Північноамериканська та Західно-Індійська Станція (англ. North America and West Indies Station) — одне з командувань Королівського військово-морського флоту Великої Британії, що перебувало у Північній Америці та входило до складу флоту з 1745 до 1956 року. Північноамериканська станція існувала окремо від Ямайської станції до 1830 року, після чого їх об'єднали у Північноамериканську та Західно-Індійську Станцію. 1907 році військове командування розформували, але вже в 1915 році відновили. 1926 році його перейменували на Американську та Західно-Індійську Станцію.
Північноамериканська та Західно-Індійська Станція англ. North America and West Indies Station | |
---|---|
Кораблі на Північноамериканській та Західно-Індійській Станції | |
На службі | 1745—1907; 1915–1976 |
Країна | Велика Британія |
Вид | Військово-морські сили Великої Британії |
Тип | (військовий флот) |
Гарнізон/Штаб | Галіфакс, Бермудські Острови |
Війни/битви | Війна за незалежність США, Англо-американська війна, Друга світова війна |
Розформовано | 1 квітня 1976 |
Командування | |
Визначні командувачі | Джон Арбетнот Фішер |
Історія
У 1745 році для протидії французьким військам у Північній Америці британське адміралтейство заснувало ескадру зі штаб-квартирою у військово-морському дворі Галіфакса в Новій Шотландії. В 1767 році вперше це було оголошено командуванням Північноамериканською станцією під командуванням комодора Семюеля Гуда зі штаб-квартирою в Галіфаксі, а потім у Галіфаксі та на Бермудах. База у Галіфаксі стала основною базою для Королівського флоту в Північній Америці під час Семирічної війни, Американської революції, та Французьких революційних війн.
У 1783 році після здобуття США незалежності Бермудські острови стали єдиною територією Великої Британії, що залишилася між Новою Шотландією та Вест-Індією, отже вона була обрана як новий район дислокації командування для керування військами у цій частині світу. В 1794 році в Сент-Джорджі була відкрита база флоту, який стояв на якорі в Анкоридж Мюррей у північній лагуні. Адміралтейство також почало купувати землю на Вест-Енді на Бермудських островах, включаючи , і менші острови у з метою побудови Королівської військово-морської верфі на Бермудських островах і постійної військово-морської бази у Грассі-Бей. Будівництво цієї бази затягнутися на більшу частину XIX століття.
Сили британського флоту, що базувалися на Бермудських островах під час війни 1812 року, здійснювали основні операції проти американського флоту, зокрема провадили блокаду більшої частини Атлантичного узбережжя Сполучених Штатів, а також рейди на Александрію, билися в битві при Бладенсбурзі та спалення Вашингтона.
У 1813 році район командування знову став Північноамериканською станцією, Вест-Індія перейшла під юрисдикцію Ямайської станції. В 1816 році вона була перейменована на Північноамериканську та канадських озер станцію. Спочатку штаб знаходився на Бермудських островах взимку та Галіфаксі влітку, але в 1821 році Адміралтейський дім, штаб-квартира формування на Бермудських островах, став цілорічним пунктом постійної дислокації угруповання флоту, коли районом командування став йменуватися Північноамериканська та Ньюфаундлендська станція.
У 1819 році головну базу станції було переведено з Галіфакса на Бермуди, які були краще розташовані для протидії погрозам з боку Сполучених Штатів. ВМБ Галіфакса продовжувала використовуватися як літня база станції до 1907 року.
З цього часу район командування був перейменований як Північноамериканська та Вест-Індійська станція, і залишався таким до 1907 року, коли Північноамериканська та Вест-Індійська станція була розформована та замінена 4-ю крейсерською ескадрою. Вони базувались в Англії, і Бермудські острови використовувалися як допоміжна база та вугільна станція, хоча верф залишалася в експлуатації. Головнокомандувач Північноамериканської та Вест-Індійської станцій залишився на Бермудських островах. У 1905 році Королівський флот вийшов з Галіфакса, а в 1910 році Морський двір Галіфакса був переданий Королівському флотові Канади.
У 1915 році Північноамериканська та Західно-Індійська Станція була відновлена та включала 8-му крейсерську ескадру у 1924–25 рр.
29 жовтня 1956 року посада командувача Північноамериканської та Західно-Індійської Станції була скасована, в результаті чого Комодор Вест-Індії став старшим офіцером Королівського флоту в регіоні, підпорядковуючись безпосередньо головнокомандувачу Домашнього флоту в Англії. Кораблі командування були скорочені до двох фрегатів, які базувалися на Бермудських островах.
Командування Станції
Командувачі
- Північноамериканська станція
- командор Джеймс Дуглас (1746–48)
- командор Чарльз Ватсон (1748–49)
- командор (1751–55)
- командор Александер Колвілль (листопад 1759 — жовтень 1762)
- командор Річард Спрай (жовтень 1762 — жовтень 1763)
- контрадмірал лорд Александер Колвілль (жовтень 1763 — вересень 1766)
- капітан Джозеф Дін (вересень — листопад 1766)
- капітан Арчибальд Кеннеді (листопад 1766 — липень 1767)
- командор (липень 1767 — жовтень 1770)
- командор Джеймс Гамб'єр (жовтень 1770 — серпень 1771)
- контрадмірал Джон Монтегю (серпень 1771 — червень 1774)
- віцеадмірал Семуель Грейвз (червень 1774 — січень 1776)
- віцеадмірал (лютий 1776 — вересень 1778)
- віцеадмірал Джеймс Гамб'єр (1778–79)
- віцеадмірал Джон Байрон (1779)
- віцеадмірал Меріот Арбатнот (1779–81)
- віцеадмірал сер (1781)
- контрадмірал Роберт Дігбі (1781–83)
- контрадмірал сер Чарльз Дуглас (1783–85)
- віцеадмірал сер Герберт Соєр (1785–89)
- віцеадмірал сер Річрад Г'юз (1789–92)
- капітан сер Руперт Джордж (1792—1794)
- віцеадмірал Джордж Мюррей (1794–96)
- віцеадмірал Джордж Вандепут (1797—1800)
- віцеадмірал сер Вільям Паркер (1800–02)
- віцеадмірал сер Ендрю Мітчелл (1802–06)
- віцеадмірал сер Джордж Берклі (1806–07)
- віцеадмірал сер Джон Борлез Воррен (1807–10)
- віцеадмірал сер Герберт Соєр (1810–13)
- адмірал сер Джон Борлез Воррен (1813–14)
- віцеадмірал сер Александер Кочрейн (1814–15)
- віцеадмірал сер Девід Мілн (1816)
- віцеадмірал сер Едвард Колпойс (1816–21)
- Північноамериканська та Західно-Індійська Станція
- віцеадмірал сер Вільям Фехі (1821–24)
- віцеадмірал сер Віллоубі Лейк (1824–27)
- віцеадмірал сер (1827–30)
- віцеадмірал сер Едвард Колпойс (1830–32)
- віцеадмірал сер (1832–36)
- віцеадмірал сер Пітер Галкетт (1836–37)
- віцеадмірал сер Чарльз Пейджет (1837–39)
- віцеадмірал сер Томас Харві (1839–41)
- віцеадмірал сер (1841–44)
- віцеадмірал сер (1844–48)
- віцеадмірал сер Томас Кочрейн (1848–51)
- віцеадмірал сер (1851–53)
- віцеадмірал сер Артур Феншоу (1853–56)
- віцеадмірал сер (1856–60)
- віцеадмірал сер (1860–64)
- віцеадмірал сер (1864–67)
- віцеадмірал сер (1867–69)
- віцеадмірал сер Джордж Веллслі (1869–70)
- віцеадмірал сер Едвард Феншоу (1870–73)
- віцеадмірал сер Джордж Веллслі (1873–75)
- віцеадмірал сер Естлі Купер Кі (1875–78)
- віцеадмірал сер Едвард Інглфілд (1878–79)
- віцеадмірал сер (1879–82)
- віцеадмірал сер (1882–85)
- віцеадмірал лорд (1885–86)
- віцеадмірал сер (1886–88)
- віцеадмірал сер Джордж Ватсон (1888–91)
- віцеадмірал сер Джон Гопкінс (1891–95)
- віцеадмірал сер (1895–97)
- віцеадмірал сер Джон Арбетнот Фішер (1897–99)
- віцеадмірал сер Фредерик Бедфорд (1899–15 липня 1902)
- віцеадмірал сер Арчибальд Луцій Дуглас (15 липня 1902—1904)
- віцеадмірал сер Дей Бозангет (1904–07)
- вакант (1907–13)
- віцеадмірал сер (1913–14)
- контрадмірал Роберт Горнбі (1914–15)
- віцеадмірал сер Джордж Петі (1915–16)
- віцеадмірал сер (1916–18)
- віцеадмірал сер Вільям Грант (1918–19)
- віцеадмірал сер Морган Сінгер (1919)
- віцеадмірал сер Тревільян Нейпір (1919–20)
- віцеадмірал сер Вільям Пакенгем (1920–23)
- віцеадмірал сер Майкл Калма-Сеймур (1923–24)
