Руска Михайліва Мануйлова (болг. Руска Михайлова Мануилова), сценічний псевдонім Роза Попова ((1879, Софія, Князівство Болгарія — 11 квітня 1949, Мездра, Народна Республіка Болгарія)) — болгарська театральна актриса, режисер і театральний діяч..
Роза Попова | |
---|---|
болг. Роза Попова | |
![]() | |
Народилася | 1879 Софія, Князівство Болгарія[1] |
Померла | 11 квітня 1949 Мездра, Народна Республіка Болгарія[1] |
Країна | ![]() |
Діяльність | акторка |
Знання мов | болгарська |
У шлюбі з | (Чічо Стоян) |
|
Біографія
Народилася в Софії в 1879 році. У 15 років зустріла свого майбутнього чоловіка, і вже в 16 років вони таємно одружилися.
У старших класах Руска увійшла до пересувної театральної трупи «Зора». Театральне мистецтво пізнає у актора і режисера Костянтина Сапунова. Дебютувала на сцені роллю Софії в п'єсі «Щира дружба» у місті Велико-Тирново в 1897 році. Подорожуала з театральною трупою свого чоловіка, яку він пізніше очолив. З 1900 по 1902 рік грала в театральній трупі «Сльоза і сміх», також виступала у складі хорватської театральної трупи М. Стойковича.
З 1900 року її маніакально переслідує шанувальник, 25-річний вчитель і поет Тодор Богданов з Враци. 20 січня 1903 року він стріляє в Розу і в себе, і помирає на місці. Актриса отримує важке поранення і довго лікується. Замах став найгучнішою подією в Софії, і незабаром Розу звільняють з Національного театру.
З 1904 по 1906 рік вона періодично виступала як режисерка і паралельно грала на сцені у театральній трупі в Пловдиві. Потім вона вирушила до Відня для вивчення літератури та медицини у Віденському університеті. Повернулася до Болгарії в 1908 році й знову її запросили до Національного театру. В ньому грала ролі до 1910 року.
У 1910—1911 роках була обрана першим режисером-постановником театру в Русі. У 1918 році Роза заснувала власний театр Рози Попової в Софії. Деякий час продовжувала також грати у Вільному театрі.
У 1923 році заснувала Болгарську театральну студію, в якій займалася театральною педагогікою. Кар'єру актриси Роза завершила в 1937 році..
У 1926 році Теодор Траянов присвятив Розі Поповій свою поему «Пісня мандрівника».
Літературна і революційна діяльність
Крім театральної діяльності Роза Попова займалася перекладом і літературою — вона переклала болгарською більшість п'єс, які ставила на сцені, писала мемуари, вірші, легенди, оповідання, критичні статті.
Роза Попова приєдналася до македонсько-одринського революційного руху. В 1913 році була сестрою милосердя у військовому шпиталі македонсько-одріанської міліції.
Примітки
- Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Актрисата Роза Попова простреляна от ревност [Архівовано 2015-09-07 у Archive.is] — monitor.bg, 22 януари 2005
- Научно-информационный центр «Болгарская энциклопедия». Большая энциклопедия «Болгария». Том 9. — София: Издательство «Труд», 2012. — С. 3524 — 3525. — .
- Енциклопедия на българския тетаър. — София: Издателска къща «Труд», 2008. — С. 371. — .
- История на русенския драматичен театър (болг.). Драматичен театър „Сава Огнянов“, Русе. www.rusetheatre.com. Процитовано 24 березня 2020.
- ПОПОВА РОЗА МИХАЙЛОВА (рос.). Статья в БСЭ. Процитовано 24 березня 2020.
- Траянов, Теодор. „Скитнишки напев“ (болг.). Моята библиотека. Процитовано 21 січня 2015.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет