Відмова від благодаті» та «Любов — не любов» (обидві 1988).

Василь Рябченко одним з перших починає працювати в жанрі інсталяції. Першою роботою цього напряму стала «Гойдалки для пеньків» для кураторського проекту Єжи Онуха «Степи Європи» (1993). Надалі були створені інсталяції «Великий Бембі» (1994), «Посвята мадам Рекам'є» (1994), «Принцеса» (1996), «Академія холоду» (1998) та інші. З початку 1970-х художник активно експериментує із фотографією. Основними сюжетами спочатку були непостановочні натюрморти із побутових предметів, пізніше — фотофіксація імпровізацій за участі предметів та людського тіла, у компонуванні яких художник використовує «порожнистість» та асиметрію, властиву східної традиції. За цикл цих фотографій, об'єднаних в проекті «Naked Dream» (1995), отримує премію та звання «Кращий художник України» за підсумками першого всеукраїнського Артфестивалю «Золотий перетин» 1996 року. Цього ж року започатковує творче об'єднання «Арт Лабораторія».

Живе та працює в Одесі.

Творчість

«Обійми», 110 х 110 см, полотно, олія, 1986

«Смерть Актеона», 200 х 300 см, холст, олія, 1989

Володимир Левашов виділяє кілька періодів у творчості Василя Рябченка. Ранні роботи художника, що відносяться до 1970-м-початку 1980-х років, відрізняються синтезом «західного» і «східного» підходів до живопису — майже «англійським» аристократичним аскетизмом мови, що органічно перетікає в китайський «танець пензля», стриманість врівноважується свободою і легкістю.

У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду. Але якщо в цілому український трансавангард тяжів до естетики бароко, роботи Рябченко цього часу можна позначити як «нове рококо». Для «трансавангардного» періоду художника характерні програмна пустотність, вивірений естетизм, легковажна грайливість і механістична комбінаторика. Як приклад робіт другої половини 1980-х років — «Коти», сюжет про двох котів-суперників. В подальшому варіанті, написаному в період фінального загострення відносин між двома наддержавами, що призвели до розпаду СРСР, сюжет поміняв свій смисловий контекст за рахунок зміни розміру, колориту, манери написання і назви — «Залякування».

«Лінія рококо» простежується і в наступних роботах Рябченка, аж до зроблених останнім часом. Однак вони стають більш емоційними і злегка заплутаними, в них з'являються нотки ірраціоналізму і занепокоєння. Пасторальна безпечність починає поступатися місцем рефлексії і наростаючого драматизму.

Про художника

Василь Рябченко в своїх творах є медіатором об'єктивної пустотности за законами краси. Причому фігуративність не применшує, а посилює цю інтенцію. Для втілення вакууму художник примножує витонченість рокайля, стилізованість модерну і розкіш великосвітського бароко на абсолютну деконструкцію міфологічних смислів.

 — Михайло Рашковецький, мистецтвознавець.

Обрані виставки

«Гойдалки для пеньків», дерев'яна конструкція, пенька, ланцюги (1993)

«Великий Бембі», інсталяція, бочки, лінійні лампи, роги оленя (1994)

«Naked Dream», фотографія (1995)

Перелік виставок за даними сайта художника (станом на 2024 рік):

• 2024:
  • Протагоністи. Живописний заповідник. Паризька комуна / Український дім, Київ, Україна
• 2022:
  • Unfolding Landscapes / Kunst(Zeug)Haus, Рапперсвіль-Йона, Швейцарія
  • Unfolding Landscapes / Королівський музей мистецтва та історії, Брюссель, Бельгія
  • Unfolding Landscapes / Art Centre Silkeborg Bad, Сількеборг, Данія
• 2020:
  • Strange Time / Міжнародна виставка сучасного мистецтва у віртуальному просторі
• 2017:
  • Салон зацькованих / Музей морського флоту України, Одеса, Україна
  • Холодна віра / Invogue Gallery, Одеса, Україна
• 2016:
  • Дух часу / Zenko Art Foundation, Татарів, Україна
  • Рецепт для утопії / Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ, Україна
  • Лихі 90-ті / Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса, Україна
  • Ergo sum. Виставка автопортретів / Галерея Дукат, Київ, Україна
  • Три покоління укрїнських митців в колекції Тетяни і Бориса Гриньових / ЄрміловЦентр, Харків, Україна
• 2015:
  • Enfant Terrible. Одеський концептуалізм / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985—2015 / Мистецький арсенал, Київ, Україна
• 2014:
  • Український пейзаж / Мистецький арсенал, Київ, Украина
• 2013:
  • Одеська школа. Традиції та актуальність / Мистецький арсенал, Київ, Україна
• 2012:
  • Міф. Українське бароко / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • Сучасні українські художники / ЄрміловЦентр, Харків, Україна
• 2011:
  • Незалежні / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
• 2010:
  • Топ-10 сучасних художників Одеси / Hudpromo Gallery, Одеса, Україна
  • Зіркові війни / Артцентр Олександра Коробчинського, Одеса, Україна
  • Живопис 60-х–90-х рр.з колекції МСМ «Совіарт» / ЦСМ «Совіарт», Київ, Україна
• 2009:
  • Restart / Морський Арт-Термінал, Одеса, Україна
  • Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України, Київ, Україна
• 2008:
  • Сучасне мистецтво Одеси / Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса, Україна
  • Ювілейна виставка до 70-річчя ОООНСХУ / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
• 2004:
  • Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
• 2003:
  • Перша колекція / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
• 2000:
  • Часткове затемнення / Французький культурний центр, Белград, Югославія
  • Позитивна реакція / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
• 1999:
  • Пінакотека / Український дім, Київ, Україна
• 1998:
  • Month of photography / Братислава, Словаччина
  • Поза графіки / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • Академія холоду / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • Сторони / галерея «Карась», Київ, Україна
  • Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна
  • Всеукраїнська молодіжна виставка / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
• 1997:
  • Фотосинтез / Дирекція виставок Спілки Художників України, Київ, Україна
• 1996:
  • Фантом опера / Театр юного глядача, Одеса, Україна
  • Погляд з варенням / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
  • Золотий перетин / Виставка претендентів на звання «Кращий художник 1996 року», Український Дім, Київ, Україна
  • Товарний фетишизм / Український Дім, Київ, Україна
  • Naked Dream / галерея «Бланк Арт», Київ, Україна
  • Сімейний альбом / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
  • Синтетична художня реклама / галерея «Карась», Київ, Україна
  • Батискаф-1 / Міжнародний симпозіум / Палац Моряків, Одеса, Україна
  • Учасники APT фестиваля / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
  • Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна
• 1995:
  • Кабінет доктора Франкенштейна / Дім вчених, Одеса, Україна
  • Аналіз крові / Дирекція виставок Спілки Художників, Київ, Україна
  • Синдром Кандинського / Краєзнавчий музей, Одеса, Україна
  • Two days and two nights / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
• 1994:
  • Вільна зона / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • Простір культурної революції / Український Дім, Київ, Україна
  • Страшне — любовне / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • Продовження традицій / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • Lux ex tenebris / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
• 1993:
  • Grafik aus Odessa / Муніципальна галерея, Розенхайм, Німеччина
  • Випадкова виставка / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • Степи Європи / Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
  • Діаспора / Центральний Будинок Художника, Москва, Росія
• 1991:
  • Kunst aus Odessa / Galerie im Alten Rathaus, Прін-ам-Кімзе, Німеччина
  • The Glory and Modernity of Odessa / Йокогама, Японія
  • Украинський живопис ХХ століття / Національний Художній Музей України, Київ, СРСР
• 1990:
  • ^[ru] / Центральний Палац Молоді, Москва, СРСР
  • Після модернізму 2 / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР
  • Avec Cezanne, avec Van Gogh pour la montagne Sant Victore… / Марсель, Франція
  • Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Оденсе, Данія
  • Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Торгівельно-Промислова палата, Київ, СССР
• 1989:
  • Після модернізму 1 / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР
  • Нові фігурації / Літературний музей, Одеса, СРСР
• 1988:
  • ^[ru] / Манеж, Москва, СРСР
• 1973 - 1989 — учасник регіональних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок

Колекції

Музеї

• Художній музей Зіммерлі в університеті Рутгерса (Нью-Джерсі, США)
• Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв (Іжевськ, Росія)
• Національний художній музей України (Київ, Україна)
• Музей сучасного образотворчого мистецтва України (Київ, Україна)
• Одеський художній музей (Одеса, Україна)
• Музей сучасного мистецтва Одеси (Одеса, Україна)
• Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацкого (Суми, Україна)
• Чернігівський обласний художній музей (Чернігів, Україна)
• Міністерство культури України (Київ, Україна)
• Дирекція виставок Национальної Спілки Художників України (Київ, Україна)
• Центр сучасного мистецтва «Совіарт» (Київ, Україна)
• Запоріжський обласний художній музей (Запоріжжя, Україна)
• Черкаський художній музей (Черкаси, Україна)
• Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк, Україна)