- віцеадмірал сер Джеймс Фергюссон (1924–26)
- Американська та Західно-Індійська Станція
- віцеадмірал сер (1926–28)
- віцеадмірал сер (1928–30)
- віцеадмірал сер (1930–32)
- віцеадмірал сер (1932–34)
- віцеадмірал сер Метью Бест (1934–37)
- віцеадмірал сер Сідні Мейрік (1937–40)
- віцеадмірал сер Чарльз Кеннеді-Парвіс (1940–41)
- Старший британський військово-морський начальник у Західній Атлантиці
- віцеадмірал сер Чарльз Кеннеді-Парвіс (1942)
- віцеадмірал сер Олбан Куртіс (1942–44)
- віцеадмірал сер Ірвін Гленні (1944–45)
- Американська та Західно-Індійська Станція
- віцеадмірал сер Вільям Теннент (1946–49)
- віцеадмірал сер Річард Саймондс-Тайлер (1949–51)
- віцеадмірал сер Джон Стивенс (1953–55)
- віцеадмірал сер Джон Ітон (1955–56)
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
- North America and West Indies Station
- America and West Indies Command, Royal Navy
- North America and West Indies Station
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivnichnoamerikanska ta Zahidno Indijska Stanciya angl North America and West Indies Station odne z komanduvan Korolivskogo vijskovo morskogo flotu Velikoyi Britaniyi sho perebuvalo u Pivnichnij Americi ta vhodilo do skladu flotu z 1745 do 1956 roku Pivnichnoamerikanska stanciya isnuvala okremo vid Yamajskoyi stanciyi do 1830 roku pislya chogo yih ob yednali u Pivnichnoamerikansku ta Zahidno Indijsku Stanciyu 1907 roci vijskove komanduvannya rozformuvali ale vzhe v 1915 roci vidnovili 1926 roci jogo perejmenuvali na Amerikansku ta Zahidno Indijsku Stanciyu Pivnichnoamerikanska ta Zahidno Indijska Stanciya angl North America and West Indies StationKorabli na Pivnichnoamerikanskij ta Zahidno Indijskij StanciyiNa sluzhbi 1745 1907 1915 1976Krayina Velika BritaniyaVid Vijskovo morski sili Velikoyi BritaniyiTip vijskovij flotGarnizon Shtab Galifaks Bermudski OstroviVijni bitvi Vijna za nezalezhnist SShA Anglo amerikanska vijna Druga svitova vijnaRozformovano 1 kvitnya 1976KomanduvannyaViznachni komanduvachi Dzhon Arbetnot FisherIstoriyaU 1745 roci dlya protidiyi francuzkim vijskam u Pivnichnij Americi britanske admiraltejstvo zasnuvalo eskadru zi shtab kvartiroyu u vijskovo morskomu dvori Galifaksa v Novij Shotlandiyi V 1767 roci vpershe ce bulo ogolosheno komanduvannyam Pivnichnoamerikanskoyu stanciyeyu pid komanduvannyam komodora Semyuelya Guda zi shtab kvartiroyu v Galifaksi a potim u Galifaksi ta na Bermudah Baza u Galifaksi stala osnovnoyu bazoyu dlya Korolivskogo flotu v Pivnichnij Americi pid chas Semirichnoyi vijni Amerikanskoyi revolyuciyi ta Francuzkih revolyucijnih vijn U 1783 roci pislya zdobuttya SShA nezalezhnosti Bermudski ostrovi stali yedinoyu teritoriyeyu Velikoyi Britaniyi sho zalishilasya mizh Novoyu Shotlandiyeyu ta Vest Indiyeyu otzhe vona bula obrana yak novij rajon dislokaciyi komanduvannya dlya keruvannya vijskami u cij chastini svitu V 1794 roci v Sent Dzhordzhi bula vidkrita baza flotu yakij stoyav na yakori v Ankoridzh Myurrej u pivnichnij laguni Admiraltejstvo takozh pochalo kupuvati zemlyu na Vest Endi na Bermudskih ostrovah vklyuchayuchi i menshi ostrovi u z metoyu pobudovi Korolivskoyi vijskovo morskoyi verfi na Bermudskih