Піхур

Піху́р (лат. urtica — дослівно кропива) — безпорожнинне утворення на поверхні шкіри. Вони характерні для алергічних дерматитів, як от кропів'янки, і дерматозів.

Піхур Класифікація та зовнішні ресурси
Піхурі при кропив'янці
МКХ-10	GroupMajor.minor

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піхур (значення).

Піхур має досить великі розміри (20 мм і більше), округлу або овальну форму, світло-рожеве або червонувате забарвлення. У нього відсутня внутрішня порожнина, чим він відрізняється від пухира. Являє собою гострозапальний міжклітинний набряк сосочкового шару дерми. Поява піхурів супроводжується свербінням.

Піхури виникають внаслідок ендогенних або екзогенних факторів, які спричиняють підвищену проникність капілярів.

Примітки

1. Слово «піхур» в Словарі української мови Б. Грінченка перекладено російським «пузырь», тобто визначено як синонім до «пухир», «пузир». З етимологічного погляду це слово є контамінацією пухир і міхур, але не виключений також зв'язок з чеськ. pěchur («матка») і церк.-слов. пѣхырь («бульбашка»), що зводяться до пра-і.є. *pois-/peis («дути»)
2. Навчальний посібник з латинської мови для студентівіноземців (PDF) (вид. Т.В. Філат). Дніпро: ДДМУ. 2021. с. 80, 134, 151, 181. Процитовано 15 серпня 2022.

Джерела

• В. Г. Майданник, В. Г. Бурлай, О. З. Гнатейко, К. Д. Дука, Ю. М. Нечитайло, М. В. Хайтович. Пропедевтична педіатрія: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації. — Вінниця : Нова Книга, 2012. — С. 412. — .
• Піхур // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
• Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .