Реджинальд Вінгейт (англ. Reginald Wingate Reginald Wingate; 25 червня 1861, Порт-Глазго, Інверклайд, Шотландія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії — 29 січня 1953, Данбар, Східний Лотіан, Шотландія, Велика Британія) — британський військовий діяч, дипломат і колоніальний чиновник, служив в Єгипті і Судані.
Реджинальд Вінгейт | |
---|---|
англ. Francis Reginald Wingate | |
Нині на посаді | |
Монарх | Вікторія Едвард VII Георг V |
Монарх | Георг V |
Народився | 25 червня 1861[1][2][3] Порт-Глазго, d, Ренфрюшир[d], Шотландія, Сполучене Королівство |
Помер | 29 січня 1953[1] (91 рік) Данбар, d, Шотландія, Велика Британія |
Відомий як | дипломат, офіцер |
Країна | Велика Британія і Сполучене Королівство |
Alma mater | Королівська військова академія |
Діти | d[4] |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в сім'ї торговця тканинами Ендрю Вінгейта з Глазго і Елізабет, дочки Річарда Тернера з Дубліна ; був сьомою дитиною в сім'ї, батько помер через рік після його народження. Освіту здобув в Військовій академії в Вуліджі, отримавши в 1880 році звання лейтенанта артилерії. У 1880—1883 роках служив в Британській Індії і в Адені, в 1883 році був направлений на службу при єгипетській армії в якості помічника сера Івліна Вуда, який займався її реорганізацією. У тому ж 1883 році був нагороджений єгипетським хедивом орденом Османіє IV класу. Під час Нільської експедиції Чарльза Джорджа Гордона в 1884—1885 роках був радником і військовим аташе Вуда в Хартумі і за старанну службу був тимчасово підвищений у званні до майора. Після нетривалої служби в Англії в 1886 році знову був направлений на службу в єгипетську армію, ставши аташе Френсіса Грефелла. Брав участь у бойових діях на суданському кордоні в 1889 році, в тому числі в протистоянні біля Тоски, потім в кампанії 1891 року, в тому числі брав участь в штурмі Токара. У 1894 році був призначений губернатором Суакіна. В основному займався розвідувальними операціями, в 1888 році отримав звання генерал-ад'ютанта і в 1892 році очолив розвідувальні операції в Судані. Вільно володів арабською мовою, займався вивченням культури Судану, вів допити полонених і біженців, вивчав захоплені у махдістів документи; на основі всіх цих досліджень в 1891 році опублікував отримавшу визнання роботу «Mahdtism and the Egyptian Sudan» про появу Махді і подальші події в країні. Багато в чому саме завдяки його участі священики Охрвальдер і Росселіні і дві черниці змогли зробити успішну втечу з ув'язнення в Омдурмані в 1891 році; Вінгейт також брав участь в операції з порятунку Слатіна-паші в 1895 році. Вінгейт також переклав з німецької на англійську мову, літературно опрацював і видав спогади про полон Охрвальдера («Ten Years in the Mahdi's Camp», 1892) і Слатіна («Fire and Sisord in the Sudan», 1896).
На посаді керівника місцевої військової розвідки Вінгейт брав участь в британській кампанії в Судані 1896—1898 роках, результатом якої стало завоювання цієї країни, в тому числі брав участь в боях при Ферке, Атбарі і Омдурмані і експедиції в Фашоді. У березні-червні в 1897 році перебував у Абіссінії як заступник керівника британської місії Реннелл Родда. За службу отримав звання полковника і безліч військових нагород (у тому числі орден Святого Михайла і Святого Георгія) і подяку від парламенту. Перебував у складі експедиційних військ, в листопаді 1899 року розгромили залишки сил дервішів в Умм-Дівайкараті і Кордофані. 13 березня 1900 був нагороджений за цю кампанію орденом Лазні . У грудні 1899 року, змінивши лорда Кітченера, переведеного в Південну Африку, Вінгейт став генерал-губернатором Судану і сердаром єгипетської армії. Його правління в Англо-Єгипетському Судані було досить ефективним і дозволило швидко відновити спустошену повстанням махдістів країну. У 1903 році був підвищений у званні до генерал-майора, в 1908 році — до генерал-лейтенанта. Мав також титул паші і в 1905 році отримав почесний ступінь доктора права від Оксфордського університету. У 1909 році очолив за наказом уряду місію в Британському Сомаліленді з метою розвідки військової обстановки в зв'язку з планованою евакуацією британських військ із внутрішніх областей протекторату. У листопаді 1913 року одержав звання повного генерала; брав участь в Першій світовій війні, в 1916—1918 роках командував британськими військами в Хіджазу, в 1917—1919 роках був верховним комісаром в Єгипті, будучи відправлений у відставку за неефективне протидію заворушень, очолювався Саад Сайфула. У 1920 році отримав титул баронета, 1 лютого 1922 року вийшов у відставку з військової служби та ніколи більше на неї не повертався, хоча продовжував отримувати почесні військові звання.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Encyclopædia Britannica
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Lundy D. R. The Peerage
Бібліографія
- Daly, Martin W. {{{Заголовок}}}. — Philadelphia : American Philosophical Society, 1997. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Redzhinald Vingejt angl Reginald Wingate Reginald Wingate 25 chervnya 1861 Port Glazgo Inverklajd Shotlandiya Spoluchene Korolivstvo Velikoyi Britaniyi ta Irlandiyi 29 sichnya 1953 Danbar Shidnij Lotian Shotlandiya Velika Britaniya britanskij vijskovij diyach diplomat i kolonialnij chinovnik sluzhiv v Yegipti i Sudani Redzhinald Vingejtangl Francis Reginald WingateRedzhinald VingejtNini na posadiMonarh Viktoriya Edvard VII Georg VMonarh Georg VNarodivsya 25 chervnya 1861 1861 06 25 1 2 3 Port Glazgo d Renfryushir d Shotlandiya Spoluchene KorolivstvoPomer 29 sichnya 1953 1953 01 29 1 91 rik Danbar d Shotlandiya Velika BritaniyaVidomij yak diplomat oficerKrayina Velika Britaniya i Spoluchene KorolivstvoAlma mater Korolivska vijskova akademiyaDiti d 4 Nagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v sim yi torgovcya tkaninami Endryu Vingejta z Glazgo i Elizabet dochki Richarda Ternera z Dublina buv somoyu ditinoyu v sim yi batko pomer cherez rik pislya jogo narodzhennya Osvitu zdobuv v Vijskovij akademiyi v Vulidzhi otrimavshi v 1880 roci zvannya lejtenanta artileriyi U 1880 1883 rokah sluzhiv v Britanskij Indiyi i v Adeni v 1883 roci buv napravlenij na sluzhbu pri yegipetskij armiyi v yakosti pomichnika sera Ivlina Vuda yakij zajmavsya yiyi reorganizaciyeyu U tomu zh 1883 roci buv nagorodzhenij yegipetskim hedivom ordenom Osmaniye IV klasu Pid chas Nilskoyi ekspediciyi Charlza Dzhordzha Gordona v 1884 1885 rokah buv radnikom i vijskovim atashe Vuda v Hartumi i za starannu sluzhbu buv timchasovo pidvishenij u zvanni do majora Pislya netrivaloyi sluzhbi v Angliyi v 1886 roci znovu buv napravlenij na sluzhbu v yegipetsku armiyu stavshi atashe Frensisa Grefella Brav uchast u bojovih diyah na sudanskomu kordoni v 1889 roci v tomu chisli v protistoyanni bilya Toski potim v kampaniyi 1891 roku v tomu chisli brav uchast v shturmi Tokara U 1894 roci buv priznachenij gubernatorom Suakina V osnovnomu zajmavsya rozviduvalnimi operaciyami v 1888 roci otrimav zvannya general ad yutanta i v 1892 roci ocholiv rozviduvalni operaciyi v Sudani Vilno volodiv arabskoyu movoyu zajmavsya vivchennyam kulturi Sudanu viv dopiti polonenih i bizhenciv vivchav zahopleni u mahdistiv dokumenti na osnovi vsih cih doslidzhen v 1891 roci opublikuvav otrimavshu viznannya robotu Mahdtism and the Egyptian Sudan pro poyavu Mahdi i podalshi podiyi v krayini Bagato v chomu same zavdyaki jogo uchasti svyasheniki Ohrvalder i Rosselini i dvi chernici zmogli zrobiti uspishnu vtechu z uv yaznennya v Omdurmani v 1891 roci Vingejt takozh brav uchast v operaciyi z poryatunku Slatina pashi v 1895 roci Vingejt takozh pereklav z nimeckoyi na anglijsku movu literaturno opracyuvav i vidav spogadi pro polon Ohrvaldera Ten Years in the Mahdi s Camp 1892 i Slatina Fire and Sisord in the Sudan 1896 Na posadi kerivnika miscevoyi vijskovoyi rozvidki Vingejt brav uchast v britanskij kampaniyi v Sudani 1896 1898 rokah rezultatom yakoyi stalo zavoyuvannya ciyeyi krayini v tomu chisli brav uchast v boyah pri Ferke Atbari i Omdurmani i ekspediciyi v Fashodi U berezni chervni v 1897 roci perebuvav u Abissiniyi yak zastupnik kerivnika britanskoyi misiyi Rennell Rodda Za sluzhbu otrimav zvannya polkovnika i bezlich vijskovih nagorod u tomu chisli orden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya i podyaku vid parlamentu Perebuvav u skladi ekspedicijnih vijsk v listopadi 1899 roku rozgromili zalishki sil dervishiv v Umm Divajkarati i Kordofani 13 bereznya 1900 buv nagorodzhenij za cyu kampaniyu ordenom Lazni U grudni 1899 roku zminivshi lorda Kitchenera perevedenogo v Pivdennu Afriku Vingejt stav general gubernatorom Sudanu i serdarom yegipetskoyi armiyi Jogo pravlinnya v Anglo Yegipetskomu Sudani bulo dosit efektivnim i dozvolilo shvidko vidnoviti spustoshenu povstannyam mahdistiv krayinu U 1903 roci buv pidvishenij u zvanni do general majora v 1908 roci do general lejtenanta Mav takozh titul pashi i v 1905 roci otrimav pochesnij stupin doktora prava vid Oksfordskogo universitetu U 1909 roci ocholiv za nakazom uryadu misiyu v Britanskomu Somalilendi z metoyu rozvidki vijskovoyi obstanovki v zv yazku z planovanoyu evakuaciyeyu britanskih vijsk iz vnutrishnih oblastej protektoratu U listopadi 1913 roku oderzhav zvannya povnogo generala brav uchast v Pershij svitovij vijni v 1916 1918 rokah komanduvav britanskimi vijskami v Hidzhazu v 1917 1919 rokah buv verhovnim komisarom v Yegipti buduchi vidpravlenij u vidstavku za neefektivne protidiyu zavorushen ocholyuvavsya Saad Sajfula U 1920 roci otrimav titul baroneta 1 lyutogo 1922 roku vijshov u vidstavku z vijskovoyi sluzhbi ta nikoli bilshe na neyi ne povertavsya hocha prodovzhuvav otrimuvati pochesni vijskovi zvannya PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824BibliografiyaDaly Martin W Zagolovok Philadelphia American Philosophical Society 1997 ISBN 0 87169 222 8