ostrovah i postijnoyi vijskovo morskoyi bazi u Grassi Bej Budivnictvo ciyeyi bazi zatyagnutisya na bilshu chastinu XIX stolittya Sili britanskogo flotu sho bazuvalisya na Bermudskih ostrovah pid chas vijni 1812 roku zdijsnyuvali osnovni operaciyi proti amerikanskogo flotu zokrema provadili blokadu bilshoyi chastini Atlantichnogo uzberezhzhya Spoluchenih Shtativ a takozh rejdi na Aleksandriyu bilisya v bitvi pri Bladensburzi ta spalennya Vashingtona U 1813 roci rajon komanduvannya znovu stav Pivnichnoamerikanskoyu stanciyeyu Vest Indiya perejshla pid yurisdikciyu Yamajskoyi stanciyi V 1816 roci vona bula perejmenovana na Pivnichnoamerikansku ta kanadskih ozer stanciyu Spochatku shtab znahodivsya na Bermudskih ostrovah vzimku ta Galifaksi vlitku ale v 1821 roci Admiraltejskij dim shtab kvartira formuvannya na Bermudskih ostrovah stav cilorichnim punktom postijnoyi dislokaciyi ugrupovannya flotu koli rajonom komanduvannya stav jmenuvatisya Pivnichnoamerikanska ta Nyufaundlendska stanciya U 1819 roci golovnu bazu stanciyi bulo perevedeno z Galifaksa na Bermudi yaki buli krashe roztashovani dlya protidiyi pogrozam z boku Spoluchenih Shtativ VMB Galifaksa prodovzhuvala vikoristovuvatisya yak litnya baza stanciyi do 1907 roku Z cogo chasu rajon komanduvannya buv perejmenovanij yak Pivnichnoamerikanska ta Vest Indijska stanciya i zalishavsya takim do 1907 roku koli Pivnichnoamerikanska ta Vest Indijska stanciya bula rozformovana ta zaminena 4 yu krejserskoyu eskadroyu Voni bazuvalis v Angliyi i Bermudski ostrovi vikoristovuvalisya yak dopomizhna baza ta vugilna stanciya hocha verf zalishalasya v ekspluataciyi Golovnokomanduvach Pivnichnoamerikanskoyi ta Vest Indijskoyi stancij zalishivsya na Bermudskih ostrovah U 1905 roci Korolivskij flot vijshov z Galifaksa a v 1910 roci Morskij dvir Galifaksa buv peredanij Korolivskomu flotovi Kanadi U 1915 roci Pivnichnoamerikanska ta Zahidno Indijska Stanciya bula vidnovlena ta vklyuchala 8 mu krejsersku eskadru u 1924 25 rr 29 zhovtnya 1956 roku posada komanduvacha Pivnichnoamerikanskoyi ta Zahidno Indijskoyi Stanciyi bula skasovana v rezultati chogo Komodor Vest Indiyi stav starshim oficerom Korolivskogo flotu v regioni pidporyadkovuyuchis bezposeredno golovnokomanduvachu Domashnogo flotu v Angliyi Korabli komanduvannya buli skorocheni do dvoh fregativ yaki bazuvalisya na Bermudskih ostrovah Komanduvannya StanciyiKomanduvachi Pivnichnoamerikanska stanciya komandor Dzhejms Duglas 1746 48 komandor Charlz Vatson 1748 49 komandor 1751 55 komandor Aleksander Kolvill listopad 1759 zhovten 1762 komandor Richard Spraj zhovten 1762 zhovten 1763 kontradmiral lord Aleksander Kolvill zhovten 1763 veresen 1766 kapitan Dzhozef Din veresen listopad 1766 kapitan Archibald Kennedi listopad 1766 lipen 1767 komandor lipen 1767 zhovten 1770 komandor Dzhejms Gamb yer zhovten 1770 serpen 1771 kontradmiral Dzhon Montegyu serpen 1771 cherven 1774 viceadmiral Semuel Grejvz cherven 1774 sichen 1776 viceadmiral lyutij 1776 veresen 1778 viceadmiral Dzhejms Gamb yer 1778 79 viceadmiral Dzhon Bajron 1779 viceadmiral Meriot Arbatnot 1779 81 viceadmiral ser 1781 kontradmiral Robert Digbi 1781 83 kontradmiral