Регіональний музей кераміки (Дерута)

Регіональний музей кераміки (італ. Museo regionale della Ceramica) — найстаріший за роком заснування музей кераміки у Італії, розташований у місті Дерута.

Регіональний музей кераміки (Дерута, Італія) Museo regionale della Ceramica

дворик музею в колишньому монастирі38°55′02″ пн. ш. 6°20′23″ сх. д. / 38.91722° пн. ш. 6.33972° сх. д. / 38.91722; 6.33972Координати: 38°55′02″ пн. ш. 6°20′23″ сх. д. / 38.91722° пн. ш. 6.33972° сх. д. / 38.91722; 6.33972Типмузей керамікиСтатус спадщини^d[1]Країна ІталіяРозташуванняДерута, ІталіяАдреса06053^[1][2] largo San Francesco^[1]Засновано1898 рокуВідкрито1998 р. в приміщенні колишнього монастиря св. ФранцискаФонд6500 документ^[3] і 7000 документ^[4]Відвідувачі2750 осіб (2020)^[2]
7856 осіб (2019)^[5]
7780 осіб (2018)^[3]
3127 осіб (2021)^[6]
5100 осіб (2022)^[7]Сайтcomunederuta.gov.it/cultura-e-territorio/museo-regionale-della-ceramica/

Регіональний музей кераміки (Дерута) (Італія)

---

 Регіональний музей кераміки у Вікісховищі

Споруда

Музей розташували у історичному центрі Дерути неподалік ратуші у колишньому монастирі св. Франциска Ассізького. За припущеннями монастир заснували 1008 року і первісно він належав чернечому ордену бенедиктинців. Монастир тоді мав наву Санта Марія де Консолі. З середини 13 століття монастир перейшов до францисканців.

Наприкінці 1998 року в приміщеннях монастиря закінчили реставраційні роботи і приміщення передали під музей кераміки.

• Зала з керамікою доби італійського відродження
• Зала теракоти
• Кераміка 18 століття
• Майстерня Джакомо Манчіні, таріль «Пріам і Тісба»

Колекції і фонди

Св. Себастьян, поліхромний рельєф з Дерути, датований 1501 р. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.

Регіональний музей кераміки, Дерута, запасники.

Вже у 17 ст., коли керамічне виробництво у місті Дерута зазнало спаду, вироби керамічних майстерень почали користуватись попитом у колекціонерів доби бароко. Серед перших колекціонерів керамічних виробів Італії — французький багатій П'єр Кроза. В 19 столітті був заснований музей ужиткового мистецтва у Південному Кенсінгтоні, відомий нині як Музей Вікторії й Альберта. Одним з музейних відділків у ньому став відділок кераміки Італії. Це породило моду на кераміку Італії і її почали збирати різні музеї світу (Лувр, Париж, Ермітаж, Художній музей Волтерс, музей мистецтва Метрополітен тощо).

У Італії керамічними виробами майстерень Дерути зацікавився медик Мільтіад Маньїні (1883—1951). Наприкінці колекціонування його збірка нараховувала більше одної тисячі зразків з Дерути та інших керамічних центрів Італії (Губбіо, Гротальє, Латерца та інші). Коштовну колекцію кераміки Мільтіада Маньїні було придбано 1990 року за участю декількох фінансових джерел. Збірку розмістили у приміщеннях місцевої керамічної фірми Грація Дерута, котра тоді мала просвітницьку мету. В колекції переважали твори 18 століття, менше відомі, ніж керамічні вироби доби відродження. В музей перейшли також вітрини і меблі Мільтіада Маньїні для демонстрації збірок кераміки, що мають історичне значення.

Кераміка Дерути, акварелі Альпіноло Маньїні

Галерея вибраних експонатів

• Кераміка Дерути. Таріль, розписана люстром з жіночою фігурою у центрі, до 1520 р., Художній музей Волтерс, США.
• Кераміка Дерути. Таріль, 1525 р. «Купальня Діани»

Кераміка Дерути. Залишки керамічної підлоги з місцевої церкви св. Франциска, 1524 р., кераміст Ніколо Франчіолі.

Кераміка Дерути. Таріль з гербом єпископа Бальйоні, до 1530 р. Художній музей Волтерс, США.

Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. «Молитва імператора Костянтина», до 1545 р., Художній музей Волтерс, США.

• Середньовічний реставрований глек (декорд двоколірний)
• Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. Таріль з алегорією «Юстиції» (реставрована)
• Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. Таріль з сакральним та побутовим сюжетом (відмова від орнаменту бордюра)
• Худ. Альпіноло Маньїні. Акварель, ваза з рослинним орнаментом
• Кераміка Дерути. Таріль з гербом роду Медічі. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США
• Дерута. Таріль з жіночим профілем, початок 16 ст., Художній музей Волтерс, США.
• Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. Уламок кахлі з трьома граціями
• Джованні Мецці. Кахля з алегорією смерті, датована 1794 р.
• Кераміка Дерути. Таріль з зображенням каяття св. Єроніма
• Кераміка Дерути. Таріль з зображенням грифона. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США
• Кераміка Дерути. Таріль з профілем римського імператора та літерою N. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США
• Кераміка Дерути. Таріль з жіночим профілем. Національна галерея мистецтва, Вашингтон, США

Див. також

• Кераміка Дерути

Примітки

1. dati.beniculturali.it — 2014.
   d:Track:Q52897564
2. Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
   d:Track:Q112132470
3. Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
   d:Track:Q112132642
4. ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
   d:Track:Q113576238d:Track:Q214195
5. ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
   d:Track:Q111911432d:Track:Q214195
6. Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
   d:Track:Q120783133
7. Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
   d:Track:Q124818240

Джерела

• Bojani G.., a cura di, Il lavoro ceramico, Milano, Electa Editori Umbri Associati, 1998.
• Busti G. e Cocchi F., Fatto in Deruta, Ceramiche tradizionali di Deruta, Perugia, Futura, 2001.
• Busti G. e Cocchi F., Maestri Ceramisti e Ceramiche di Deruta, Firenze, Arnaud, 1997.
• Busti G. e Cocchi F., La ceramica umbra al tempo di Perugino, Milano, Silvana Editoriale, 2004. .
• Busti G. e Cocchi F., Bianchi in Umbria, in De Pompeis V., La Maiolica Italiana di Stile Compendiario, I bianchi, Torino, Umberto Allemandi, 2010. .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Регіональний музей кераміки (Дерута)