Пчани

Пча́ни — село в Україні, в Стрийському районі Львівської області. Населення становить 663 особи. Орган місцевого самоврядування — Жидачівська міська рада. В селі є .

село Пчани
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Стрийський район
Громада	Жидачівська міська громада
Основні дані
Населення	663 особи
Площа	1,71 км²
Густота населення	387,72 осіб/км²
Поштовий індекс	81734
Телефонний код	+380 3239
Географічні дані
Географічні координати	49°20′59″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.34972° пн. ш. 24.03583° сх. д. / 49.34972; 24.03583Координати: 49°20′59″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.34972° пн. ш. 24.03583° сх. д. / 49.34972; 24.03583
Середня висота над рівнем моря	262 м
Водойми	Тейсарівка
Місцева влада
Адреса ради	81734, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Вільхівці, вул. Шевченка, 2
Карта
Пчани
Пчани
Мапа
Пчани у Вікісховищі

В селі розташована ботанічна пам'ятка природи — «Алея вікових лип».

Легенда

Є така стара легенда про походження назви села Пчани та навколишніх сіл. Колись давно козацьке військо проводило в цих краях Козацьку Раду. Новини про те, що десь буде Козацька Рада, поширювались достатньо довго і різний люд тижнями сходився сюди, шукаючи місце проведення Ради. У всіх навколишніх людей питали тільки одне — «де Рада?», відповідь на це питання і дала назву селу — «тут Рада», що пізніше трансформувалося в Туради. Біля села Туради є інше село, назва якого теж має стосунок до даної легенди — Пчани. Козаки на час підготовки і проведення Ради розбили табір поряд, від чого і пішла назва села — Почани, від слова «відпочивати». Пізніше, очевидно, якийсь цісарський писар загубив одну букву. Частина козаків після Козацької Ради вирішила залишитись господарювати в цих краях, і на місці козацького табору для відпочинку виникло село. Підтверджує козацьке походження села також і те, що кожна третя сім'я в селі має прізвище «Козак». За селом є хутір «Колонія», названий так через те, що заснували його поселенці з заходу — німці або югослави. Сама вимова слова «Колонія» через м'яке «л», що збереглась і донині, а також руїни старої кірхи чи то костьолу підтверджують теорію походження хутору. Також жодних інших, географічних чи подібних на це причин для окремого існування хутору нема — розташований хутір близько, між селом та хутором немає ані річки, ані озера — жодних природних перешкод. Причина, що перешкоджала б асиміляції жителів хутора з основним населенням села, вимальовується єдина — інша релігія. Можливо, засновники хутора були кальвіністи чи протестанти. Також з хутора походять такі непритаманні цьому регіону прізвища, як Форостина, Керман.

Історія

1 квітня 1927 р. вилучено частину сільської гміни Пчани Жидачівського повіту Станіславського воєводства і утворено самоврядну гміну Воля Любомирська.

На 1 січня 1939-го в селі Пчани з 890 жителів було 770 українців-грекокатоликів, 90 українців-латинників, 10 поляків і 20 євреїв, а в селі Воля Любомирська всі 200 жителів були польськими колоністами міжвоєнного періоду.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	100%

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460352, розташована у приміщенні школи.

Результати

• зареєстровано 530 виборців, явка 66,60 %, найбільше голосів віддано за «Європейську Солідарність» — 26,35 %, за «Слугу народу» — 25,78 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,15 %. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 40,79 %, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 13,31 %, за Володимира Наконечного (Слуга народу) — 11,33 %.

Відомі люди

• Пежанський Григорій (1860―1925) — інженер-архітектор, громадський діяч.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 listopada 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Wola-Lubomirska w powiecie żydaczowskim województwie stanisławowskiem. [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 107-108.
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
5. . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
6. . Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.