Ру́днєв Все́волод Фе́дорович (рос. Руднев Всеволод Фёдорович; (19 (31) серпня 1855, Даугавгріва — 7 (20) липня 1913, Заокський район, Тульська губернія) — російський контр-адмірал (1905), герой російсько-японської війни, командир крейсера «Варяг».
Руднєв Всеволод Федорович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Руднев Всеволод Фёдорович | ||||
Народження | 19 (31) серпня 1855 ф. Динамюнде | |||
Смерть | 7 (20) липня 1913 (57 років) с. Мишенкі | |||
Поховання | Тульська область | |||
Країна | Російська імперія | |||
Приналежність | ||||
Освіта | Морський кадетський корпус | |||
Звання | контр-адмірал | |||
Командування | Варяг | |||
Війни / битви | Російсько-японська війна | |||
Нагороди | ||||
Руднєв Всеволод Федорович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 19 (31) серпня 1855 року в фортеці Динамюнде Ризької губернії в родині військово-морського офіцера.
У 1872 році, після закінчення гімназії в Лібаві, вступив до морського училища. З травня 1873 року — на військовій службі. У 1873—1875 роках в літній період перебував у навчальних плаваннях на Балтійському морі.
16 жовтня 1875 року отримав військове звання старшого унтер-офіцера.
Навесні 1876 року, після успішної здачі іспитів, отримав військове звання гардемарина й призначений матросом на навчальний фрегат «Петропавловськ». З 18 травня 1876 року по 25 серпня 1877 року перебував у закордонному плаванні, несучи, крім обов'язків матроса, й офіцерську вахту. Після позитивної атестації командира навчального фрегату, 30 серпня 1877 року отримав військове звання мічмана.
З вересня 1877 року перебував на річних курсах у флотській стрілецькій роті.
16 квітня 1880 року наказом головного командира Кронштадського порту мічман Руднєв призначений на крейсер «Африка», який, по прибутті на Далекий Схід, здійснив довколосвітню подорож. 6 жовтня 1880 року Руднев призначений командиром 7-ї роти на крейсері. 1 січня 1882 року йому присвоєно звання лейтенанта.
У 1884—1887 роках продовжував плавати Балтійським морем, у 1886 році здійснив закордонне плавання.
У 1888 році Руднєву було доручено доправити в Кронштадт збудований у Франції паровий військовий транспорт «Петро Великий».
З 1 серпня 1889 року на крейсері «Адмірал Корнілов» перебував у закордонному плаванні, брав участь в маневрах , став старшим офіцером корабля.
У 1891 році послідовно обіймав посади командира міноносця «Котлін», портового пароплава «Робітник», старшим офіцером панцерника «Гангут».
У 1893 році Руднєв отримав звання капітана 2-го рангу й став старшим офіцером ескадренного панцерника «Імператор Микола I». Майже рік в складі групи російських кораблів під командуванням контр-адмірала С. О. Макарова перебував у плаванні в територіальних водах Греції. З 1 січня по 9 грудня 1895 року здійснив довколосвітне плавання.
По поверненню в Кронштадт Руднєв призначений командиром панцерника берегової оборони «Адмірал Грейг», згодом — командиром міноносця «Виборг».
У грудні 1897 року Руднєв став командиром канонерського човна «Гремлячий», на якому здійснив першу самостійну довколосвітну подорож з 1 березня 1898 по 15 травня 1899 року.
31 серпня 1899 року Руднєва призначено командиром панцерника берегової оборони «Чародійка».
На початку червня 1900 року Руднєв отримав наказ доправити до Кронштадту збудований у німецькому Ельбінґі для Російського флоту ескадрений міноносець «Скат».
Того ж року В. Ф. Руднєв стає старшим помічником командира порту в Порт-Артурі, де базувалась 1-а Тихоокеанська ескадра. У грудні 1901 року він отримав звання капітана 1-го рангу.
