Раджанікант Бордолай або Барадалай ৰজন ক ন ত বৰদল 11 грудня 1867 24 березня 1940 індійський ассамський письменник романі

Раджанікант Бордолай (або Барадалай) (*ৰজনীকান্ত বৰদলৈ, 11 грудня 1867 —24 березня 1940) — індійський ассамський письменник-романіст, журналіст. Мав почесне звання «Упан'яш Самрат» (цар романів), також його часто називають ассамським Вальтером Скотом.

Раджанікант Бордолай

Псевдо	Upanyash Samrat
Народився	11 грудня 1867(18671211) Ґувахаті
Помер	24 березня 1940 Ґувахаті
Країна	Британська Індія
Діяльність	письменник, журналіст
Знання мов	асамська
Magnum opus	^d
Конфесія	індуїзм
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з родини середніх статків. Народився у м.Ґувахаті, де у 1885 році закінчив державну середню школу. Того ж року поступає до Калькутського університету. Під час проходження навчання познайомився із творами представників західної політичної та суспільної думки, англійською мовою та літературою. Водночас починає співпрацювати з ассамським журналом «Джонакі».

Після закінчення у 1890 році університету повератється до рідного міста, де отримує посаду клерка в канцелярії заступника кбританського комісара. У 1892 році переведно до північного Лакхімпуру як першого заступника збирача судових боргів. Під час перебування на цій посаді починає займатися літературною діяльністю, у 1894 році випустивши перший свій роман. У 1903 році його було підвищено до другого помічника комісара й спрямовано до міста Голаґхат (центральний Ассам). Після відставки купує чайну плантацію неподолі містечка Макум. Водночас продовжував займатися літературою. У 1920 році на конференції у нагаоні обирається президентом Ассам Сахітьї Сабхи (Ассамської літературної ради). Наприкінці життя повертається до рідного міста, де й помирає у 1940 році.

Творчість

Дарування Раджаніканта проявилося головним чином у жанрі історичного роману. Втім, його ранній роман не пов'язаний з історичною темою — «Дівчина з племені міри» (1894 рік), що став першим звернення до життя «диких» аборигенних племен в індійській літературі.

На цей же період припадає два історичних романи: «Маноматі» (1900 рік) та «Дандуадрох» («Повстання», 1909 рік). У першому з них розповідається про період спустошливої навали бірманських військ, про любов Маноматі і Лакшмінотха, образи яких виписані рельєфно і переконливо. Темою «Повстання» став також історичний факт з історії Ассама, коли жителі Камарупа повстали проти ахомського намісника-тирана.

Іншими значущими романами є «Ронгілі» (1925 рік), «Радха Рукмінірран» (1925 рік), «Нірмал Бхакат» (1925 рік), «Тамрешварі Мандір» (1926 рік), «Рахдой Лігірі» (1930), «Хамбо Тхойбір Садхукатха» (1932 рік).

У доробку Бордолая також є розвібка, яка присвячена історії вішнуїстських сект в Ассамі.

Водночас займався журналістикою, ставши постійним дописвачем журналів «Бахні», «Уша», «Ассам Хітойші», «Авахан», видавав щомічник «Прадіпіка».

Джерела

http://www.assamtribune.com/scripts/details.asp?id=mar2309/edit3 [ 10 січня 2014 у Wayback Machine.]