Революційний соціалізм

Революційний соціалізм — сукупність соціалістичних теорій і рухів, що стверджують необхідність докорінної зміни соціально-економічної та політичної системи держави за допомогою революції, скоєної силами масових рухів (робітничого класу або більшості громадян) для досягнення соціалістичного суспільства .

Бренд «революційного марксизму» у більшості мов світу з великою кількістю носіїв фактично є синонімом «троцькізму». Тому революційно-соціалістичними називають себе і ті революційні марксистські організації, які не хочуть асоціюватися з троцькістами (люксембургіанці, послідовники де Леона, імпосибілісти). Водночас, на думку Б. В. Ракитського, марксизм, революційний марксизм, послідовний гуманізм — синоніми, оскільки марксизм вважає соціальну революцію (соціалістичну за цілями та рушійними силами) необхідною для переходу суспільства в русло послідовно гуманістичного розвитку. Але Ракитський, подібно до троцькістів, класиком марксизму поряд з К. Марксом і Ф. Енґельсом вважає і В. І. Леніна. Під соціальною революцією в марксизмі розуміється радикальна зміна типу (характеру) влади у суспільстві та у господарстві.

Революційним соціалістом вважається той, хто вважає за необхідне захоплення влади на користь пригноблених для побудови соціалізму.

Поняття використовується лівосоціалістичними та комуністичними рухами для розрізнення з характерним для багатьох соціал-демократів « реформізмом », тобто із системою поглядів, що відстоює можливість поступової зміни суспільства засобами еволюційного наближення до соціалізму чи покращення існуючої капіталістичної системи у процесі реформ та компромісів. У цьому плані революційним соціалістам ставляться як представники марксизму, а й революційного анархізму та інших лібертарно-соціалістичних течій. У Росії існувала партія соціалістів-революціонерів народницького штибу, від якої пізніше відокремилися Союз соціалістів-революціонерів-максималістів, партія народних соціалістів, ліві есери . З іншого боку, революційний соціалізм відкидає ідею малих революційних груп, які прагнуть захоплення влади у вигляді змови, без активної підтримки мас (« бланкізм»).

На думку Ракитського, досі всі соціалістичні революції завершувалися контрреволюціями із встановленням авторитарних диктатур — антиподів соціалізму, але з соціалістичною фразеологією, і навіть Жовтнева революція завершилася сталіністською контрреволюцією наприкінці 20-х років XX століття.

Примітки

1. Николай Александрович Бердяев, «В защиту социализма», 1917 год.
2. Николай Александрович Бердяев, «Религиозные основы большевизма», 1917 год.
3. Николай Александрович Бердяев, «Объективные основы общественности», 1917 год.
4. Томпсон К. Что такое революционный социализм. 1903. Архівовано березень 6, 2021 на сайті Wayback Machine.
5. Г. Я. Ракитская. Труды т. 2. Идеология последовательного (революционного) гуманизма. Теория общества и хозяйства. М, 2017

Література

• Николай Александрович Бердяев, «В защиту социализма», 1917 год.
• Николай Александрович Бердяев, «Религиозные основы большевизма», 1917 год.
• Николай Александрович Бердяев, «Объективные основы общественности», 1917 год.