Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ю́лія Микола́ївна Розумо́вська (1910—1988) — українська драматична актриса, хореограф, режисер, відома за роботою в Одеському українському музично-драматичному театрі. Заслужена артистка УРСР. Дружина режисера Василя Василька.
| Розумовська Юлія Миколаївна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 1910 | |||
| Померла | 1988 Одеса | |||
| Поховання | Другий християнський цвинтар | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | актриса, хореограф, режисер-асистент | |||
| Чоловік | Василько Василь Степанович | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
| | ||||
Життєпис
За інформацією Леся Танюка, Юлія походила з «чернігівських Розумовських».
Театральну діяльність розпочала в Київському театрі імені Гната Михайличенка. 1925 р. в Одесі було засновано міський професійний український театр (художній керівник М. Терещенко), куди серед інших було запрошено «молодняк» театру Михайличенка, серед яких була і юна Юлія Розумовська.
Становлення Ю. Розумовської як професійної актриси відбулось в Одеській держдрамі, де вона пройшла навчання в студії, створеній 1926 року. В той же час серед інших акторів вона виділялась хореографічними здібностями. Щоб відмовитись від запрошення балетмейстерів-гастролерів, керівник театру Василь Василько запропонував їй пройти стажування у Харкові у К. М. Вислоцької, після чого Юлія Миколаївна опанувала професію хореографа і протягом багатьох років була постановником танців у всіх виставах Василя Василька.
Першим її чоловіком був режисер Д. Лазуренко.
Справжнє кохання знайшла з видатним театральним режисером Василем Васильком, якому стала не лише дружиною, а й Музою, порадницею, помічником.
1926—1928, 1939—1941, 1948—1956 — актриса, хореографиня, режисерка-асистентка Одеської держдрами. 1928 року Ю.Розумовська разом із групою акторів на чолі з режисером В.Васильком переїхала з Одеси до Харкова.
1928—1933 — працює в Харківському червонозаводському театрі. Згодом Ю. Розумовська з іншими червонозаводцями опинилась на Донбасі, де В. Василько формував нову театральну трупу.
1933—1938 — в Донецькому українському музично-драматичному театрі.
1941 року війна застала її чоловіка у Львові, куди він переїхав для допомоги утвореному там Театру імені Лесі Українки. Коли Василь Степанович повернувся до Києва, до нього приєднались Юлія Миколаївна з матір'ю і разом вони у вересні 1941 перебрались до Харкова, де Василь Степанович отримав роботу режисера Харківського театру імені Т. Г. Шевченка з Мар'яном Крушельницьким на чолі.
Але війна просувалася на схід, і родину Васильків разом із театром евакуювали спершу до Семипалатинська (23 вересня), а згодом (4 грудня) до Кизил-Кія на околиці Киргизстану. Театр імені Т. Г. Шевченка, базуючись там, гастролював, зокрема в Нижньому Тагілі, Кува-Сайя, Уч-Кургані Джалал-Абадської області Киргизії.
Після війни Юлія Розумовська повернулася з чоловіком спочатку до Харкова, проте з 1943 і до 1948 року працювала з ним на Буковині, була актрисою і хореографом Чернівецького муздрамтеатру імені О. Кобилянської.
1948 — знову в Одесі. Жили там в будинку на вул. Софіївській, 10.
Василь Василько пішов з життя 1972 року. Його поховали на 2-му Християнському кладовищі. Юлія Миколаївна сама придумала, яким буде пам'ятник на його могилі й, не чекаючи допомоги від влади, на свій кошт його встановила.
Напис «Від дружини», театральні маски, які плачуть, стали образом скорботи, яка оселилася в її серці назавжди. Через роки поруч із видатним режисером поховали і його кохану дружину Юлію Розумовську.
Ролі
- Мотря, Евжені («Шельменко-денщик»)
- Прісенька («Шельменко — волосний писар»)
- Маргарита Іванівна («Аристократи» М. Погодіна, 1935)
- Майка («Платон Кречет», 1935)
- Форд («Віндзорські насмішниці», 1947, Чернівці)
- Анна («Земля» за О. Кобилянською, 1947, Чернівці)
- Катерина («Катерина» М. Аркаса)
- Людмила («Васса Желєзнова» М. Горького)
- Юлія Булатович («Світіть нам, зорі» І. Микитенка)
- Луїза («Підступність і кохання» Ф. Шіллера, 1941)
Ролі в кіно
- Роль другого плану в фільмі «Очі, які бачили» — про життя єврейського містечка в роки першої світової війни.
Примітки
- Вітчизна. — К.: Радянський письменник, 1975. — с. 220
- Лесь Танюк. Лінія життя. 1971—1980. — Фоліо, 2004. — с. 106
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2017.
- Театр: искусство надежды: очерки / Роман Бородавко. Оптимум, 2006. — с. 42
- С. С. Данилов. Горький на сцене. — М.: Искусство, 1958.
Література
- Роман Черкашин. Пам'ятні зустрічі (Спогади про В. С. Василька) // Ми — березільці. Театральні спогади-роздуми — c. 315.