Приватні колекції (обрані)

Abramovych Foundation, . Voronov Art Foundation, Галерея сучасного мистецтва NT-Art, тощо

Галерея

• "Пора цвітіння", 70 х 75, см, полотно, олія, 1987
• "Виховання Балбесіна", 110 х 110, см, полотно, олія, 1987
• "Жінка-Змія", 140 х 160, см, полотно, олія, 1988
• "Ігри з персонажами", 90 х 85, см, полотно, олія, 1988
• "Ігри з персонажами", 90 х 85, см, полотно, олія, 1988
• "Поцілунок крадькома", 180 х 170, см, полотно, олія, 1988
• "Берег невиявлених персонажів" (диптих), 200 х 400 см, полотно, олія, 1989
• "Балерина", 200 х 150 см, полотно, олія, 1989
• "Ігри з персонажами", 90 х 85, см, полотно, олія, 1989
• "Сусса і старці", 200 х 200, см, полотно, олія, 1989
• "Червона кімната", 200 х 200, см, полотно, олія, 1989
• "Відмова від благодаті", 200 х 300, см, полотно, олія, 1989
• "Самсончик". Із серії "Героїчні пупсики", 80 х 60 см, полотно, олія, 1989
• "Його крихітка". Із серії "Героїчні пупсики", 80 х 60 см, полотно, олія, 1989
• "Принц", 65 х 50, см, папір, пастель, олівці, 1994
• "Принц", 65 х 50, см, папір, пастель, олівці, 1994
• "Купорос", 196 х 146 см, полотно, олія, 2008