У грудні 1902 року наказом по Морському міністерству В. Ф. Руднєв був призначений командиром крейсера «Варяг». Розпорядженням намісника на Далекому Сході адмірала Є. І. Алексеєва крейсер був направлений до корейського порту Чемульпо для охорони російської місії.
26 січня (7 лютого) 1904 року на зовнішньому рейді затоки зупинилась японська ескадра. На внутрішньому рейді на той час перебували крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць», а також іноземні військові судна. Ранком наступного дня Руднєв отримав ультиматум японського контр-адмірала , який вимагав, аби російські кораблі до опівдня залишили рейд, погрожуючи відкрити вогонь у разі відмови.
В. Ф. Руднєв вирішив прориватись із затоки крізь стрій японської ескадри, що перегородила вихід у відкрите море, з боєм. Об 11 годині 45 хвилин з крейсера «Асама» здійснено перший залп, після якого вся японська ескадра відкрила вогонь, головно по «Варягові». Російські моряки вели вогонь у відповідь, одночасно борючись з пробоїнами і пожежами на кораблі. Вогнем з «Варяга» були пошкоджені японські крейсери «Асама», «Чіода», «Такачіхо», потоплений один міноносець (згідно з японськими джерелами, попадань у японські кораблі не було, втрат і пошкоджень вони не мали).
Маючи сильний крен на правий борт, «Варяг» повернувся у порт. Машини вийшли з ладу, до 40 % гармат було розбито. Сам Руднєв був поранений у голову й контужений. Було ухвалене рішення про зняття екіпажів з кораблів, крейсер затопити, канонерського човна підірвати, аби не полишити ворогові. Моряки «Варяга» й «Корейця» кількома ешелонами повернулись на батьківщину через нейтральні порти.
Після повернення Руднєв отримав чин флігель-ад'ютанта й став командиром ескадреного панцерника «Андрій Первозваний», що будувався у Санкт-Петербурзі.
У листопаді 1905 року В. Ф. Руднєв відмовився застосовувати дисциплінарні заходи проти революційно налаштованих моряків свого екіпажу, внаслідок чого був звільнений у відставку з присвоєнням звання контр-адмірала.
Останні роки життя В. Ф. Руднєв провів у своєму маєтку в селі Мишенкі Тульської губернії (тепер Заокський район Тульської області).
Помер 7 (20) липня 1913 року, Похований біля церкви Казанської Божої матері сусіднього села Савіно.
Нагороди
За бій крейсера «Варяг» і канонерського човна «Кореєць» з японською ескадрою в порту Чемульпо, капітан 1-го рангу В. Ф. Руднєв був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.
Також нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня.
У 1907 році японський імператор Муцухіто на знак визнання героїзму російських моряків нагородив В. Ф. Руднєва орденом Вранішнього Сонця 2-го ступеня.
Родина
У 1888 році В. Ф. Руднєв одружився з дочкою героя оборони Севастополя в Кримській війні капітана 1-го рангу — Марією Миколаївною Шван.
У подружжя народилось троє синів: Микола, Георгій і Пантелеймон.
Твори
- «Довколосвітнє плавання крейсера „Африка“ у 1880—1883 роках».
Посилання
- Хронос: Всеволод Фёдорович Руднев (рос.)
