Ризький напрямок Московської залізниці

Ризький напрямок Московської залізниці — залізничні лінії на захід від Москви. Головний хід починається на станції Москва-Ризька і прокладено через міста Красногорськ, Дєдовськ, Істра і Волоколамськ до станції Шаховська. Довжина головного ходу 155 км. На захід від станції Шаховська є межа між Московською і Жовтневою залізницями. Історична назва — .

Ризький напрямок Московської залізниці
Транспортна мережа	Московська залізниця
Офіційна назва	англ. Rizhskoye line
Країна	Росія
Адміністративна одиниця	Московська область Москва
Шістнадцятковий триплет кольору	18C6F1
Ширина колії	російська колія
Початкова чи кінцева точка	^d і Шаховська (станція)
Тип електрифікації	^d
Стан використання	використовується^[d]
Номер залізничної лінії	Ри
Ризький напрямок Московської залізниці у Вікісховищі

Ризький напрямок МЗ
Країна	Росія
Статус	діюча
Роки роботи	з 1901
Підпорядкування	Російські залізниці
Експлуатаційна довжина залізниці	155 км
Ширина колії	1 520 мм
Тип електрифікації	постійний струм 3 кВ

Електропоїзд ЕП2Д на пл. Покровське-Стрешнєво

Ризьким напрямком курсують приміські електропоїзди, що сполучають захід Московської області з Москвою і з півднем області, а також поїзди далекого прямування до Риги, . Це найменший за обсягом приміського руху залізничний напрямок з Москви. Головний пасажирський термінал — Москва-Ризька.

Опис

Адміністративно Ризький напрямок є Московсько-Ризької дистанцією колії і входить до складу Московсько-Смоленського відділення МЗ (центр — Москва-Пасажирська-Смоленська).

Всі пункти зупинки обладнані високими пасажирськими платформами, розрахованими на приймання дванадцативагонних електропотягів. Також, на станціях Волоколамськ та Шаховська є низькі платформи, призначені для посадки в поїзди далекого прямування та приміські поїзди сполученням Волоколамськ — Ржев-Балтійський. На станції низька платформа побудована для обслуговування електропоїздів ВМО.

Трафік

Пасажирський трафік

Щодня напрямком курсують 2 пари поїздів далекого прямування — до Риги та Великих Лук (крім вівторка та суботи з Москви, понеділка, суботи в Москву).

Напрямком щодня прямує 72—73 пари приміських електропоїздів з плечем обороту від Серпухова до Шахівської. На станції існує пересадка на електропоїзди Великого кільця МЗ до станцій Поварово-2, Кубинка-1 (і далі на Бекасово-1, Сандарово). Ризький напрямок обслуговують електропотяги моторвагонних депо та Перерва (Москва — Новоєрусалимська). При цьому можлива також пішохідна пересадка на пл. Великого кільця.

Також 1 раз на добу (влітку 2 рази, від ст. Шаховська) курсує приміський поїзд Ржев-Балтійський — Шаховська — Ржев-Балтійський

Вантажний трафік

Вантажні поїзди прямують на захід, в основному від станцій (з Великого кільця МЗ), Підмосковна (з Малого кільця МЗ і навантажувальних терміналів) і від вантажного терміналу станції Москва-Ризька.

Схема лінії

Головний хід двоколійний до ст. Волоколамськ, далі до ст. Шаховська одноколійна лінія. Схрещення поїздів на цій ділянці можливо на станції . Роз'їзд ліквідовано, має статус зупинкового пункту. Далі від Шаховської прокладено одноколійну неелектрифіковану дільницю на Ржев і далі, обслуговує Жовтнева залізниця (межа залізниць на захід від ст. Шаховська).

Колійний розвиток станції Покровське-Стрешнєво знято, станція стала зупинним пунктом.

Станції Москва-Ризька, Нахабіно, Дєдовськ, Новоєрусалимська, , Волоколамськ та Шаховська є кінцевими пунктами маршрутів приміських поїздів. Платформа Ленінградська і станції Тушино та є кінцевими зупинками в разі скорочення маршрутів електропоїздів.

У різний час станції , та платформа були кінцевими для кількох пар електропоїздів.

Між платформою Дмитрівська і станцією Москва-Ризька знаходяться перетин з Олексіївською сполучною лінією та з Савеловським напрямком. Між платформами Ленінградська і Покровсько-Стрешнєво знаходиться перетин з МК МЗ. Біля вузлової станції Ризький напрямок перетинає Велике кільце МЗ, можлива пересадка на електропоїзди кільця на самій станції Маніхіно-1 або пішохідна пересадка від Маніхіно-1 на Великого кільця.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2018.
2. . Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.

Посилання