Примітки

1. Vasiliy Ryabchenko. Strange Time (англ.). Процитовано 11 червня 2020.
2. Віртуозність як ідеологія. odessa-journal.com (англ.). 23 травня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
3. Віра Савченко, кандидат філософських наук, мистецтвознавець. Одеський художник Сергій Рябченко: справжнє мистецтво не старіє : ( )[укр.] // Вікна-Одеса. — 2013.
4. 25 років присутності. Сучасні українські художники. Issuu (англ.). Процитовано 10 липня 2020.
5. (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
6. Сучасні українські художники — Родовід, 2012. — c. 136—143
7. (рос.). Худкомбінат. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
8. Євген Голубовський. . msio.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
9. Нові фігурації (рос.). 1989.
10. Василь Рябченко про Василя Рябченка. МіТЄЦ (рос.). 10 жовтня 2019. Процитовано 4 липня 2020.
11. Сучасне мистецтво України. Портрети художників (укр.). ArtHuss. 2018. с. 354—371. ISBN . {{}}: |first= з пропущеним |last= (); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()
12. АлІса Ложкина «ЧУДОВА ДЕСЯТКА» одеських художників в «ХудПромо»
13. Галина Скляренко. 25 років присутності. — .
14. . www.100artists.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
15. Виставки — Василь Рябченко (англ.). Vasiliy Ryabchenko. Процитовано 9 серпня 2017.
16. Протагоністи. Живописний заповідник / Паризька комуна. www.uadim.in.ua (укр.).
17. Kunst(Zeug)Haus Rapperswil-Jona - Ausstellung Unfolding Landscapes. www.kunstzeughaus.ch. Процитовано 29 листопада 2022.
18. Admin (4 серпня 2022). У столиці Бельгії відкрили масштабну виставку українських художників. Marbeks (укр.). Процитовано 29 листопада 2022.
19. . www.silkeborgbad.dk. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 4 травня 2022. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
20. Vasiliy Ryabchenko. Strange Time (англ.). Процитовано 10 липня 2020.
21. В Одессе откроется «Салон отверженных». ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
22. . web.archive.org (рос.). 28 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
23. . Zenko Foundation (рос.). Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
24. "Рецепт для утопии" в Институте проблем современного искусства (рос.). 23 серпня 2016. Процитовано 10 липня 2020.
25. "Лихі 90-ті" (рос.). Музей сучасного мистецтва Одеси. 2016.
26. Ergo Sum. Виставка автопортретів (рос.). Галерея "Дукат". 2016.
27. . web.archive.org (укр.). 28 липня 2017. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
28. Національний художній музей України — Перегляд виставки . Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 8 листопада 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
29. New Now Gallery - Виставки — Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво. 1985–2015. newnow.gallery (укр.). Процитовано 12 липня 2020.
30. УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ. Арсенал (укр.). Процитовано 10 липня 2020.
31. ОДЕСЬКА ШКОЛА. ТРАДИЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ (МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ, КИЇВ) – NT Art gallery. nt-art.net (укр.). Процитовано 10 липня 2020.
32. Масштабный проект «Современные украинские художники». ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
33. В ДЕСЯТКУ! Новая галерея «ХудПромо» открылась выставкой «Топ10 одесских художников». ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
34. «Звездные войны» в Одессе. artinvestment.ru (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
35. . web.archive.org (рос.). 26 травня 2017. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
36. Выставка «Restart» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
37. . msio.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
38. (рос.). msio.com.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 31 липня 2017. {{}}: Вказано більш, ніж один |lang= та |language= (); Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
39. Одесскому отделению союза художников — 70 лет. vo.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
40. Арсенал: история одного разоружения. ART Ukraine (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
41. В центральном доме художника можно увидеть… Штирлица с обезьянкой на руках и инопланетян... fakty.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
42. "Академия холода" - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
43. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 164—167
44. . web.archive.org (рос.). 11 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
45. . anm.odessa.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
46. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 92 — 93
47. . web.archive.org (рос.). 11 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
48. . anm.odessa.ua (укр.). 1996. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 10 липня 2020.
49. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 90 — 91
50. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 79
51. Художественный журнал N 29. old.guelman.ru (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
52. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 68 — 69
53. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 62
54. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 65
55. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 60
56. top10_kiev (22 березня 2010). Новейшая история украинского искусства. Point Zero. top10_kiev (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
57. "После модернизма - 2" - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
58. "После модернизма..." - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (рос.). Процитовано 10 липня 2020.
59. Інтерв'ю: Олександр Соловйов про виставку-ярмарку Fine Art Ukraine 2013 і Всесоюзну виставку молодих художників 1988 року. Elle (рос.). 14 лютого 2013.
60. Біографія - Василь Рябченко (англ.). Процитовано 9 серпня 2017.
61. Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв. Василь Рябченко "Залякування" (рос.). www.urmii.ru.
62. Василь Рябченко, «Молитва» — Музей сучасного мистецтва України // http://modern-museum.org.ua
63. (рос.). msio.com.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2017. {{}}: Вказано більш, ніж один |lang= та |language= (); Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= ()
64. Рябченко Василь — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (укр.). Процитовано 10 липня 2020.
65. Василь Рябченко – NT Art gallery. nt-art.net. Процитовано 10 липня 2020.

Бібліографія

1. Музейне зыбрання «Українське сучасне мистецтво 1985—2015 з приватних колекцій» / Мистецький Арсенал — Київ, 2015. — c. 52 — 53
2. Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136—143
3. Міф. Українське Бароко / Національний художній музей України. — Київ, 2012. — c. 39, 161
4. Всеукраїнське трієнале живопису, Київ — 2010 / Національна спілка художників України. — 2010. — c. 37
5. Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України. — Київ, 2009. — c. 164—171
6. . — Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ, 2008. — с. 119
7. Сучасне мистецтво часів незалежності України: 100 імен. — Мысль. — 2008. — с. 536—539, с. 640 
8. Одеська обласна організація Національної спілки художників України. — Grafikplus, 2006. — c. 117
9. Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал. — Київ, 2004. — с. 67, 121
10. Портфоліо. Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 13, 15, 22, 24-26, 36, 52-53, 60-65,164-167, 294—301, 312
11. Ukrainian art 1960s — 1980s. — Soviart. — Mammens Bogtrykkeri A/S. — c. 9 — 20. c. 88 — 89

Посилання

• vasiliyryabchenko.com — офіційний сайт художника В. С. Рябченко
• Василь Рябченко (10 жовтня 2019). Василь Рябченко про Василя Рябченко. www.mitec.ua (рос.). «Мітец». Процитовано 15 липня 2020.
• Анна Літман (15 червня 2016). Інтерв'ю Василя Рябченко. www.hudcombinat.com (рос.). «Худкомбинат». Процитовано 10 липня 2020.
• Євген Голубовський, Євген Деменок (16 серпня 2011). Інтерв'ю Василя Рябченко. www.artukraine.com.ua (рос.). ArtUkraine. Процитовано 10 липня 2020.