- Общественно-исторический клуб «Белая Россия»: Руднев Всеволод Федорович (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rudnyev Ru dnyev Vse volod Fe dorovich ros Rudnev Vsevolod Fyodorovich 19 31 serpnya 1855 Daugavgriva 7 20 lipnya 1913 Zaokskij rajon Tulska guberniya rosijskij kontr admiral 1905 geroj rosijsko yaponskoyi vijni komandir krejsera Varyag Rudnyev Vsevolod Fedorovichros Rudnev Vsevolod FyodorovichNarodzhennya19 31 serpnya 1855 1855 08 31 f DinamyundeSmert7 20 lipnya 1913 1913 07 20 57 rokiv s MishenkiPohovannyaTulska oblastKrayinaRosijska imperiyaPrinalezhnistOsvitaMorskij kadetskij korpusZvannyakontr admiralKomanduvannyaVaryagVijni bitviRosijsko yaponska vijnaNagorodiOrden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Rudnyev Vsevolod Fedorovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 19 31 serpnya 1855 18550831 roku v forteci Dinamyunde Rizkoyi guberniyi v rodini vijskovo morskogo oficera U 1872 roci pislya zakinchennya gimnaziyi v Libavi vstupiv do morskogo uchilisha Z travnya 1873 roku na vijskovij sluzhbi U 1873 1875 rokah v litnij period perebuvav u navchalnih plavannyah na Baltijskomu mori 16 zhovtnya 1875 roku otrimav vijskove zvannya starshogo unter oficera Navesni 1876 roku pislya uspishnoyi zdachi ispitiv otrimav vijskove zvannya gardemarina j priznachenij matrosom na navchalnij fregat Petropavlovsk Z 18 travnya 1876 roku po 25 serpnya 1877 roku perebuvav u zakordonnomu plavanni nesuchi krim obov yazkiv matrosa j oficersku vahtu Pislya pozitivnoyi atestaciyi komandira navchalnogo fregatu 30 serpnya 1877 roku otrimav vijskove zvannya michmana Z veresnya 1877 roku perebuvav na richnih kursah u flotskij strileckij roti 16 kvitnya 1880 roku nakazom golovnogo komandira Kronshtadskogo portu michman Rudnyev priznachenij na krejser Afrika yakij po pributti na Dalekij Shid zdijsniv dovkolosvitnyu podorozh 6 zhovtnya 1880 roku Rudnev priznachenij komandirom 7 yi roti na krejseri 1 sichnya 1882 roku jomu prisvoyeno zvannya lejtenanta U 1884 1887 rokah prodovzhuvav plavati Baltijskim morem u 1886 roci zdijsniv zakordonne plavannya U 1888 roci Rudnyevu bulo dorucheno dopraviti v Kronshtadt zbudovanij u Franciyi parovij vijskovij transport Petro Velikij Z 1 serpnya 1889 roku na krejseri Admiral Kornilov perebuvav u zakordonnomu plavanni brav uchast v manevrah stav starshim oficerom korablya U 1891 roci poslidovno obijmav posadi komandira minonoscya Kotlin portovogo paroplava Robitnik starshim oficerom pancernika Gangut U 1893 roci Rudnyev otrimav zvannya kapitana 2 go rangu j stav starshim oficerom eskadrennogo pancernika Imperator Mikola I Majzhe rik v skladi grupi rosijskih korabliv pid komanduvannyam kontr admirala S O Makarova perebuvav u plavanni v teritorialnih vodah Greciyi Z 1 sichnya po 9 grudnya 1895 roku zdijsniv dovkolosvitne plavannya Po povernennyu v Kronshtadt Rudnyev priznachenij komandirom pancernika beregovoyi oboroni Admiral Grejg zgodom komandirom minonoscya Viborg U grudni 1897 roku Rudnyev stav komandirom kanonerskogo chovna Gremlyachij na yakomu zdijsniv pershu samostijnu dovkolosvitnu podorozh z 1 bereznya 1898 po 15 travnya 1899 roku 31 serpnya 1899 roku Rudnyeva priznacheno komandirom pancernika beregovoyi oboroni Charodijka Na pochatku chervnya 1900 roku Rudnyev otrimav nakaz dopraviti do Kronshtadtu zbudovanij u nimeckomu Elbingi dlya Rosijskogo flotu eskadrenij minonosec Skat Togo zh roku V F Rudnyev staye starshim pomichnikom komandira portu v Port Arturi de bazuvalas 1 a Tihookeanska eskadra U grudni 1901 roku vin otrimav zvannya kapitana 1 go rangu U grudni 1902 roku nakazom po Morskomu ministerstvu V F Rudnyev buv priznachenij komandirom krejsera Varyag Rozporyadzhennyam namisnika na Dalekomu Shodi admirala Ye I Alekseyeva krejser buv napravlenij do korejskogo portu Chemulpo dlya ohoroni rosijskoyi misiyi 26 sichnya 7 lyutogo 1904 roku na zovnishnomu rejdi zatoki zupinilas yaponska eskadra Na vnutrishnomu rejdi na toj chas perebuvali krejser Varyag i kanonerskij choven Koreyec a takozh inozemni vijskovi sudna Rankom nastupnogo dnya Rudnyev otrimav ultimatum yaponskogo kontr admirala yakij vimagav abi rosijski korabli do opivdnya zalishili rejd pogrozhuyuchi vidkriti vogon u razi vidmovi V F Rudnyev virishiv prorivatis iz zatoki kriz strij yaponskoyi eskadri sho peregorodila vihid u vidkrite more z boyem Ob 11 godini 45 hvilin z krejsera Asama zdijsneno pershij zalp pislya yakogo vsya yaponska eskadra vidkrila vogon golovno po Varyagovi Rosijski moryaki veli vogon u vidpovid odnochasno boryuchis z proboyinami i pozhezhami na korabli Vognem z Varyaga buli poshkodzheni yaponski krejseri Asama Chioda Takachiho potoplenij odin minonosec zgidno z yaponskimi dzherelami popadan u yaponski korabli ne bulo vtrat i poshkodzhen voni ne mali Mayuchi silnij kren na pravij bort Varyag povernuvsya u port Mashini vijshli z ladu do 40 garmat bulo rozbito Sam Rudnyev buv poranenij u golovu j kontuzhenij Bulo uhvalene rishennya pro znyattya ekipazhiv z korabliv krejser zatopiti kanonerskogo chovna pidirvati abi ne polishiti vorogovi Moryaki Varyaga j Korejcya kilkoma eshelonami povernulis na batkivshinu cherez nejtralni porti Pislya povernennya Rudnyev otrimav chin fligel ad yutanta j stav komandirom eskadrenogo pancernika Andrij Pervozvanij sho buduvavsya u Sankt Peterburzi U listopadi 1905 roku V F Rudnyev vidmovivsya zastosovuvati disciplinarni zahodi proti revolyucijno nalashtovanih moryakiv svogo ekipazhu vnaslidok chogo buv zvilnenij u vidstavku z prisvoyennyam zvannya kontr admirala Ostanni roki zhittya V F Rudnyev proviv u svoyemu mayetku v seli Mishenki Tulskoyi guberniyi teper Zaokskij rajon Tulskoyi oblasti Pomer 7 20 lipnya 1913 roku Pohovanij bilya cerkvi Kazanskoyi Bozhoyi materi susidnogo sela Savino NagorodiPoshtova marka SRSR Za bij krejsera Varyag i kanonerskogo chovna Koreyec z yaponskoyu eskadroyu v portu Chemulpo kapitan 1 go rangu V F Rudnyev buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go stupenya Takozh nagorodzhenij ordenom Svyatogo Volodimira 3 go stupenya U 1907 roci yaponskij imperator Mucuhito na znak viznannya geroyizmu rosijskih moryakiv nagorodiv V F Rudnyeva ordenom Vranishnogo Soncya 2 go stupenya RodinaU 1888 roci V F Rudnyev odruzhivsya z dochkoyu geroya oboroni Sevastopolya v Krimskij vijni kapitana 1 go rangu Mariyeyu Mikolayivnoyu Shvan U podruzhzhya narodilos troye siniv Mikola Georgij i Pantelejmon Tvori Dovkolosvitnye plavannya krejsera Afrika u 1880 1883 rokah PosilannyaHronos Vsevolod Fyodorovich Rudnev ros Obshestvenno istoricheskij klub Belaya Rossiya Rudnev Vsevolod Fedorovich ros