ser Charlz Duglas 1783 85 viceadmiral ser Gerbert Soyer 1785 89 viceadmiral ser Richrad G yuz 1789 92 kapitan ser Rupert Dzhordzh 1792 1794 viceadmiral Dzhordzh Myurrej 1794 96 viceadmiral Dzhordzh Vandeput 1797 1800 viceadmiral ser Vilyam Parker 1800 02 viceadmiral ser Endryu Mitchell 1802 06 viceadmiral ser Dzhordzh Berkli 1806 07 viceadmiral ser Dzhon Borlez Vorren 1807 10 viceadmiral ser Gerbert Soyer 1810 13 admiral ser Dzhon Borlez Vorren 1813 14 viceadmiral ser Aleksander Kochrejn 1814 15 viceadmiral ser Devid Miln 1816 viceadmiral ser Edvard Kolpojs 1816 21 Pivnichnoamerikanska ta Zahidno Indijska Stanciya viceadmiral ser Vilyam Fehi 1821 24 viceadmiral ser Villoubi Lejk 1824 27 viceadmiral ser 1827 30 viceadmiral ser Edvard Kolpojs 1830 32 viceadmiral ser 1832 36 viceadmiral ser Piter Galkett 1836 37 viceadmiral ser Charlz Pejdzhet 1837 39 viceadmiral ser Tomas Harvi 1839 41 viceadmiral ser 1841 44 viceadmiral ser 1844 48 viceadmiral ser Tomas Kochrejn 1848 51 viceadmiral ser 1851 53 viceadmiral ser Artur Fenshou 1853 56 viceadmiral ser 1856 60 viceadmiral ser 1860 64 viceadmiral ser 1864 67 viceadmiral ser 1867 69 viceadmiral ser Dzhordzh Vellsli 1869 70 viceadmiral ser Edvard Fenshou 1870 73 viceadmiral ser Dzhordzh Vellsli 1873 75 viceadmiral ser Estli Kuper Ki 1875 78 viceadmiral ser Edvard Inglfild 1878 79 viceadmiral ser 1879 82 viceadmiral ser 1882 85 viceadmiral lord 1885 86 viceadmiral ser 1886 88 viceadmiral ser Dzhordzh Vatson 1888 91 viceadmiral ser Dzhon Gopkins 1891 95 viceadmiral ser 1895 97 viceadmiral ser Dzhon Arbetnot Fisher 1897 99 viceadmiral ser Frederik Bedford 1899 15 lipnya 1902 viceadmiral ser Archibald Lucij Duglas 15 lipnya 1902 1904 viceadmiral ser Dej Bozanget 1904 07 vakant 1907 13 viceadmiral ser 1913 14 kontradmiral Robert Gornbi 1914 15 viceadmiral ser Dzhordzh Peti 1915 16 viceadmiral ser 1916 18 viceadmiral ser Vilyam Grant 1918 19 viceadmiral ser Morgan Singer 1919 viceadmiral ser Trevilyan Nejpir 1919 20 viceadmiral ser Vilyam Pakengem 1920 23 viceadmiral ser Majkl Kalma Sejmur 1923 24 viceadmiral ser Dzhejms Fergyusson 1924 26 Amerikanska ta Zahidno Indijska Stanciya viceadmiral ser 1926 28 viceadmiral ser 1928 30 viceadmiral ser 1930 32 viceadmiral ser 1932 34 viceadmiral ser Metyu Best 1934 37 viceadmiral ser Sidni Mejrik 1937 40 viceadmiral ser Charlz Kennedi Parvis 1940 41 Starshij britanskij vijskovo morskij nachalnik u Zahidnij Atlantici viceadmiral ser Charlz Kennedi Parvis 1942 viceadmiral ser Olban Kurtis 1942 44 viceadmiral ser Irvin Glenni 1944 45 Amerikanska ta Zahidno Indijska Stanciya viceadmiral ser Vilyam Tennent 1946 49 viceadmiral ser Richard Sajmonds Tajler 1949 51 viceadmiral ser Dzhon Stivens 1953 55 viceadmiral ser Dzhon Iton 1955 56 Div takozhEskadra linijnih krejseriv Velika Britaniya Flot vidkritogo morya Nimecka imperiya Korolivskij dopomizhnij flot Velika Britaniya Pershij lord Admiraltejstva Kampaniya v Arktici 1939 1945 Zhinochi korolivski vijskovo morski sili Velikoyi BritaniyiPrimitkiVinoski DzherelaPosilannyaNorth America and West Indies Station America and West Indies Command Royal Navy North America and West Indies Station