Радій 226 Таблиця ізотопів Загальні відомості Назва символ Радій 226 226Ra Нейтронів 138 Протонів 88 Властивості ізотопу

Радій-226
Таблиця ізотопів
Загальні відомості
Назва, символ	Радій-226,²²⁶Ra
Нейтронів	138
Протонів	88
Властивості ізотопу
Період напіврозпаду	1600 ± 7 років
Атомна маса	226,0254098(25) а.о.м
Спін	0⁺
Дефект маси	23 669,1(23) кеВ
Канал розпаду	Енергія розпаду
$α$ -розпад	4,87062(25) МеВ
¹⁴C

Ра́дій-226 (англ. radium-226) — радіоактивний нуклід хімічного елемента радію з атомним номером 88 і масовим числом 226. Про відкриття нового радіоактивного елемента «радію» в урановій смолці (пізніше з'ясувалося, що це був саме радій-226) повідомили 26 грудня 1898 року П. Кюрі і М. Склодовська-Кюрі спільно з .

Належить до радіоактивного сімейства урану-238 (так званий ряд урану-радію).

Активність одного грама цього нукліду становить приблизно 36,577 ГБк. Значення позасистемної одиниці вимірювання активності кюрі (3,7 × 10¹⁰ Бк) спочатку було визначено як радіоактивність еманації радію (тобто (інші мови)), що перебуває в радіоактивній рівновазі з 1 г ²²⁶Ra.

Утворення та розпад

Радій-226 безпосередньо утворюється в результаті $α$ -розпаду нукліду ²³⁰Th (період напіврозпаду становить 75 380(30) років):

\mathrm {{}_{90}^{230}Th} \rightarrow \mathrm {{}_{88}^{226}Ra} +\mathrm {{}_{2}^{4}He} .

Крім того, радій-226 утворюється під час $β -$ -розпаду нукліду (період напіврозпаду 49(1) с, енергія розпаду 3700(100) кеВ) та здійснення $ε$ -захоплення нуклідом (енергія розпаду 1113(5) кеВ):

\mathrm {^{226}_{87}Fr} \rightarrow \mathrm {^{226}_{88}Ra} +e^{-}+{\bar {\nu }}_{e};

\mathrm {^{226}_{89}Ac} +e^{-}\rightarrow \mathrm {^{226}_{88}Ra} +{\nu }_{e}.

Радій-226 зазнає $α$ -розпаду, в результаті розпаду утворюється нуклід , також відомий як радіоактивний газ радон або еманація радію (виділяється енергія 4870,62(25) кеВ):

\mathrm {^{226}_{88}Ra} \rightarrow \mathrm {^{222}_{86}Rn} +\mathrm {^{4}_{2}He} ,

енергія випромінюваних $α$ -частинок 4784,3 кеВ (у 94,45 % випадків) та 4601 кеВ (у 5,55 % випадків), при цьому частина енергії виділяється у вигляді $γ$ -кванта (у 3,59 % випадків відбувається випромінювання $γ$ -кванта з енергією 186,21 кеВ).

Зі вкрай низькою ймовірністю (2,6(6) × 10⁻⁹ %) радій-226 зазнає кластерного розпаду з вильотом ядра вуглецю-14 та утворенням ядра свинцю-212:

\mathrm {^{226}_{88}Ra} \rightarrow \mathrm {^{212}_{82}Pb} +\mathrm {^{14}_{6}C} .

Отримання

Радій-226 у вигляді його солей виділяють як побічний продукт переробки уранових руд із використанням методів осадження, дробової кристалізації та йонного обміну. Металевий радій-226 отримують електролізом розчину хлориду радію-226 на ртутному катоді, а також відновленням його оксиду металевим алюмінієм під час нагрівання у вакуумі.

Застосування

У геохімії радій-226 (і радій-228) використовують як індикатори змішування та циркуляції вод океанів.
Радій-226 застосовують як джерело альфа-частинок у радій-бериллієвих джерелах нейтронів.
У медицині радій-226 використовують як джерело радону (для (інші мови)), а також раніше використовували (зараз не використовують через дуже високу (інші мови)) у деяких видах радіотерапії, наприклад у ^[en] .
До 1970-х років солі радію-226 входили до складу світломаси постійної дії (СПД), яку застосовували в світних шкалах різних приладів.

Див. також

Примітки

Audi G., Kondev F. G., Wang M., Huang W. J., Naimi S.. The Nubase2016 evaluation of nuclear properties : ( )[англ.] // . — 2017. — Vol. 41, no. 3. — С. 030001-1—030001-138. — Bibcode: 2017ChPhC..41c0001A. — DOI:10.1088/1674-1137/41/3/030001.
Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // . — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)
Химическая энциклопедия: в 5 т / Редкол.:Зефиров Н. С. (гл. ред.). — М. : Большая Российская энциклопедия, 1995. — Т. 4. — С. 153—154. — 20000 прим. — .
Вдовенко В. М., Дубасов Ю. В. Аналитическая химия радия. — Л. : Наука, 1973. — С. 8. — (Аналитическая химия элементов) — 2100 прим.
Мухин К. Н. Ч. I. Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучений // Экспериментальная ядерная физика. Кн. 1. Физика атомного ядра. — 5-е изд. — М. : Энергоатомиздат, 1993. — С. 173—174. — 1200 прим. — .
Властивості ²²⁶Ra на сайті IAEA (International Atomic Energy Agency)^{[недоступне посилання з Июнь 2019]}

[Nubase2016-1] Audi G., Kondev F. G., Wang M., Huang W. J., Naimi S.. The Nubase2016 evaluation of nuclear properties : ( )[англ.] // . — 2017. — Vol. 41, no. 3. — С. 030001-1—030001-138. — Bibcode: 2017ChPhC..41c0001A. — DOI:10.1088/1674-1137/41/3/030001.

[AME2003-2] Audi G., Wapstra A. H., Thibault C. The AME2003 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs, and references. // . — 2003. — Vol. 729. — P. 337—676. — Bibcode:2003NuPhA.729..337A. — DOI:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.003.(англ.)

[ХЭ-3] Химическая энциклопедия: в 5 т / Редкол.:Зефиров Н. С. (гл. ред.). — М. : Большая Российская энциклопедия, 1995. — Т. 4. — С. 153—154. — 20000 прим. — .

[АХР-4] Вдовенко В. М., Дубасов Ю. В. Аналитическая химия радия. — Л. : Наука, 1973. — С. 8. — (Аналитическая химия элементов) — 2100 прим.

[5] Мухин К. Н. Ч. I. Свойства нуклонов, ядер и радиоактивных излучений // Экспериментальная ядерная физика. Кн. 1. Физика атомного ядра. — 5-е изд. — М. : Энергоатомиздат, 1993. — С. 173—174. — 1200 прим. — .

[6] Властивості ²²⁶Ra на сайті IAEA (International Atomic Energy Agency)^{[недоступне посилання з Июнь 2019]}