Північно-Двінська водна система

Північно-Двінська водна система — між сточищами річок Волга і Північна Двіна, що інтенсивно використовувався в XIX столітті. Включає Північно-Двінський канал.

Будівництво

Дослідження проводилися з 1823 року в районі міста Кирилов, на заболоченому вододілі річок Шексна (сточище Волги) і (сточище Північної Двіни), на місці древнього волока.

Роботи розпочаті в 1825 році. Будівельники прорили (Шексна — озеро Сіверське), розширили та поглибили фарватер річок між вододільними озерами. Побудовано 12 шлюзів («Знаменитий» будував інженер , згодом відомий письменник).

Перепад висот 10 метрів. Загальна довжина шляху 134 км. Перші судна пройшли у 1828.

Реконструкція

У 1860—1870 роках поглиблено і розширено канали, ліквідовано частину шлюзів: замість 12-ти їх стало 7.

Значення

У початковий період існування водної системи по ній здійснювалося жваве судноплавство, що забезпечувало товарообіг між Архангельськом і Петербургом.

З будівництвом у 1897 році залізниці до Архангельська, а потім Біломорсько-Балтійського каналу, потреба у Північно-Двінській системі відсутня. Нині шлях використовується для туризму і місцевого перевезення лісу.

Література

• Плечко Л. А. Старинные водные пути. — М.: Физкультура и спорт, 1985.

Ресурси Інтернету