- Роман Бродавко. Мой «секретный друг» [ 18 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rozumovska Yu liya Mikola yivna Rozumo vska 1910 1988 ukrayinska dramatichna aktrisa horeograf rezhiser vidoma za robotoyu v Odeskomu ukrayinskomu muzichno dramatichnomu teatri Zasluzhena artistka URSR Druzhina rezhisera Vasilya Vasilka Rozumovska Yuliya MikolayivnaNarodilasya1910 1910 Pomerla1988 1988 OdesaPohovannyaDrugij hristiyanskij cvintarNacionalnistukrayinkaDiyalnistaktrisa horeograf rezhiser asistentCholovikVasilko Vasil StepanovichNagorodi ta premiyiZhittyepisZa informaciyeyu Lesya Tanyuka Yuliya pohodila z chernigivskih Rozumovskih Teatralnu diyalnist rozpochala v Kiyivskomu teatri imeni Gnata Mihajlichenka 1925 r v Odesi bulo zasnovano miskij profesijnij ukrayinskij teatr hudozhnij kerivnik M Tereshenko kudi sered inshih bulo zaprosheno molodnyak teatru Mihajlichenka sered yakih bula i yuna Yuliya Rozumovska Stanovlennya Yu Rozumovskoyi yak profesijnoyi aktrisi vidbulos v Odeskij derzhdrami de vona projshla navchannya v studiyi stvorenij 1926 roku V toj zhe chas sered inshih aktoriv vona vidilyalas horeografichnimi zdibnostyami Shob vidmovitis vid zaproshennya baletmejsteriv gastroleriv kerivnik teatru Vasil Vasilko zaproponuvav yij projti stazhuvannya u Harkovi u K M Vislockoyi pislya chogo Yuliya Mikolayivna opanuvala profesiyu horeografa i protyagom bagatoh rokiv bula postanovnikom tanciv u vsih vistavah Vasilya Vasilka Pershim yiyi cholovikom buv rezhiser D Lazurenko Spravzhnye kohannya znajshla z vidatnim teatralnim rezhiserom Vasilem Vasilkom yakomu stala ne lishe druzhinoyu a j Muzoyu poradniceyu pomichnikom 1926 1928 1939 1941 1948 1956 aktrisa horeografinya rezhiserka asistentka Odeskoyi derzhdrami 1928 roku Yu Rozumovska razom iz grupoyu aktoriv na choli z rezhiserom V Vasilkom pereyihala z Odesi do Harkova 1928 1933 pracyuye v Harkivskomu chervonozavodskomu teatri Zgodom Yu Rozumovska z inshimi chervonozavodcyami opinilas na Donbasi de V Vasilko formuvav novu teatralnu trupu 1933 1938 v Doneckomu ukrayinskomu muzichno dramatichnomu teatri 1941 roku vijna zastala yiyi cholovika u Lvovi kudi vin pereyihav dlya dopomogi utvorenomu tam Teatru imeni Lesi Ukrayinki Koli Vasil Stepanovich povernuvsya do Kiyeva do nogo priyednalis Yuliya Mikolayivna z matir yu i razom voni u veresni 1941 perebralis do Harkova de Vasil Stepanovich otrimav robotu rezhisera Harkivskogo teatru imeni T G Shevchenka z Mar yanom Krushelnickim na choli Ale vijna prosuvalasya na shid i rodinu Vasilkiv razom iz teatrom evakuyuvali spershu do Semipalatinska 23 veresnya a zgodom 4 grudnya do Kizil Kiya na okolici Kirgizstanu Teatr imeni T G Shevchenka bazuyuchis tam gastrolyuvav zokrema v Nizhnomu Tagili Kuva Sajya Uch Kurgani Dzhalal Abadskoyi oblasti Kirgiziyi Pislya vijni Yuliya Rozumovska povernulasya z cholovikom spochatku do Harkova prote z 1943 i do 1948 roku pracyuvala z nim na Bukovini bula aktrisoyu i horeografom Cherniveckogo muzdramteatru imeni O Kobilyanskoyi 1948 znovu v Odesi Zhili tam v budinku na vul Sofiyivskij 10 Vasil Vasilko pishov z zhittya 1972 roku Jogo pohovali na 2 mu Hristiyanskomu kladovishi Yuliya Mikolayivna sama pridumala yakim bude pam yatnik na jogo mogili j ne chekayuchi dopomogi vid vladi na svij kosht jogo vstanovila Napis Vid druzhini teatralni maski yaki plachut stali obrazom skorboti yaka oselilasya v yiyi serci nazavzhdi Cherez roki poruch iz vidatnim rezhiserom pohovali i jogo kohanu druzhinu Yuliyu Rozumovsku RoliMotrya Evzheni Shelmenko denshik Prisenka Shelmenko volosnij pisar Margarita Ivanivna Aristokrati M Pogodina 1935 Majka Platon Krechet 1935 Ford Vindzorski nasmishnici 1947 Chernivci Anna Zemlya za O Kobilyanskoyu 1947 Chernivci Katerina Katerina M Arkasa Lyudmila Vassa Zhelyeznova M Gorkogo Yuliya Bulatovich Svitit nam zori I Mikitenka Luyiza Pidstupnist i kohannya F Shillera 1941 Roli v kinoRol drugogo planu v filmi Ochi yaki bachili pro zhittya yevrejskogo mistechka v roki pershoyi svitovoyi vijni PrimitkiVitchizna K Radyanskij pismennik 1975 s 220 Les Tanyuk Liniya zhittya 1971 1980 Folio 2004 s 106 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 6 kvitnya 2017 Teatr iskusstvo nadezhdy ocherki Roman Borodavko Optimum 2006 s 42 S S Danilov Gorkij na scene M Iskusstvo 1958 LiteraturaRoman Cherkashin Pam yatni zustrichi Spogadi pro V S Vasilka Mi berezilci Teatralni spogadi rozdumi c 315 Roman Brodavko Moj sekretnyj drug 18 travnya 2021 u Wayback Machine ros